|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Фонтан "Три кита"
В.Бахревський
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Прохоров і його друзі
Ви ж бо знаєте, що, крім вередливого Ромчика, ніхто не зникав. Грицько сидів у комірчині в скрині. Вітя перетворився на кам'яного лева, а троє друзів – Ігорець, Гусик і Прохоров – стояли в цей самий час біля їдальні самообслуговування і рахували копійки.
– Вистачить на три півборщу, на дві порції котлет і на один компот, – сказав Прохоров, – в порції по дві котлети, наїмося.
Ігорцева тінь тихенько, але дуже сумно зітхнула:
– Мені не треба. Я так.
– Чому це тобі не треба?! – розсердився справедливий Прохоров і почервонів, дивлячись на Ігорцеву тінь. – А чим же тебе годувати?
– Нічого. Я так.
– Не брешеш?
– Не брешу. Мені запаху вистачає.
– Еге, – сказав Прохоров і знову порахував гроші. – Візьмемо два півборщу, одну порцію котлет, два компоти, а решту – на кіно.
Дідуган Гусик ображено стиснув тоненькі губи.
– Мені котлети шкідливі. Мені краще манну кашу. І компоту не треба! Він із консервів, а всякі консерви негарні для печінки.
"Ото вже вереда", – подумав Прохоров, але заперечувати не став, та й чи до суперечок тут було? Біля них зупинилася міліцейська машина.
Дільничний міліціонер Микола Миколайович опустив скло і, приклавши руку до козирка, запитав у поважного дідуся:
– Громадянине, ви давно гуляєте з онуком?
– З ким? – злякався Гусик.
– Зі мною, прошепотів Прохоров і схопив дідка за руку.
– Ах, з ним! Десять годин.
– Десять годин?
– Дідусь мене загартовує! – сказав Прохоров. – Він хоче, щоб я виріс космонавтом.
– Он як! – задоволено усміхнувся Микола Миколайович. – А чи не бачили ви трьох хлопчиків?
– По двоє бачили, – запинаючись, відповів дідок, – а по троє – ні.
– А чи не попадався вам хлопчик, який всім показує кулаки?
– Здається, не попадався.
– Але, можливо, ви бачили дівчинку з зеленими стрічками в косах?
– Ні! – вигукнув Прохоров.
– Ні?! – міліціонер подивився на нього уважно і довго.
– Їх тут багато бігає, і з зеленими, і з червоними, і з білими стрічками, – виручив дідуган Гусик.
Дільничний міліціонер Микола Миколайович козирнув, і машина поїхала.
– Швидше в їдальню, – шепнув Прохоров, але залишився на місці.
Повз них пройшов автобус, а в автобусі біля віконця сиділа дівчинка із зеленими стрічками в косах.
"Якщо її шукає міліція, значить, все це накоїла вона", – здогадався Прохоров.
– Хлопці, за мною! – крикнув він своїм, але не побіг. З кульгавим дідуганом за автобусом не вженеш.
– Ось вам двадцять копійок, – сказав Прохоров, – та йдіть в кіно. Я піду шукати дівчисько.
– Мене з дитячим квитком не пустять! – дід Гусик знову підібгав свої скривлені губи.
– Ах, так! Тримай сорок копійок, а тобі…
– А мені не треба грошей, – сказала сумно Ігорцева тінь.
– Вірно, – погодився Прохоров.
Зустріч біля фонтану "Трьох китів"
Найтемнішими вулицями йшов Прохоров до фонтану "Трьох китів". Напевно, він йшов до фонтану тому, що саме там почалася вся ця історія. Коли Прохоров дістався фонтану, в парку було світло, зійшов місяць.
На мармуровому бар'єрі, натягнувши сукню на коліна, сиділа дівчинка. У Прохорова серце застукотіло так сильно, що дівчинка здригнулася:
– Ах, це ти!
– Я, – сказав Прохоров.
– Іди сюди, подивися, як мерехтить вода.
Прохоров послухався і підійшов.
– Він виявився обманщиком, – сказала дівчинка.
– Хто?
– Той, хто надіслав листа. – Вона простягнула Прохорову конверт. – Будинку номер 888 у вашому місті немає. Розумієш, він написав не мені, а в нашу школу чарівників.
– Чарівників? А хіба є така школа?
– Звичайно. Адже я звідти. Нам написали, що у вас всі хлопчики і дівчатка боягузи та задаваки, ледарі, хулігани і брехуни. І тоді мене послали вам на допомогу, а лист виявився обманним.
– Стривай, стривай! – Обличчя у Прохорова стало сердитим. – Але ж я знаю, хто це написав! Це написав мій сусід Стасик. Він пише в стінгазету всяку критику, але завжди підписується "Учень сусідньої школи".
– Ось йому і потрібна моя допомога! – сказала дівчинка стурбовано. – Але я вже не встигну. За годину відходить мій поїзд, а мені треба звільнити від чар усіх, кого довелося лікувати.
– Тоді все одно треба бігти до Стасика! – зрадів Прохоров. – У нього батько працює на "швидкій допомозі". Він виручить.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова