Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Дмитро Нагішкін

Амурські казки

Переклад українською – Володимир Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Генадій Павлішин

Зміст:
Як ведмідь і бурундук дружити перестали
Хвалько
Заєць і сорока
Як звірі ногами мінялися
Як ведмідь оленярем був
Лисиця й ведмідь
Двоє слабих і один сильний
Найпрудкіший

Лисиця й ведмідь

Хіба можна вірити хитрому! У хитрого на язиці одне, а в голові інше. З хитромудрим поведешся – вдень і вночі пильнуй за ним!

Жила в тайзі лисиця. Надто спритною й хитрою вона була. І жила розкошуючи. Ловила фазанів, перепілок, куликів. Полювала на птахів, та й пташенятами не гребувала, як попадалися їй. А що вже яйця вона любила!.. Скільки гнізд понищила, скільки пташенят зі світу звела – і не злічити! Якось узялася зозуля рахувати: «Ку-ку! Один. Ку-ку! Два», – то й до цього часу лік веде... Такий розбій лисиця чинила, що в тих місцях дичина почала зникати.

Але час іде – нікого не чекає. Не минула й лисицю напасть. Постаріла лисиця, стала погано бачити, на силі підупала. Пішла вона якось на полювання, бачить – іде по стежці фазан-півник. Підкралася лисиця до нього, вискочила з-за куща – хап фазана. А фазан закрутився, крилами замахав, шпорами своїми лисиці носа до крові подер та й утік. Не могла з ним лисиця справитись. Фазан злетів на кущ і ну з лисиці сміятись.

– Гей, ти! – каже. – Не полювати тобі, а шкурою бути! Ні на що інше ти вже не здатна.

Заплакала лисиця з голоду й злості. Посунула до своєї нори...

Зовсім перестало щастити їй в полюванні.

Цілий день по тайзі никає, а піймати нічого не може. Спробувала лисиця навіть брусницею поживитись. Пожувала, пожувала й геть засумувала: їла багато, а голоду не вгамувала.

Тієї осені перелітні птахи у теплі краї рано зібрались. Потяглися ключами качки, гуси та журавлі. Летять, покрикують – з сопками, з тайгою та з тайговими озерами до весни прощаються.

Почула ці крики лисиця й зовсім помирати зібралась: сніг випаде рано, а в неї ніякісіньких запасів на зиму нема.

Іде лисиця, куди очі дивляться, голову опустила.

– Пошукаю, – каже, – дурнішого за себе. Може, й проживу.

Зустрілася з ведмедем, питає:

– Ти куди, сусіде, йдеш?

Відповідає ведмідь:

– Та ось шукаю, сусідко, чи не скаже мені хто-небудь, про що журавлі ночами кричать.

Подумала трохи лисиця, тоді й каже:

– Треба трохи пошаманити. І дізнаємося.

Ликовим паском лисиця підв'язалася, трісок та камінців на нього начіпляла. Пішла танцювати: хвостом мете, замість бубона в череп собачий б'є. Розвісив ведмідь вуха, на лисицю дивиться і собі лапами плеще, лисиці шаманити допомагає.

Покружляла, покружляла лисиця, тоді й каже:

– Ну, сусіде, дізналась я, про що журавлі вночі кричать.

– Про що ж?

– А кричать вони, що зима буде рання, холодна й довга. Кричать, що всі звірі мають одне одному допомагати. Від такої зими, кричать, і барліг не врятує!

Злякався ведмідь.

– Що ж робити тепер? – питає.

Відповідає йому хитра лисиця:

– Разом треба жити. Удвох тепліше. А зараз, – веде своєї лисиця, – треба запаси на зиму збирати та в барліг носити!

Задумався ведмідь: для чого ті запаси, коли йому на цілу зиму своєї лапи вистачає? Так і сказав лисиці. Розсердилась лисиця, закричала на ведмедя, ногами затупала:

– Хто хотів дізнатись, про що журавлі кричать? Ти. А дізнався – роби, що кажуть. Якщо не хочеш, я іншого товариша собі на зиму знайду! А ти один пропадай...

Упросив ведмідь дурисвітку не сердитись.

Домовилися вони разом жити. Стали харчі припасати, полювати пішли. Та полювання у них погане виходить. У лисиці сили немає, а ведмедя на сплячку тягне: на дичину дивиться, а сам про барліг думає. Яке вже тут полювання!

Розізлилася лисиця, а взнаки не подає. Ходить, ходить – усе думає, як їй ведмедя обдурити.

Скільки по тайзі не блукали – ніяк не щастить...

Раптом потягнув ведмідь носом, шерсть у нього на загривку дибки стала; роздув ведмідь ніздрі, очі вирячив, нюхає:

– Не нашим, сусідко, пахне!

Заходився нишпорити навколо, щось лапою згріб. Бачить лисиця – у ведмедя у лапах мисливський ніж. Видно, полював хтось і загубив ножа. Заспівала лисиця тоненьким голоском, затанцювала, немов на радощах. Запитав ведмідь, чому вона радіє.

Відповідає лисиця: – Як не радіти мені, сусіде! Адже тепер ми можемо зимувати спокійно. Ця штука, що ти знайшов, – зачарована. Вона одна може стільки м'яса принести, скільки тобі за все полювання не добути!

Зрадів і ведмідь, що не треба тепер по тайзі никати, що можна буде в барлозі залягти.

– Ходімо, – каже, – сусідко, швидше додому!

– Ходімо, ходімо!

Побігла лисиця вперед. Добігла до косогору, по якому стежка проходила. Застромила посеред стежки ніж лезом угору й повернулася назад. Ведмедеві кричить:

– Чого ж ти так повільно йдеш? Бігом треба.

Побігли вони. Добігли до косогору.

Каже лисиця:

– Давай скотимося з гори! Хто швидше!

Погодився ведмідь. Покотилися вони перевертом.

Котиться лисиця й співає:

– Котися, котися, м'яса шматок!

– Що ти співаєш? – питає ведмідь лисицю.

– Та ось співаю, що тепер м'яса на чверть зими є.

Котяться вони далі. Лисиця все своєї веде. Питає ведмідь, про що вона тепер співає.

Відповідає лисиця:

– Співаю, сусіде, що тепер м'яса на півзими є.

Налетів ведмідь на ножа, якого лисиця на стежці застромила, розпоров собі черево.

А лисиця співає на повний голос.

– Лежи, лежи, м'яса шматок!

Охає ведмідь, питає лисицю:

– А тепер що ти співаєш?

– Та ось співаю, сусіде, що м'яса на цілу зиму є.

Сконав ведмідь. Лисиця ведмеже м'ясо в барліг перенесла. Так зиму й перезимувала.

Ось як лисиця обдурила ведмедя.

Правду кажуть, що від хитрого та дурисвіта добра не жди!

Зміст:
Як ведмідь і бурундук дружити перестали
Хвалько
Заєць і сорока
Як звірі ногами мінялися
Як ведмідь оленярем був
Лисиця й ведмідь
Двоє слабих і один сильний
Найпрудкіший

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова