|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мавка з кришталевого палацу
Аттила Могильний
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
РОЗДІЛ 4, у якому мурахи співають популярних пісень, а Мавка вирішує летіти на Землю.
Отже, стріла щось мугикала в арбалеті, а в наступну мить вона вже заспівала в повітрі:
– Дракона взу-у-ую в черевички! – і вп’ялася йому в язик.
– Вай, вай, вай! – забідкався від болю Дракон, а до зали з нори вистрибнув мурашиний Сотник у повному бойовому обладунку і вигукнув:
– Гей, велетенська ящірко, виходь на бій!
– То це я – ящірка? Ах ти... – Тут Дракон переклав ім’я Сотника на драконячу мову, тому Мавка нічого не зрозуміла. – Начувайся!
І Сотник начувався. Він перетворився на розлючену осу. Він літав навколо Дракона. Вимахував шаблею. Бив. Колов. Дряпався. Падав і піднімався. І при цьому гудів, як трансформаторна будка, та ще й наспівував пісеньку «Наші любі дракони» популярної мурашиної джаз-банди «Жуки», яка в перекладі звучить приблизно так:
|
Гей! |
Враз дзвінкими голосами в залі заспівали ще чотири стріли. Це арбалетники, які трошки відстали від Сотника, нарешті наздогнали його і вступили в бій. Давши перший залп, вони миттю перезарядили арбалети і знову навскид ударили по Драконові.
– Тю на вас, – сказав Дракон і підняв догори лапи. – Як ви мене замучили.
– То й нехай, – сказав Сотник і сховав шаблю в піхви. – Що сталося, того не повернеш.
– Авжеж, – відповів Дракон і почав висмикувати стріли з пащі.
– Висмикаєш потім, – сказав Сотник, – а зараз піднімай-но хвоста та, певно, біжи додому.
– Гаразд, – образився Дракон.
Він закинув хвоста на плече й пригнічено пошкутильгав геть, обурено побуркуючи. А Сотник допоміг Мавці обтрусити сукенку, і маленький загін, разом з маленькою чаклункою, переможно покрокував назад.
Мавка дуже хвилювалася, що мурахи біля байдака знову захочуть спати. Та сталося диво: арбалетники й надалі залишалися такими ж бадьорими. Пояснюється це дуже просто. Врятувавши Мавку, мурахи зробили добру справу і стали героями. А на героїв, як відомо, чари не діють.
– Дорогий Сотнику, – сказала Мавка, – на байдаку вже можна летіти куди завгодно, але я не знаю, як це робиться.
– Дуже просто! – відповів ватажок сторожі. – Командуєш «Вгору!» – байдак летить вгору. Командуєш «Вниз!» – і він летить вниз. А стерном керують напрямок польоту.
Отже, всі знали, що кому робити. Проте Мавці було чомусь сумно. Вона вже звикла до своїх друзів-мурах і не хотіла з ними розставатися. Зненацька їй сяйнула чудова думка.
– Сотнику, – сказала маленька чаклунка, – командувати я вмію, а стернувати ні. Адже я – дівчинка.
– Дійсно! – замислився Сотник. – До того ж вам потрібна ще й охорона.
– Чи не полетіли б ви зі мною? – запропонувала Мавка.
– Охоче! – Сотник поворушив довжелезними вусами і обернувся до своїх солдатів. – Передайте князеві, що я полетів невідомо куди: охоронятиму Мавку, доки вона не повернеться до тата й мами.
Мурахи виструнчилися і відсалютували на прощання арбалетами, а мала чаклунка скомандувала: «Вгору!» Сотник крутнув стерно, і байдак стрімко зірвався з місця.
Спершу вони піднялися до діамантового сонця, яке висіло на міцнющих залізних ланцюгах, облетіли його з лівого боку, а потім вздовж склепіння гори полетіли до її вершечка, де знаходилася велика дірка, через яку можна вилетіти в космос. Невдовзі гора була вже далеко позаду, а навколо них, скільки сягало око, простяглася безмежна ніч космосу, ледь осяяна сріблястим світлом зірок.
– Куди ми полетимо? – запитала Мавка.
– Гайда на Землю, – відповів Сотник.
– А де вона?
– Онде, праворуч від нас.
Байдак круто повернув праворуч, і вони полетіли до невеликої блакитної планети, яка, що ближче вони підлітали до неї, то все більшала й більшала, аж доки не закрила собою весь обрій.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова