|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Три вікна майстра Тьєрі
Луда (Л.Шнітцер)
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Мєшков
У колишні часи був такий звичай: син займався тим самим ремеслом, що й батько. Тепер багато різних шкіл, і нічого не варто вибрати собі професію. Але років сто-двісті тому ця справа так просто не вирішувалася. Навчатися якогось ремесла міг не кожен. Секрет майстерності переходив від батька до сина і, можна сказати, так ніколи і не виходив із сім'ї. У синів був попереду ясно намічений шлях, хотіли вони того чи ні.
У ті часи в Лотарингії виготовляли багато скла. Всюди в лісах були розкидані невеличкі скляні заводики. Дійсно, невеличкі: всього-лише глиняна халупка з піччю, от і все виробництво. Працювали цілими сім'ями. Погано жили: адже заробляли не тисячі й не сотні, кожен гріш добувався важкою працею.
Але ж кажуть: заплатиш і зі своєї кишені, аби тільки займатися улюбленою справою.
А вже як склодуви любили своє ремесло, як вони ним пишалися!
Взяти, наприклад, старого Тьєрі.
У нього була своя склярня неподалік від Дарне. Сам він видував скло, а три його сини були у нього в помічниках.
Послухати Тьєрі – так на світі кращого ремесла й немає. Виготовлялася у нього, правда, тільки сама дрібнота – пляшки, келихи, всякі дрібнички. Проте які речі виходили! Сам Тьєрі був майстер своєї справи, та й синів навчив непогано. Хоч який вже вимогливий був старий, а не міг він нахвалитися своїми хлопчиками.
Він був спокійний: свого часу справа перейде до надійних рук.
Предивна історія трапилася одного разу з Тьєрі. Повертається він якось із міста зі своїм візком, як раптом підходить до нього стара – справжня бродяжка, уся в лахмітті.
– Дай грошей, не пошкодуєш, хороші слова від мене почуєш. У тебе є троє синів. Дай мені три монети, і я провіщу тобі долю твоїх синів.
Смішно сказати – Тьєрі дав старій срібну монету.
Стара пробурмотіла собі під ніс якісь таємничі слова, а потім і каже:
– За срібну монету – срібний ключ. На, візьми, це ключ до щастя твого старшого сина. Далеко його доля понесе, скрізь він себе побачить, срібло його відіб'є... Дай ще монету, для твого середнього сина.
Тьєрі не дуже зрозумів, про що говорила стара, але срібний ключик справив на нього враження. Він порився в кишені і витягнув звідти золоту монетку.
Стара з радістю схопила її:
– Ого! За золоту монету – золотий ключ. Візьми його – це ключ до щастя твого другого сина. Усе життя в мріях проведе, мрію наяву знайде, по веселці пройде... Тепер дай щось на щастя твоєму молодшому.
Золотий ключ зовсім убив Тьєрі. Він став шукати по всіх кишенях, але нічого не знайшов. Золота монета була останньою. Стара подивилася на нього і розсміялася:
– У тебе немає більше грошей? Ну нічого. Дай мені випити чогось за щастя твого сина.
У візку Тьєрі була прихована про всяк випадок якась їжа – трохи хліба, сиру та пляшка з вином. На дні пляшки ще залишалося трохи. Тьєрі вилив вино у келих із прозорого скла і дав його старій.
Та випила і сховала келих у себе в спідницях.
– За скляну монету – скляний ключ. Бережи його, не розбий – це ключ до щастя твого молодшого. Дома він не покине, погляд його стіни розсуне, і вся печаль твоя згине. А тепер прощавай!
Стара зі сміхом пішла. А Тьєрі похитав головою: їй все ж таки вдалося виманити у нього чимало грошей. Правда, замість них він отримав три ключі – срібний, золотий і скляний, але все одно дивна історія... Поміркувавши як слід, Тьєрі засунув усі три ключі до кишені і вирішив синам нічого не розповідати. Хтозна, що їм в голову западе. «Срібло його відіб'є... По веселці пройде... Погляд його стіни розсуне...» Що все це могло значити? Повернувшись додому, Тьєрі заховав ключі і ні слова нікому не сказав.
Але все ж таки історія зі старою непокоїла його. Він думав раніше, що, коли термін навчання закінчиться, хлопчики його залишаться працювати з ним. Але слова старої не йшли у нього з голови. І от якось увечері він покликав до себе синів:
– Навчання ваше наближається до кінця, діти мої. Недалеко той час, коли ви станете справжніми майстрами. Пора подумати про майбутнє. Я б хотів, щоб ми, як і раніше, працювали разом. Але, може, у вас свої міркування. Тепер саме час нам про це поговорити.
Старший, Клеман, одразу ж відповів:
– Ваша правда, батьку. Я давно вже хотів сказати вам. Кажуть, що у Венеції вміють виготовляти дзеркала надзвичайної краси. Наші поруч із ними – звичайнісіньке скло. З вашого дозволу, я б поїхав дізнатися секрет венеціанських майстрів. Я гадаю, і грошей можна заробити.
Батько спочатку насупив брови, але потім згадав про стару і відповів:
– Ну що ж, синку, якщо вже таке твоє бажання. Не гріх хотіти заробляти гроші чесною працею. Їдь до Венеції, може там ти знайдеш своє щастя. Ну, Колене, а ти про що мрієш?
Колен здригнувся, наче він і справді так розмріявся, що нічого не чув.
– Батьку, у мене вже давно є одне бажання, але я не наважувався говорити про нього. Хотілося б мені робити із кольорового скла картини. І щоб були на них люди, звірі, дерева, квіти – сині, червоні, жовті. І щоб сонце крізь ці шибки виблискувало, і тоді вони ставали б ще гарнішими.
Батько і йому не став перечити:
– Вітражі – нелегка справа, – сказав він, – і не в моїх силах навчити тебе цьому. Але є такі майстри у Парижі. Треба буде постаратися це влаштувати... Ну, а в тебе, П'єре, теж є якесь бажання?
П'єр був наймолодший і такий боязкий, що червонів, як дівчина.
– Бажання? Звичайно, не можна без цього, – відповів він. – Але спочатку мені треба стати таким же гарним склодувом, як ви, батьку. Відчуваю, що я ще не всьому навчився. Залиште мене при собі. Може статися, що в решті-решт і я чогось доб'юся.
Тут Тьєрі засміявся:
– Якщо це все, що тобі треба, синку, то бажання твоє виконати не важко. Ну що ж, я задоволений вами, мої хлопчики. Коли людина хоче продовжувати вчитися, це гарний знак. Це показує, що вона любить свою справу. Я навчив вас усього, що знаю сам. Тепер ваша справа множити знання. Будь-яке ремесло – наче колодязь: дна не видно, і кожен може черпати з нього хоч скільки завгодно. Адже скільки працівників, стільки й ремесел. Ну, йдіть і постарайтеся досягти більшого, ніж ваш батько.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова