Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мавка з кришталевого палацу

Аттила Могильний

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10   

РОЗДІЛ 4, у якому Сотник знову береться за арбалета, а газетні нишпорки витягають записники.

Пройшла тільки мить, а вже повстанці, войовниче вимахуючи зброєю, мчали вгору по сходах, які вели на дах. Швидше і швидше, перестрибуючи відразу по дві-три сходинки, мужнє військо долало поверх за поверхом. Нарешті позаду залишилися останні сходинки і...

Загонові довелося зупинитися. До стелі було приставлено драбину, але отвір, що вів на дах, перекривала ляда з великим залізним замком.

– Не надто далеко ми забігли, – сказав Сергійко, вилізши на драбину і торсаючи замок.

– Авжеж, – відповіла знічена Мавка, – та що ж ми робитимемо далі?

– Десь у кишені в мене лежать постільці-стрибунці, – сказав лицар Тур. – Зараз я взую їх і спробую плечем вибити ляду.

Він витяг з кишені звичайнісінькі шкіряні постільці і взув їх. Мавка здивовано дивилася, що ж далі буде. А лицар розбігся, стрибнув – і наші друзі не встигли й оком кліпнути, як срібний панцер розніс на друзки ляду і, не зупиняючись, майнув угору.

Повстанці вискочили на дах і почали кричати та розмахувати руками, однак лицар не міг зупинитися і все летів угору, аж доки не перетворився в маленьку срібну цяточку.

Мавка та її друзі дуже хвилювалися за свого сміливого товариша у срібному панцері, що так раптово покинув їх. І вони, можливо, зовсім розгубилися б від хвилювання, але раптом Сотник вигукнув:

– Атас, браточки! – і, рвонувши з плеча арбалета, розвернувся та вдарив навскид по великому чорному пацюкові, який, клацаючи зубами, хотів кинутися на Мавку.

Стріла наскрізь пробила пацюка і підкинула його в повітря, де той, верескнувши, перекинувся кілька разів і покотився дахом.

Але святкувати перемогу було ще зарано.

Таємна армія Гіп-Гопа вже вишикувала свої лави.

З усіх боків на маленький загін кинулися розлючені зграї чорних пацюків, а в повітрі закружляли невеликі вертольоти, якими кермували мухи. Розпочався жорстокий бій.

Перший удар пацюків прийняли на себе мишенята. Вони махнули сірниками – і найлютіший пацюк з проткнутим черевом заскавчав і покотився клубком. Але не встигли вони дістати нові сірники, як уже інший пацюк розкрив пащу, збираючись розкусити найменше мишеня. Та в цю мить Сергійко вихопив рогатку – і камінець, пущений з небувалою силою, розколов хижака на дві половинки, які тут же розбіглися в різні боки.

Третього пацюка знищили мишенята. Двох наступних поцілив з арбалета Сотник, а потім вихопив шаблю – й іще троє пацюків з розрубаними пащами покотилися з даху. Хижаки злякалися, та цієї миті з вертольотів вилетіла хмара списів, які почали боляче впиватися в руки та обличчя наших друзів.

– Бережіть очі! – вигукнула Мавка.

Шукачі пригод змушені були відступити. Здавалося, що бій програно. Доки мала чаклунка перев’язувала бинтами пораненого Сотника, повстанці з останніх сил стримували натиск ворога. Та ось, нарешті, Мавка вихопила шпагу, Бімбо стрибнув уперед, а закривавлений Сотник, заревівши з люті, підняв арбалета і...

Стріла пробила відразу чотирьох пацюків, влучно кинута павутинка обплутала сім вертольотів і миттю розтрощила їх об дах. А Мавка, верхи на Бімбо, вдерлася в найлютішу зграю пацюків.

Як блискавка майнула шпага, грізний рик Бімбо труснув дахом, і пацюки полетіли вниз, розбиваючись об землю.

Саме їх і побачив у першу мить дописувач з «Вечірнього Києва» на ім’я Стас Довгий Олівець. Він вийшов із під’їзду, щоб піти до магазину купити молока і булочок, а натомість, піднявши голову, побачив, як на даху не на життя, а на смерть б’ються два війська. Стас миттю витяг з кишені великого записника та олівця, поправив на носі окуляри і сів писати замітку, яка цього ж вечора з’явилася в газеті:

Шановні кияни та гості нашого міста! Здається, що повернулися до нас забуті часи Річарда Левине Серце. Знову гудуть у повітрі стріли та блищать мечі. Знову з бойовим кличем сходяться в смертельному двобої Лицарі Добра та Темні Сили Зла. І не потрібні в бою миротворці. Як писала наша велика Поетеса: «На барикадах мають право бути лише повстанці, вороги і санітари». Бій продовжуватиметься, доки добро не переможе. Сьогодні вранці випадкові перехожі біля будинку № 37 на Шулявці стали свідками дивовижної історії. Серед білого дня на даху названого будинку спалахнув бій. Хто брав у ньому участь – з’ясувати не вдалося. Однак вчені пов’язують цей випадок з падінням таємничого метеора. Спіть спокійно, мешканці нашого коханого міста!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова