|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Капітан Крокус
Скорочено
Ф.Кнорре
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Шевченко
Мухолапкин завагався. Але очі у дівчат наповнилися сльозами, і суворий Мухолапкин здався.
– Гаразд. Тільки не ревіть. Приходьте сюди, коли стемніє. Я двічі нявкну, і ви у відповідь теж понявкайте. Зрозуміли? І пам'ятайте: це таємниця!
Тим часом поліцейська вантажівка зупинилася у дворі Комбінату. Інспектор піднявся нагору та шанобливо доповів:
– Пане Почесний Кредиторе! Підступного порося Персика, що перетворився на Лева, доставлено!
І дійсно, коли клітку зняли з вантажівки, у ній виявився... лев! Правда, він був трохи дивний – курив люльку! – але це нікого не здивувало.
– Тепер Генерал-Кібернатор буде задоволений, – реготнув Кредитор. – А капітана та Клоуна ми ще спіймаємо!
Клітку з левом вкотили до приміщення Складу Сировини, де чекали своєї черги на патрошильний конвеєр різні звірі, та підкотили до клітки з іншими левами.
Коли всі пішли, леви кинулися до чужинця, із явним наміром його розірвати, як раптом... відкинулась, на кшталт наличчя, верхня частина голови "чужинця", і Капітан Крокус спокійно сказав:
– Я не лев. Я людина. Друг.
... Я заліз у цю шкіру, щоб врятувати Нерона, такого ж лева, як і ви, і тепер постараюся врятувати усіх вас.
– Дій, людино-друг. Мі допоможемо тобі! – проричав гривастий лев.
Капітан легко відімкнув замок своєї клітки – адже він знав усі замки на всіх клітках – та пішов по проходу, відмикаючи інші клітки. Звірі йшли за ним обережно, намагаючись не шуміти.
То ось він який – страшний конвеєр! Один його кінець із живими тваринами, що верещали від жаху, уходив кудись під підлогу, другий, із готовими опудалами, підіймався знизу. А біля пульту стояв Кредитор!
Капітан миттєво опинився біля пульту:
– Негайно ж зупиніть конвеєр! Рахую до трьох: раз, два...
Кредитор зблід та квапливо проговорив у мікрофон:
– Конвеєр зупинити.
Розтиснулися кліщі, що тримали тварин, і їх ніби вітром здуло з конвеєра.
Але тільки-но Капітан на секунду відвернувся, як Кредитор, крикнувши у мікрофон:
– Запустити конвеєр! Узяти сировину! – обхопив Капітана ззаду. З конвеєра потяглися залізні кліщі.
Тієї ж миті над самісіньким вухом Кредитора пролунав оглушливий рев. Він сахнувся в бік, відпустивши Капітана, і сам потрапив у кліщі!
Конвеєр неминуче затягував Кредитора, що верещав та пручався, під підлогу, а приголомшений Капітан стояв і ніяк не міг збагнути, що ж трапилося.
Однак не можна було втрачати ані хвилини. Капітан скомандував тваринам:
– За мною! – та кинувся до дверей. Двері вели у двір, у дворі стояли вантажівки.
А що ж відбувалося на Жужелевому Пустирищі? Коли стемніло, Мухолапкин прийшов на призначене місце і двічі нявкнув. Одразу ж пискляво відгукнулися близнючки: "Мняу! Мняу!" Як раптом...
З усіх боків почали лунати призначені і непризначені сигнали: "Мняу! Гав-гав! Ку-ку!" З-за кущів почали виповзати хлопчики й дівчата, і всі вони притискали до грудей цуценят, кішок, білок, кроликів, дроздів...
– Нічого собі, таємниця, – прошепотів Мухолапкин.
– Не сердься, – відповіли близнючки. – Ми сказали лише цьому хлопчику, і він присягнувся, що мовчатиме.
– А я сказав лише цій дівчинці, – відповів хлопчик.
– А я... – відповіла дівчинка.
– Годі вже! – махнув рукою Мухолапкин. – Йдіть за мною всі, але тихо!
– Оце улов! – із захопленням сказав Коко, коли Мухолапкин привів до баржі довгий ланцюжок дітей із тваринами. – Швидше, діти! Кішок до лівого відсіку, цуценят до правого. Білок прямо!
Раптом над урвищем загув мотор, темряву пронизали фари автомобіля, і Коко закричав:
– Усі в трюм! Поліція!
Але це була не поліція! За хвилину Коко і Нерон обіймали живого Капітана, а повз них на баржу крокувала нова партія врятованих тварин.
– Дивись, Коко, – усміхнувся Капітан, – у мене знову лев'яча трупа!
А наступного дня Генерал-Кібернатор, якому доповіли про події на Комбінаті і про те, що тварини всього міста продовжують зникати, кричав:
– Це заколот! Зрада! Знайти! Привести! Знешкодити!
У цей момент до Зали Засідань увійшов знаменитий детектив Тете Ктиф. Він одразу зрозумів, у чому справа:
– Бунтівники – це маленькі дорослі, які хочуть знову повернутися у дитинство. Я розкрию заколот!
Трохи згодом Тете Ктифа можна було бачити у Хімічному Центрі доктора Тромбоні. Він лежав у напівпрозорій ванні, наповненій дивною рідиною під назвою "Укоротин", що примарно булькотіла.
А ще трохи згодом, Тете Ктиф, сильно зменшений під дією Укоротину, разом із дітьми, що тягли їжу для звірят, входив у двір будинку Капітана.
Розклавши пакети з їжею по кошиках, діти пройшли слідом за Капітаном у дім, а Тете залишився у дворі.
– Вони мені не довіряють! – нишпорячи по двору, злісно шепотів Тете. – Не кажуть, де тварини. Але вони десь тут, поруч. Доведеться бігти гукати поліцію.
Пізно вночі, коли Коко залишився сам у будинку, у двері постукали.
– Хто там? – запита Коко.
– Це я, Пафнутик, – почувся тоненький дитячий голосок. – Я приніс ще пиріжків для тваринок.
Коко нерішуче відкрив двері. Пафнутик (а насправді Тете) жваво увійшов та кинув через плече:
– Взяти! Наручники! Говори, злодію, де тварини? Усе одно ми їх знайдемо за двадцять чотири години! – і він вистрілив із двох пістолетів.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова