|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Тигр за дверима
Негидальська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Овчинников
Збираються п'ятеро чоловіків у тайгу самостріли ставити.
Хлопчик до них проситься:
– Візьміть мене з собою, я теж хочу промишляти.
П'ятеро кажуть:
– Не промисловець ти ще! Надто молодий. І батько твій рано помер, нічого тебе навчити не встиг. Від такого мисливця яка в тайзі користь?
Хлопчик на своєму стоїть:
– Візьміть! Я біля вас вчитимуся.
Один із мисливців говорить:
– Так просить, чого б не взяти?
Погодилися, взяли.
У тайзі у мисливців дерев'яна халабуда стояла. До халабуди прийшли, там ночують.
Рано вранці прокинулися, найстарший каже:
– Поганий сон мені наснився! Наче тигри до нашої халабуди прийшли, перед дверима сидять.
Прочинив двері інший мисливець, подивився, назад відскочив. Дійсно, прийшли до халабуди тигри, перед дверима сидять. Шість тигрів хвостами по землі б'ють, вуса настовбурчили. Як тут із халабуди вийдеш?
День сидять у халабуді мисливці, вночі не сплять, тримтять. Вранці визирнули – п'ять тигрів пішли, один залишився.
– Ну, і цього пересидимо, – сказали один одному.
П'ять днів сиділи, поїли всі припаси, від спраги страждають. А вийти бояться – тигр від дверей не відходить.
На шостий день старший мисливець говорить:
– Цей тигр, доки одну людину не з'їсть, не піде!
Усі мовчать. "Ні" не кажуть – бояться боягузами показатися, "так" не кажуть – не хочуть тигрові в пащу лізти.
Тут старший знову сказав:
– Ніж шістьом пропадати, нехай краще один загине.
Молодший запитав:
– Хто ж піде?
– Ти й підеш! – закричали мисливці. – У нас дружини, діти, а ти майже сирота. Одна мати в тебе, та й та стара.
Що хлопчику робити? Відчинив двері, став на порозі. І тигр до порога підійшов. Хоче хлопчик під його черевом проповзти, а тигр велику голову пригинає. Хоче перескочити, тигр задирає голову догори. Тоді хлопець наче вниз кинувся. Нагнув тигр голову, хлопчик об голову тигра ногою обперся, підстрибнув, за гілку дерева зачепився. Все вище й вище лізе. Заревів тигр, по дереву лапою вдарив так, що затрусилося воно від коріння до верхівки. Потім розбігся, стрибнув та прямо в розвилку дерева головою влучив. Повис, лапами б'є.
Тут мисливці вискочили з халабуди.
Хлопчик їм з верхівки дерева кричить:
– Пускайте мерщій стріли в тигра, поки він з розвилки не вибрався!
Мисливці не слухають, врізнобіч кинулися.
– Ех, ви! Мене самого в біді покинули! – зітхнув хлопчик. – Добре, що тигр міцно застряг.
Спустився він по бічних гілках на землю, сказав тигрові:
– Хотів мене з'їсти – сам здобиччю став!
Душить дерево тигра, нічого він не може відповісти, тільки дивиться на хлопчика. З лівого ока світла сльоза в нього котиться. Пожалів його хлопчик. Узяв сокиру в халабуді, почав сук рубати, що від стовбура вбік відходив. Недовго й рубати довелося, затріщала гілка під вагою тигра, зламалася. Тигр на землю впав.
Хлопчик каже:
– Що зробив, те зробив, а ворога повернув до життя.
Тигр йому відповідає:
– Не ворогу, а другу ти подарував життя. Я тобі за це мисливське щастя дам.
Попрощався з хлопчиком та й пішов.
Хлопчик думає:
"Треба своє щастя випробувати!"
П'ять зашморгів поставив на соболя. У халабуді спати ліг. Виспався, пішов зашморги оглядати. Тільки в один світлий літній соболь попався.
– Ця здобич – не здобич! – сказав собі. – Чи багато за таку виручиш?! Мабуть, обдурив мене тигр.
Проте, знову зашморги поставив. Цього разу йому в три пастки добрі соболі попалися. Так і пішло. Щодня здобич. Під кінець таких трьох соболів здобув, що й ціни їм немає. Темне пухнасте хутро у них, струснеш шкірку – блиск по ній біжить. Лик-лимп такі соболі називаються.
– Тепер не соромно й додому повернутися! – сказав собі хлопчик.
Вирушив. Поки світло було, біля селища перечікував, у кущах ховався. Вночі до свого дому прокрався, багате хутро в скриню сховав, тільки одного світлого літнього соболя на очах залишив. Став кришку зачиняти, заскрипіли петлі. Тут прокинулася мати. Сина обійняла, заплакала. Сказали їй, ніби сина тигр розірвав. Стільки вона сліз пролила, що, гадала, все виплакала, а тепер на радощах полилися сльози струмками. Про те, що здобичі не видно, не журиться, на світлого соболя навіть не глянула. Нащо їй соболі, коли син живий!
Зранку по всьому селищі чутка промайнула – повернувся хлопчик! І ще один одному передавали, що не з порожніми руками прийшов. Як про це дізналися? Звідки дізналися? А дуже просто! Адже всім відомо: якщо тигр смерть не приніс, то щастя подарував.
Ще й сонце невисоко піднялося, прибіг до хлопчика багатий сусід, який завжди у мисливців хутро скуповував.
– Ну, показуй здобич, – каже.
Хлопчик світлого соболя показав.
Похитав головою багач:
– Хіба я прийшов би до тебе через таку погану шкуру!
Хлопчик йому відповідає:
– Хто для другого кроку ногу заніс, той мав і перший крок зробити.
– Бач, ще до чоловіка не доріс, а вже хитрощів навчився! – здивувався купець.
– Під лапою тигра одна мить за рік рахується, – відповів хлопчик.
– Ну гаразд, куплю в тебе цього соболя, інших показуй.
Став хлопчик зі скрині соболів виймати. Спочатку тих, що гірші, продав, потім ти, що кращі. За кожну шкурку гроші бере, віддає матері. Тільки під кінець витягнув трьох безцінних соболів лик-лимп, розклав перед покупцем. У того очі заблищали, руки затремтіли. Усі гроші він із мішечка висипав, навіть рахувати не став. Схопив соболів, побіг до себе!
Пішли злидні з дому хлопчика. Тепер, коли мисливці в тайгу ходили, хлопчика з собою кликали – він не тільки сам удачливий, а й іншим приносить щастя. Молодий мисливець ходив з усіма, не відмовлявся. Лише з тими п'ятьма, що його тигрові на поживу кинули, ніколи разом не полював.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова