Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Рибалка Палунко

Івана Брлич-Мажуранич

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Цвета Йоб

Частини:   1    2    3

Частина 3

Наказав якось царевич Палункові сплести для нього вночі гарну шовкову вуздечку:

– Завтра вранці ми її до колиски прив'яжемо, і ти мене кататимеш по золотому піску.

Ох і набридло ж все це Палункові. А найбільше йому шкода, що Панна-Зоря завтра побачить, як його син у колиску запрягає.

Спить уся челядь, спить Цар Морський, спить пустун-царевич – тільки Палункові не спиться: вуздечку плете. Гарну вуздечку плете, наче щось задумав. Коли закінчив, вийшла вуздечка міцна. І сказав Палунко:

– Ні в кого ні про що не питав, поки недоумкуватим був і все робив навпаки, не спитаю й тепер, коли порозумнішав.

Сказавши так, підійшов до колиски, де його синок міцно спав, обв'язав вуздечкою прутики колиски, прив'язав її до себе на спину і ну бігти!

Тихенько біг Палунко по золотому піску – пробіг головну залу у вигляді широкої галявини, прокрався по золотому чагарнику, розсунувши перлинові гілки. А коли підбіг до місця, де море стіною стояло, не став чекати, а поплив по морю із сином.

Далеко плисти від Царя Морського до світу білого! Пливе й пливе Палунко, але скільки може рибалка сам-самісінький проплисти з маленьким царевичем на спині, що тримає в руці золоте яблуко, та з його колискою з чистого золота? Здається Палункові, що море над ними все вище й вище стає!

Коли Палунко вже зовсім знесилив, відчув він, наче щось дзенькнуло об золоту колиску, зачепилося за неї. А як зачепилося, так і почало швидко і сильно тягти! «От і смерть моя прийшла, – подумав про себе Палунко, – це морське чудовисько несе мене на своєму зубі.»

Але не зуб морського чудовиська це був, а кістяна вудка, яку закинула в море дружина Палунко.

Коли вона відчула, що вудка за щось зачепилася, зібрала вона від радості усю свою силу, стала тягти, щоб чудо-юдо-рибу-морську витягти.

Усе ближче й ближче підтягує, бачить: з'явилася над водою вуздечка від колиски: вона при місяці гарненько й не роздивилася, а про себе подумала: «Це, напевно, золотий плавник чудо-юдо-риби-морської».

Потім з'явився хлопчик із золотим яблуком у руці. Вона знову подумала: «А це на плавнику золоте яблуко». А коли з моря показалася голова Палунко, дружина радісно вигукнула:

– Ну, от і голова чудо-юдо-риби-морської!

Весело скрикнула, підтягнула зовсім близько до себе – ах! Хто б міг передати цю радість! Як зустрілися вони у човні усі троє під місяцем на морі невідомому!

Часу гаяти не стали, треба повертатися, пройти крізь усі три печери, поки варта ще не прокинулася. Взялися за весла і ну щосили гребти, швидко попливли.

А біда прийшла, звідки її і не чекали! Тільки-но маленький царевич свою матір побачив, як одразу її впізнав. Обійняв він свою матінку обома руками – випало золоте яблуко. Потонуло яблуко і впало на дно морське прямо до палацу Царя Морського, на його плече.

Прокинувся Морський Цар, рикнув сердито. Схопилася зі сну вся челядь його. Одразу ж побачили, що царевич зник, та й слуга його теж. Кинулися в погоню за ними. Виплили під місяцем русалки, полетіли в ніч легкі діви заморські й морські, послали швидких гінців розбудити варту печерну.

Але човен вже всі три печери проплив; тоді стали гнатися за човном по морю. Гребуть Палунко і його дружина, гребуть що є сили, а за ними погоня – несуться русалки, летять за човном швидкі діви заморські й морські, хвилі налітають на човен, буря б'є з хмар. Усе ближче й ближче погоня за човном – не міг би втекти від неї навіть корабель, а не те що маленький човник з двома веслами! Поспішає човник, біжить від погоні, і в ту мить, коли вже почало сходити сонце, оточив їх суцільний жах.

Налетіла буря на човен, наздогнали його хвилі гучні, сплелися в коло навколо човна русалки. Колишеться, колихається вінок із русалок навколо човна, кидають русалки на човен хвилі страшні, величезні, не випускають човен, не дають йому вперед плисти. Стогне, бушує море! Стогне, бушує вітер!

Охопив Палунко жах перед прірвою і в смертельному жасі скрикнув він:

– Допоможи, ясна Панна-Зоря!

Піднялася з моря Панна-Зоря. Побачила Палунко, але навіть на нього не глянула; на царевича уваги не звернула, а вірній дружині швидко подарунок дала – вишиту хустку та шпильку.

З хустки стали білі вітрила, зі шпильки – кермо. Надулося на вітрі вітрило наче яблуко наливне, а дружина вхопилася міцною рукою за кермо. Розлетівся вінок із русалок навколо човна, летить човен по синьому морю як зірка по синьому небі! Летить диво-дивне, тікає від страшенної погоні – чим вона ближче, тим більше човну допомагає; чим буря дужче, чим хвилі вище, тим швидше човен пливе по морю.

Показався удалині берег скелястий, на березі хатка Палункова, а перед хаткою біла мілина.

Тільки-но берег показався, як одразу погоня силу втратила. Бояться берега діви морські та заморські, відлітають від берега русалки, залишаються в морській безодні буря й хвилі, а човен лине до берега як дитина до матері.

Підлетів човен до берега, перелетів білу мілину, вдарився об берег. Розторощився човен, потонули вітрило й кермо, зникла в морі золота колиска, полетіла бджола золотокрила – і Палунко з дружиною та дитиною опинилися на мілині перед своєю хаткою.

Ото й наїлися ж вони лободи цього дня на вечерю! Що було з ними, про все забули. І якби не залишилася цілою сопілка подвійна, ніхто б про це й не згадував. І з тих пір хто б на правій сопілці не заграв, тому ця сопілка співає про Палунко:

Чудо-юдо Палунко, На дні моря побував, Лютого горя зазнав.

А ліва сопілка про дружину його згадує:

Засвітись, засвітись, зіронько, Нехай ніч панує, Тричі потонулого Вірна дружина врятує.

Ось так по всьому світу сопілка цю казку й розповідає.

Частини:   1    2    3

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова