|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Фонтан "Три кита"
В.Бахревський
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Передостаннє
Стасик провів несподіваних гостей до кімнати, подивився на Прохорова, на незнайому дівчинку із зеленою стрічкою в косах, на годинник:
– Щось сталося?
– Сталося, – буркнув Прохоров. – Твоя писанина?
Стасик узяв листа і трошки почервонів.
"Якщо збреше, – подумав Прохоров, – то щоб б його оцією люстрою з підвісками по голові шарахнуло".
– Цього листа, – тягнув слова Стасик, – цього листа... написав... не…
Люстра загрозливо поповзла вниз.
– Так же можна й людину вбити! – злякалася дівчинка-чарівниця, відтягуючи Стасика вбік.
– Цього листа написав... я, – пробелькотів Стасик, поглядаючи на люстру, – але я не думав, що він дійде. Я пожартував.
– Силою чарів, – сказала дівчинка, якою я володію, наказую тобі віднині бути сміливим, скромним, щедрим, працьовитим, веселим, правдивим, вірним.
– А тепер, – сказав Прохоров, – дзвони батькові: потрібна машина "швидкої допомоги".
Але зателефонувати не встигли. Пролунав дзвінок, і, коли вони відчинили двері, побачили на порозі дільничного міліціонера Миколу Миколайовича.
– Дозвольте? – запитав він, проходячи до кімнати. Слідом за ним увійшли бабуся в гімнастерці, дівчинка – копія шоколадника Ромчика, хуліган Грицько, дідуган Гусик та ледь помітна в електричному світлі Ігорцева тінь.
– Отже, треба було розв'язати цю нашу задачку з багатьма невідомими, – сказав Микола Миколайович, пильно дивлячись в очі дівчинці з зеленою стрічкою в косах, – чи не так, товариші?
Дівчинка страшенно почервоніла.
– Так, звичайно, – прошепотіла вона, – я швидко... Але мені потрібна кавова гуща, морквина, лавровий лист, боби…
– У нас тільки квасоля, та й та консервована! – злякався Стасик.
– Підійде? – запитав Прохоров.
– Підійде, мабуть, – не дуже впевнено сказала дівчинка. – Де у вас кухня?
За п'ять хвилин в каструльці кипіла вода, пахло лавровим листом.
– Відверніться, – попросила дівчинка Стасика і Прохорова.
Хлопці відвернулися, і одразу запахло незнайомими квітами, з каструльки повалив фіолетовий пар. Микола Миколайович увірвався до кухні.
– Пожежа?
– Ні, ні! – сказала чарівниця. – Нехай до кухні увійдуть зачаровані.
Всі прийшли.
– Криглі, роглі, старкарай! – крикнула чарівниця і тричі перекрутилася на лівій нозі.
Відразу на кухні стало тісно. Ромчикова мама тримала за руку бабусю Ромчика, а бабуся Ромчика тримала за руку самого Ромчика. Гусик став Гусиком. Ігорець – Ігорцем.
– Так, – сказав Микола Миколайович – чи будуть до мене питання, пропозиції, заяви?
– Ні! – сказали всі.
Але Прохоров підняв руку:
– Чи не можна гостю на вокзал підвезти? У неї поїзд.
– Звичайно, можна!
– Ми всі її проводимо! – сказала Ромчикова бабуся.
– Так! Так! Так!
Останнє
– До відправлення поїзда залишилося п'ять хвилин, – оголосило вокзальне радіо.
Дівчинка із зеленою стрічкою в косах увійшла у вагон, підійшла до вікна і помахала рукою своїм новим друзям.
– А як же тебе звуть? – схаменувся Прохоров.
– Мене звуть Вга-дай-те.
– Гадати вже немає часу, – сказав Прохоров, подивившись на годинник.
Як раптом вони обидва, Прохоров і Вга-дай-те, схопилися обома руками за голови і вигукнули в один голос:
– А левеня?
Вга-дай-те швидко шепотіла якісь незрозумілі слова, але всім було ясно: це не ті слова, на які очікує на ґанку музею скам'янілий Вітя.
– Я забула, – прошепотіла дівчинка в розпачі, – я забула заклинання.
– До відправлення поїзда залишилася одна хвилина – оголосило вокзальне радіо.
– Хлопці! – І Прохоров скочив на підніжку. – Я поїду з Вга-дай-те. Бережіть левеня, я вивчу заклинання і повернуся.
– Ми з тобою! – Ігорець і Гусик теж стрибнули на підніжку, і в цей час поїзд рушив.
Проводжаючі пішли слідом за вагонами, потім побігли.
– Чекайте на нас чарівниками! – крикнув Прохоров, а дівчинка з зеленою стрічкою в косах гірко плакала, як плачуть відмінниці, що ненавмисно одержали погану оцінку.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова