|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Пушок і Дружок. Старі друзі
П.Глазовий, Ф.Маківчук
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Карлов
Розділ перший
|
Про те, як Лисиця ловила птицю, |
Жив собі та був собі зайчик на ім’я Побігайчик. Усіх він боявся, від усіх ховався, а потім подумав: "А давай я зроблю рушницю добрячу і всім, хто лякав мене, віддячу".
Прийшла до Побігайчика заплакана Квочка. Плаче:
– Украли мого синочка. Візьми свою, зайчику, рушницю та йди охороняти велику й маленьку птицю.
Прийшла й Качка до Побігайчика і теж плаче:
– Вкрали у мене синочка, братику зайче. Візьми свою, Побігайчику, рушницю та йди охороняти беззахисну птицю.
І погодився сміливець вухатий пташиним охоронцем стати. Взяв він на плече свою грізну зброю і пострибав на птичню, що була за горою.
Під горою, біля ставка, Побігайчик побачив Пушка й Дружка. Дружок грав-вигравав на дзвінкій балалайці, а Пушок закричав, побачивши зайця:
– Йди сюди, потанцюй хоч трішки бо в мене болять уже ніжки!
Вухатий сказав:
– Та які вже там танці – он пташат розкрадають якісь поганці. Завелися злодії у нашій окрузі – нумо боротися з ними, друзі!
– Згодні боротись! До всього ми звичні!
І ось наші друзі вже служать на птичні. Пушок на подвір'ї наводить порядок, забавляє малих каченяток. Його слухають всі, наче рідного брата.
А Дружок з вуханем люблять в шашки пограти. Ну, куди отака сторожа годиться? Скористалася зразу цим хитра Лисиця.
Коли сторожі задрімали, каченят двійко піймала,
запхнула обох у торбину велику, узула носками назад черевики (щоб слід відшукать не вдалося нікому) та й чкурнула хитрюща додому.
Як побачила Качка-мати, що пропали її каченята, заголосила, закрякала, гіркими сльозами заплакала. Посхоплювалися сторожі, закричали:
– Який жах! Треба бігти мерщій по слідах!
У Пушка нашого було хороше збільшувальне скло. Він довго роздумував, вагався, до слідів придивлявся і збагнув, що сліди ведуть не туди...
Щоб страшним для злодія стати (бо хто ж злякається малого каченяти?), він надів окуляри, прив'язав борідку і за Лисицею подався швидко.
Поминувши ярок і широку долину, наткнувся Пушок на страшну картину. Спала на травці Лисиця зубата, а під дубом стояли зв'язані каченята.
Хоробрий Пушок, не гаючи часу розв'язав каченяток одразу, а шматком міцного шпагату добре спутав злодійку зубату.
Щоб Лисиця не гавкала, не скликала на поміч лисок, шапку свою натягнув їй на писок.
Закривши Лисиці пащу шапкою, хоробрий Пушок як тупне лапкою:
– Ти украла качаток двійко? Признавайся, погана злодійко!
Схопилась Лисиця, очима кліпає, гавкнуть не може – сопе лиш та хлипає.
– Марш на птичню, злодійко клята, тебе жде там заслужена плата!
Шкандибає руда, раз у раз озирається, хто веде її – не догадається.
А Пушок як приклав до очей своє скло, лиходійку аж затрясло. Вона побачила таке страхіття, якого не бачив ніхто на світі!
Більше злодійка не оглядалася – на смерть вона перелякалася.
На птичні Пушок зняв окуляри й борідку.
Посадили Лисицю в залізну клітку. Каченята Пушка як героя вітали, високо вгору його підкидали...
Ген, понад річкою-бережком пішли собі далі Пушок з Дружком. І побачили наші мандрівники, як зайці на базар везли буряки. Хоч бричка була невеличка і вага була зовсім мала, та зайці запрягли не Коня, а Осла.
Сів той Осел серед дороги, склав докупи всі свої ноги. Зайці його спочатку просили, потім лупцювали а він реве, огризається та ще капосний і кусається.
І промовив розумний Пушок:
– Не поможе вам тут батіжок!
Знайшов він тичину, довгу, як дишло, прив’язав буряка – і погляньте, що вийшло.
Ослисько погнався за тим буряком, – не наздогнати його й рисаком!
Як приїхали зайці на базар, як розпродали весь свій товар, то в старого ведмедя Бурмила майже все морозиво скупили.
Пушок до морозива зразу й допався,
їв його, їв аж захлинався.
Так наївся морозива смачного,
що померзли крильця і лапки у нього.
Довго Дружок з Пушком носився, доки хворий хоч трохи зігрівся.
Від простуди ж і вмерти можна! Хай це знає дитина кожна.
Ох, якби ця біда приключилась, наша книжка на цьому б скінчилась. Не могли б ви далі, малята про Пушкові пригоди читати...
Коли одужав необачний Пушок, збігав Дружок у зелений гайок, до магазина лісового – купив телевізора ще й лінзу до нього.
Раз друзі побачили цікаву передачу – про футбольну зустріч собачу.
Була передача гарна як сон, тому вони зразу ж побігли на стадіон.
На контролі стояв там старезний псюга. Він Дружка зустрів, мов давнього друга, а разом з ним і Пушка пропустив... без квитка.
Щоб узяти в змаганнях участь активну, в чорногуза Пушок випросив форму спортивну.
Одягся малий, за якусь хвилинку зробив, як годиться, фізичну розминку,
потім став на край бігової доріжки і потюпав до фінішу пішки.
Двісті метрів пройшов за годину!
Цим прославив Пушок всю породу качину.
Потім він у басейні плавав і ще більше себе прославив.
Перемігши жабку ще й двох мишенят, одержав він приз – фотоапарат.
Пушок і Дружок цьому дуже зраділи:
– Ось тепер у нас піде діло!
Спочатку Пушок знімав Дружка,
потім Дружок – Пушка,
а далі Качку зняли за хвилинку,
потім – чепуруху Свинку,
далі зайця полохливого
та ще й Півня крикливого.
А коли вже плівки не стало, фотографи ночви у когось дістали.
Дружок десь позичив книжку-самовчителя під назвою "Порадник фотолюбителя".
Пушок під ночви забрався, плівку проявляв, дуже старався. Добре йшли там діла в каченятка – знімків зробив він аж півдесятка.
А були ті знімки вдалі чи невдалі – це ви самі побачите далі:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова