|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Шекспір для дітей
Ромео і Джульєтта
Короткий переказ. 16+
Мері і Чарльз Лемб
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Д.Шмаринов
Почувши чоловічий голос у саду, Джульєтта дуже злякалася. У першу хвилину вона не впізнала голосу Ромео, але потім поспішила попередити, яка небезпека загрожує Ромео, якщо хтось із її родичів побачить його в саду.
– Ах, – вигукнув Ромео. – У твоїх очах для мене набагато більше небезпеки, ніж у мечах моїх ворогів.
– Як ти прийшов сюди і хто тобі допоміг? – запитала Джульєтта.
– Мене привело сюди кохання. Я не керманич, але якби ти жила на неприступних берегах моря, то й тоді наважився б я піти за тобою.
Яскравий рум'янець вкрив щоки Джульєтти. Дівчина згадала, що Ромео чув слова, які вона вимовляла, охоплена любов'ю. Тепер вона з радістю забрала б назад усе сказане, але це було неможливо. Їй хотілося б, слідуючи світським звичаям, тримати Ромео на відстані, як це личить молодим скромним дівчинам; варто було б дати йому сувору відсіч на самому початку... Вона хотіла б удати невблаганну і байдужу, щоб Ромео не вважав її надто легковажною... Бажала виявити холодність хоча б через те, що чим важче досягти мети, тим дорожча мета. Але чи можна було зректися своїх власних слів? Адже Ромео сам чув з її вуст, що вона кохає його. Чесна і правдива Джульєтта підтвердила свої слова. Вона назвала Ромео прекрасним Монтеккі і просила не вважати її визнання легковажними, а також сказала, що винуватцем того, що трапилося, якщо тільки тут справді хтось винен, є ця тиха ніч, яка так зрадливо виявила думки Джульєтти. Дівчина визнавала, що поведінка її недостатньо обережна і мало похвальна для молодої синьйори. Проте вона діє цілком щиро.
Ромео хотів присягтися, що ніколи йому на думку не спаде намір звинувачувати у відсутності сором'язливості таку скромну і чисту істоту, як Джульєтта, але дівчина зупинила його і попросила не давати жодних присяг. Все, що сталося цієї ночі, анітрохи не тішило Джульєтту. Все сталося так швидко, так несподівано, що вона досі не змогла це собі ніяк пояснити. Тим часом Ромео квапив її. Він благав цієї ж ночі обмінятися клятвами у вічній любові один до одного. Джульєтта зауважила, що вже дала подібну клятву. Це був натяк на її зізнання, випадково підслухане Ромео. Втім, вона погоджувалася взяти всі вимовлені нею слова назад, але тільки для того, щоб потім із задоволенням повторити їх заново. Доброта Джульєтти була безмежна, як море, і, як море, було глибоке її кохання.
Розмову молодих закоханих перервала годувальниця Джульєтти, що спала в її кімнаті. Наставав світанок, і годувальниця покликала молоду дівчину лягати спати. Проте Джульєтта знову повернулася до вікна. Пошепки промовила вона Ромео ще кілька слів. Якщо любов його щира і він хоче одружитися з Джульєттою, то вона завтра ж надішле до нього слугу, щоб він призначив день весілля, і тоді покладе до його ніг усе своє майно і піде за ним, як за своїм господарем. Поки закохані обговорювали це питання, Джульєтту раз у раз відкликала від вікна годувальниця, але юна дівчина знову й знову поверталася, бо в неї не вистачало сил покинути Ромео. І для Ромео було не менш важко розлучитися з Джульєттою. Цієї ночі голоси один одного здавалися закоханим чудовою музикою.
Вже настав день, а Ромео, увесь поглинений думками про свою кохану, сповнений найрізноманітнішими враженнями, звичайно, не міг заснути. Замість того, щоб іти додому, він попрямував у протилежний бік, у найближчий монастир, до ченця брата Лоренцо. Добрий чернець уже прокинувся і став на молитву. Побачивши Ромео так рано, він здогадався, що той зовсім не лягав, і зрозумів, що трапилося щось небувале. Монах думав: "Мабуть, кохання заважає спати юному Ромео", проте не припускав думки, щоб якась інша красуня, крім Розаліни, могла полонити юнака. Коли Ромео оголосив про свою любов до Джульєтти і почав просити повінчати їх того ж дня, Лоренцо від подиву тільки розвів руками. Така швидка зміна у почуттях юнака вразила ченця. Адже він був утаємничений у любовні справи Ромео і знав про його невзаємну любов до Розаліни. Лоренцо вголос зауважив, що у коханні молодих людей немає глибини, їхня любов не доходить до серця, а залишається лише поверховою. Але Ромео нагадав доброму ченцю, як той переконував його не захоплюватися Розаліною, що не відповідала йому взаємністю, і сказав старому, що цього разу любов взаємна, а тому чернець мусить повінчати молодих закоханих... Зрештою Лоренцо поступився Ромео. У глибині душі чернець сподівався, що шлюб Джульєтти і Ромео сприятиме припиненню довгої чвари між Монтеккі та Капулетті. Розбрат цей глибоко засмучував доброго ченця, друга обох сімейств, і він не одноразово марно пропонував своє посередництво для примирення ворогуючих сторін.
Молоді обвінчалися. Чи треба казати, який щасливий був Ромео?
Після вінчання Джульєтта поспішила додому, де з нетерпінням почала чекати ночі. Ромео обіцяв, як і минулої ночі, прийти до неї на побачення у фруктовий сад. Джульєтті здавалося, що час повзе нестерпно повільно. Вона горіла від нетерпіння як дитина, якій подарували нову сукню напередодні великого свята і яка не може дочекатися ранку, щоб вбратися в неї.
Того ж дня близько полудня друзі Ромео, Бенволіо і Меркуціо, гуляючи вулицями Верони, зустрілися із загоном прихильників Капулетті із запальним Тібальдо на чолі, саме з тим Тібальдо, що мало не побився з Ромео на балу у старого синьйора Капулетті. Побачивши Меркуціо, Тібальдо почав звинувачувати його у співпраці з Ромео. Меркуціо був молодим і запальним, як і Тібальдо, а тому на різкість відповів грубістю. Незважаючи на всі спроби Бенволіо, їх не вдалося заспокоїти, і сварка була у розпалі, коли з'явився Ромео.
Розлючений Тібальдо кинувся на нього і назвав Ромео негідником. Ромео щиро хотів уникнути зіткнення з Тібальдо, оскільки той був улюбленим родичем Джульєтти. Притому Ромео, який відрізнявся лагідною вдачею і розсудливістю, уникав брати активну участь у чварі обох сімейств. Тепер він був налаштований особливо миролюбно: адже його кохана носила ім'я Капулетті, і це ім'я вже більше не викликало в ньому гніву. Ромео всіма силами намагався заспокоїти Тібальдо, назвав його навіть "любим Капулетті" і відчував особливе задоволення, коли вимовляв це ім'я, хоча сам і походив із родини Монтеккі. Проте Тібальдо, який гаряче ненавидів усіх Монтеккі без винятку, не хотів слухати жодних переконань і оголив шпагу. Меркуціо, який не підозрював справжньої причини миролюбного настрою Ромео, викликав Тібальдо на поєдинок, щоб завершити їхню початкову суперечку. Вони почали битися. Дарма Ромео та Бенволіо намагалися роз'єднати їх. Противники билися з жорстокістю, і нарешті Меркуціо впав, смертельно поранений.
Бачачи, що його друга вбито, Ромео вже не міг більше стримувати себе. Він у свою чергу назвав Тібальдо негідником. Тоді Тібальдо кинувся на нього. Новий поєдинок скінчився трагічно для Капулетті: Ромео вбив Тібальдо.
Звістка про вбивство двох молодих людей у центрі Верони серед білого дня швидко поширилася по всьому місту. На місці поєдинку зібрався величезний натовп; з'явилися також синьйори Монтеккі й Капулетті з дружинами. За ними приїхав сам герцог. Меркуціо, убитий Тібальдо, був родичем герцога. Останній вирішив вжити цього разу найсуворіших заходів проти кривавої чвари між двома шляхетними сімействами. Настав час покласти цьому край, адже сутички між Монтеккі і Капулетті траплялися вже не раз. Бенволіо, який був присутній при обох вбивствах, мав розповісти, як усе сталося. І він виконав неприємне завдання, намагаючись, як міг, вигородити свого друга Ромео.
Синьйора Капулетті, вражена смертю родича, благала герцога суворо покарати вбивцю, не надаючи значення словам Бенволіо, який був другом Ромео та прихильником Монтеккі. Синьйора благала покарати Ромео, не підозрюючи, що той - її зять, що він чоловік Джульєтти. З іншого боку, дружина Монтеккі благала герцога зберегти життя її сину. Адже той убив Тібальдо, який у свою чергу вбив Меркуціо.
Герцог залишався байдужим до благань обох жінок. Він спокійно обговорив справу і оголосив рішення, яким Ромео мав був вигнаний з Верони.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова