|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Нанайська народна казка
у переказі Дмитра Нагішкіна
зі збірки "Амурські казки"
Золотий обруч
Переклад українською – Володимир Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Генадій Павлішин
Дурна людина – це погано, а дурна та зажерлива – удвічі гірше. Зажерливий дурень ні людям, ні собі добра не зробить.
Жив в одному стійбищі шаман Чумбока.
А в тому стійбищі багато хлопчаків було. Любили вони силою мірятись, наввипередки бігати, на поясах тягатися.
Славні хлопчаки були! Усі батьки своїх хлопчаків любили.
І у шамана Чумбоки син був на ім'я Акимка. Шаман був багатий.
Жив він обдурюванням: казав, що багато знає; казав, що з бісом знається – може будь-яку людину заворожити чи вилікувати. Захворіє хто-небудь у стійбищі – кличуть шамана. Прийде Чумбока, подивиться на хворого, каже:
– У нього біс уселився! Я цього біса знаю, знайомий біс. Його вигнати треба.
Бубон свій натягне, б'є в нього, вогнище розведе, кружляє, кружляє... Різні слова викрикує, наче з бісами розмовляє: просить покинути хворого, піти, погрожує бісам. Видужає хворий – шаман каже: «От, прогнав я бісів. Сильний я! Мені подарунки давайте». Помре хворий – каже шаман: «Погані подарунки були, мало вірили мені люди. От біси і забрали хворого до себе».
Боялися люди шамана. Усілякі подарунки йому носили. Інший собі не залишить, а Чумбоці несе.
Став Чумбока багатий-пребагатий. Загордився Чумбока. Ходить по стійбищу – товстий, такий жирний, що увесь халат у нього жиром просякнув. Задер Чумбока носа вгору – найкращим за всіх себе вважає.
А шаманів син Акимка був такий самий, як і всі хлопчаки.
Прикро стало шаманові, що його син на всіх інших схожий. Задумав він вирізнити Акимку з-поміж інших хлопчаків. Пішов до коваля. Золота шматок приніс.
– Слухай, ковалю, зроби мені обруч.
– Для чого тобі обруч, та ще золотий? – питає коваль шамана.
– Синові на шию надіну,– каже шаман. – Відзнака буде у Акимки. Нехай усі люди бачать, який у нього батько багатий!
Каже коваль:
– Негарно, Чумбоко, свого сина від дітей одділяти.
Розсердився шаман.
– Дурний ти! – каже. – Дурний, а мені ще поради даєш!
– Я не дурний! – образився коваль.
– А якщо не дурний, – каже Чумбока, – відгадай загадку. Що, що, що таке: білі люди рубають, червоний чоловік возить?
Думав, думав коваль – не міг відгадати.
Сміється Чумбока з нього:
– Ех, ти! Це означає зуби й язик. А ти простої загадки не відгадав!
Промовчав коваль. Обруч зробив, шаману віддав.
Пішов Чумбока додому. Обруч синові на шию надів і не дозволив з іншими хлопчаками дружити.
Ходить Акимка по стійбищу сам. Обруч у нього на шиї блищить. Радіє Чумбока: всі тепер бачать, що Акимків батько не проста людина.
А час минає.
Акимка росте. Від хлоп'ячих ігор одвик, бігати лінується. Розтовстів. Уже обруч шию давить.
Просить Акимка:
– Тату, зніми обруч.
Узявся Чумбока за обруч, крутив, крутив – не може зняти: виріс Акимка. А Акимка пихкає, задихається.
Каже Чумбоці мати:
– Розрубай обруч, Чумбоко!
Чумбока навіть злякався.
– Що ти, – каже, – як можна! Обруч дорогий: розрубаєш – зіпсуєш. А задихається Акимка тому, що тут простих людей багато – повітря погане. Нехай Акимка на сопці посидить.
Сидить Акимка на сопці, хрипить.
Чумбока сам мало не плаче – жаль сина. А ще дужче йому жаль золотий обруч зіпсувати.
Ось приходить до шамана коваль, каже:
– Ну, хто з нас дурний?
– Ти, ти дурний! – кричить Чумбока.
– Ну, коли ти розумний такий, відгадай загадку: що, що, що таке – горщик без дна?
Подумав шаман.
– Е-е, – каже, – хіба це загадка? Горщик без дна – це ополонка. Ополонка!
Відказує йому коваль:
– А ось і не відгадав, Чумбоко! Горщик без дна – це ненаситність твоя. Що не кинь у нього – все порожній той горщик... Розпиляй обруч!
– Що ти! – кричить шаман. – Зіпсуєш!
Сплюнув коваль Чумбоці в очі й пішов.
А Акимка шаманів так і помер із золотим обручем на шиї. І чисте повітря йому не допомогло.
Побачив Чумбока мертвого сина, заголосив. Та пізно вже – Акимку йому не повернути.
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова