|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Капітан Крокус
Скорочено
Ф.Кнорре
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Шевченко
Прийшла біда і до старого Цирку. У дворі гуркотіли величезні вантажівки: одні увозили живих тварин на Опудаломеханічний Комбінат, інші привозили на місце звірів автоматичні опудала...
Минуло кілька днів. Малюк і Ломтик поверталися додому з Прискорених Курсів. Вони могли пишатися тим, що у них в руках Довідки про Закінчення Дитинства. І вони, звісно, пишалися.
Біля дому Капітана Ломтик невпевнено сказав:
– Може, зайдемо?
– А що там робити? Почваркові цукор тепер не потрібен.
– Ти вважаєш, що його... вже? Ох! Добре, що тепер ми все розуміємо, бо раніше нам би його було шкода, вірно? А тепер навіть смішно!
Але їм зовсім не було смішно...
Як раптом, ніби з-під землі переди ними з'явилося маленьке веселе поросятко!
– Та це ж Персик! – засміявся забороненим сміхом Ломтик. – Пам'ятаєш, з Цирку? – Але він одразу ж прикусив собі язика, тому що цієї миті...
... з усіх боків до порося кинулися поліцейські.
– Засідка! – здогадався Малюк. – Тікаймо! – діти кинулися в лопухи, Персик шмигнув у дірку під парканом, а поліцейські полізли через паркан.
Спочатку з двору пролунав відчайдушний поросячий вереск і голоси поліцейських: "Лови його! Хапай його!" – А потім сталося щось незрозуміле: усі звуки потонули у страшенному реві, схожому на лев'яче, і поліцейські, наче м'ячики, стали перелітати через огорожу!
– Оце штука! – вигукнув Малюк. – Порося перетворилося на лева!
А коли вилетів та дременув останній поліцейський, прочинилася хвіртка і з'явився Капітан. Поруч із ним стояв і сміявся – хто б ви думали? Клоун Коко!
– Заходьте, хлопці, і я відкрию вам свою таємницю, – сказав Капітан. – Вороги вже все знають, чого ж тоді приховувати від старих друзів!
– Ходімо? – шепнув Малюк Ломтику. – Усе одно ми вже злочинці, якщо не допомагали поліцейським.
– Ось хто розкидав поліцейських! Ви вважали, що Нерон – пес, а це... – Капітан штовхнув задню стінку буди, і звідти вийшов... величезний Лев!
– Я знав, що мені не дозволять тримати лева у себе вдома, от я і зробив таку буду. Справа в тому, що я, як і Коко, теж колись працював у Цирку. Так, у Цирку. Я не був Капітаном піратського корабля, я був приборкувачем левів!
– Колись у мене було двадцять лютих левів. Кожного вечора, здавалося, я був на волосину від смерті, і це подобалося публіці, і в Цирку було повно людей. Це були найкращі часи мого життя.
– Але минали роки, леви старіли й помирали, і настав день, коли з усієї трупи залишився один Нерон. Не виставах він старався за десятьох, кровожерливо ричав, робив вигляд, що ось-ось накинеться на мене й роздере...
– І якось одного дня сталося непоправне. Незграбно позадкувавши, я впав. Нерон одним стрибком підскочив до мене, публіка заклякла від жаху. Але Нерон лизнув мене в щоку, в іншу та заходився допомагати мені піднятися. Публіка зраділа, заплескала і... зареготала! Це і був кінець.
– Відтоді знаменитий номер припинив існування; адже в очах публіки я більше не був героєм, який щодня ризикує життям. І ми з Нероном пішли з Цирку та оселилися тут... Але, схоже, нашому мирному життю тепер настав кінець.
– Капітане! – вигукнув Малюк. – Хоча нам і видали Довідки про Закінчення Дитинства, ми не хочемо, щоб Нерон і Персик перетворилися на опудал. Ми будемо допомагати вам! – і, як годиться чоловікам, усі четверо міцно потиснули один одному руки.
Наступного ранку, коли Малюк і Ломтик, набивши кишені шматками хліба та котлетами для Нерона і Персика, бігли до Жужелевого Пустирища, їм назустріч стрівся хлопчина, що відчайдушно ревів.
– Гей, Мухолапкине! – гукнув йому Ломтик.
В руках у Мухолапкина був живий їжак.
– Відчепіться від мене всі! – волав Мухолапкин. – Не віддам! Вони хочуть зробити з нього опудало. Не відда-а-ам!
– Не репетуй, – сказав Малюк. – Ніхто твого їжака у тебе не забиратиме. Мовчи та слухай...
... Ти знаєш, що з тієї хвилини, як ти задумав врятувати свого їжака, ти державний злочинець? Тобі випадково пощастило. Ми самі – пропащі хлопці. Чи згоден ти заради їжака остаточно стати злочинцем?
– Заради Їжака? Злочинцем? Так!
Хлопці перезирнулися.
– Спробуємо відвести його туди, – сказав Малюк.
– Більше немає куди, – кивнув Ломтик. – Тягни за нами свого їжака, Мухолапкине, І пам'ятай: тепер усе – таємниця!
– Не можна втрачати ані хвилини! – закричав Коко, коли хлопчики з їжаком з'явилися в будинку Капітана. – За кілька хвилин поліцейські будуть тут. Що робити?
– Я знаю, що робити, – сказав Капітан. – Спускайтеся до річки та сховайте звірів на старій покинутій баржі. А я постараюся затримати поліцейських. Прощавайте! Навіть якщо їм вдасться зробити з мене опудало, це буде опудало чесної та вільної людини.
Втікачі були вже на баржі, коли до будинку Капітана підлетіли поліцейські гелікоптери та накинули на будинок величезну сітку.
Коко сумно стягнув з голови капелюх. Нерон, поклавши голову на лапи, плакав: адже він усе розумів не гірше за людину.
Мухолапкин повертався з баржі підстрибом та співав веселу пісеньку, яку сам же й склав:
|
Їжачка немає вдома, |
І тут шлях йому перегородили дві близнючки.
– Хіба з твого їжака не зробили опудало?
Мухолапкину дуже хотілося відповісти: "Ще чого!", але він стримався і сказав:
– Це таємниця!
– А ти скажи нам, це буде і наша таємниця. Він живий? Ну, Мухолапкине! Ну, хоч підморгни. Живий?
Близнючки дивилися на нього з таким благанням, що Мухолапкин не витримав і моргнув. Близнючки ахнули і з обох боків повисли на Мухолапкині:
– Тоді врятуй і нашого Бублика! Будь ласка, врятуй!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова