|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Рудо Мориць
Про двох муравликів
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Колеснікова
Зміст:
Як Поб і Гай стрибали з висоти
Як Побігайчики зав'язали вузол на вусах жука-короїда
Чому Магдалинка теж стверджує, що Побігайчики добрі хлопчики
Як Побігайчики зав'язали вузол на вусах жука-короїда
Що тільки не вигадували пустотливі Побігайчики! Але сьогодні ні Побу, ні Гаю нічого цікавого на думку не спадало. Тому гасали вони по лісі, як очманілі, не знаючи, чим іще зайнятися. Хотіли налякати божу корівку Магдалинку, але це їм не вдалося; хотіли стонозі Божці зробити укола в тридцять дев'яту ніжку, щоб вона не захворіла на ревматизм, але злякалися, щоб вона їх не проковтнула, аж надто вона виглядала голодною і сердитою.
Зовсім засмутилися Побігайчики, що нічого так і не доведеться їм сьогодні «здійснити», як раптом...
– Побе, швидше йди сюди! – кличе Гай братика, який десь зник.
Прибігає Поб і бачить: під квіткою спить вусатий жук-короїд. Та як ще хропе: хр-р-р, хр-р-р... Напевно, його зморила літня задуха, чи може, важка робота, чи може, щось інше. Ніжки жук підібгав під себе, а довгі вуса розклав по обидва боки стебла квітки, майже торкаючись його головою.
– Ну то й що? – запитує нетямущий Поб, – ото треба було мене гукати?
– Не кричи так, розбудиш його, – шепоче Гай.
– Гаразд, не буду, – теж пошепки відповідає йому Поб. – Але навіщо ти мене покликав?
Гай нахилився до вуха Поба і ще тихіше прошепотів:
– Ото буде забавка!
– Яка ж забавка зі сплячим жуком? – запитує Поб.
– Повільно ж до тебе доходить, – дражнить його Гай.
– Ну то й скажи, що ти ще вигадав?
– Ти бачиш ці вуса? – запитує Гай.
– Бачу, ну то й що?
– А стебло квітки бачиш?
– Бачу, ну то й що?
– Давай прив'яжемо жука до стебла цієї квітки! – пропонує бешкетник Гай.
– Його власними вусами? – жахається Поб.
– Нарешті ти здогадався! Звичайно, його власними, якщо в тебе немає інших, Побику, – каже Гай.
Поб на хвилинку замислився, а потім тихенько сказав:
– А раптом він прокинеться, що тоді?
– Ми маємо зробити це так, щоб він прокинувся вже після того, як його вуса будуть міцно прив'язані.
– А якщо він прокинеться раніше?
– Ну, втечемо.
– А якщо не встигнемо втекти? – запитав Поб.
– Ну, зловить нас, якось буде.
– Ну гаразд, Гаю, давай спробуємо, – погодився нарешті, Поб.
Саме в цей час жук почав хропіти ще голосніше, а це означало, що він справді спить глибоким-глибоким сном.
– Ну, давай! – квапить брата Гай.
Поб обережно бере одного вуса, Гай – другого. І потихеньку, щоб не розбудити жука, муравликі з'єднують вуса так, щоб стебло квітки опинилося між ними. Потім Гай спритно перев'язує їх травичкою і туго затягує вузол. Ну, тепер жук може прокидатися!
І він дійсно прокинувся. Схропнув наостанок і розплющив очі. Але Побігайчики встигли сховатися під шапочкою білого гриба, який, на щастя, ріс поблизу. З переляку вони навіть боялися дихати і визирали з-за гриба з цікавістю: що ж буде далі?
А було ось що! Жук скочив на ніжки, тільки хотів розбігтися, але тут його щось смикнуло, і більше він не зміг зробити ані кроку! Озирнувшись, він помітив, що його вуса прив'язані до стебла квітки.
– Хто це зробив? – закричав жук, зовсім посинівши від люті.
Він став сильно смикати стебло квітки, сподіваючись, що воно не витримає і зламається. Але стебло тільки погойдувалося з боку на бік. А пустуни Побігайчики під білим грибом аж вмирали зі сміху. Бідолашний жук ніяк не може вивільнитися. Вуса його надто довгі, а лапки, навпаки, – дуже короткі. Тому не може жук дотягнутися до вузла і розв'язати його. Що ж робити? Доведеться чекати, поки якась добра душа не визволить його з біди. Засумував жучок... Вже давно він міг би бути вдома, на своєму дереві!
А під білим грибом лунало хі-хі-хі та ха-ха-ха. Але тут Поб смикнув Гая за ногу.
– Треба б його звільнити, він, бідолаха, достатньо помучився!
– Еге... Зловить він нас, ось тоді ми будемо мучитися!
– Відійдемо трохи подалі, щоб він нас не почув. Там я тобі скажу, що треба зробити, – запропонував Поб.
Потихеньку вони вибралися з-під гриба й побігли геть. Зупинившись біля фіолетових дзвіночків, Поб сказав:
– Давай зробимо вигляд, ніби ми випадково проходили повз жука, і будемо голосно дивуватися, що його прив'язали, а потім звільнимо його. Розв'яжемо вузол, і жучок нам ще подякує.
– Ну й голова в тебе, Побику, – похвалив Гай брата.
І вони побігли до квітки, до якої був прив'язаний жук-короїд. Жук їх ще не бачив, а тільки почув шурхіт і тріск і почав голосно кричати:
– Допоможи-і-ть, люди добрі! Пожалійте бідолашного жука!
Хвилинку Побігайчики не відгукувалися на крик, а потім вийшли з-за стебел квітів.
– Звільніть мене, будь ласка, мурашки! – просить жучок.
– Що це з вами сталося, дядьку? – запитує серйозно Поб.
– Я трошки задрімав і мені наснилося, ніби хтось мене лоскоче по вусах. Прокидаюся – і ось на тобі – якийсь шалапут прив'язав мене до стебла цієї квітки.
– Дійсно, дуже дивний сон, – поважно каже Гай і розв'язує вузол на вусах жучка.
І ось жучок знову на волі!
– Дякую вам, муравлики! – каже жучок і кланяється спочатку Побові, потім Гаю. – Чим я можу вам віддячити?
– Не варто подяки, дядько Жук. Ми допомогли вам із радістю, – скромно відповідає Поб і підморгує Гаю.
– А як же звати вас?
Поб і Гай сказали свої імена. Жучок попрощався, прокричав на ходу:
– Я кожному при зустрічі буду розповідати, які ви добрі!
Коли Побігайчики залишилися самі, Поб, тихенько штовхнувши в бік Гая, почав підстрибувати від задоволення і наспівувати:
|
Побігайчики хоробрі! |
Гай приєднався до нього, і ось вони вже стрибають удвох, співаючи так голосно, що по лісі покотилося відлуння від їхньої пісеньки.
Зміст:
Як Поб і Гай стрибали з висоти
Як Побігайчики зав'язали вузол на вусах жука-короїда
Чому Магдалинка теж стверджує, що Побігайчики добрі хлопчики
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова