|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мавка з кришталевого палацу
Аттила Могильний
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Частина 1. ТАЄМНИЦІ КРИШТАЛЕВОГО ПАЛАЦУ
РОЗДІЛ 1, у якому все починається, але зовсім не так, як ви гадаєте, шановний читачу.
Не далеко і не близько, високо-високо в небі стоїть залізна гора, а під горою – кришталевий палац із мідним дахом, смарагдовими вікнами та золотими брамками. Раніше там жило дуже багато крутіїв, шахраїв, паливод та всіляких інших мастаків робити чудеса в склянці води. А зараз залишилась тільки одна родина чаклунів. Чаклунських клопотів у них було небагато, і займалися вони чим доведеться. Тато, наприклад, завідував поламаними димарями у будинках з вікнами, що мали вигляд совиної голови. (Дуже нервова робота, треба визнати. За шкідливість раз на місяць йому давали дві трилітрові банки молока). Мама виховувала сонячних зайчиків у невеличкому містечку біля ясно-синього моря.
А їхня дочка Мавка ще лише вивчала науку чаклунства.
Високо-високо в небі починається космос. І вечорами, коли за вікном палацу завивали космічні бурі, вони сиділи біля грубки, в якій палахкотіли соснові поліна, і пили чай з продовгастих фарфорових чашок. А вранці тато й мама летіли на роботу і Мавка залишалася сама.
– Доню, – казала їй на прощання мама, – читай книжки і грайся з ляльками. Але будь слухняна – не лізь на горище. Ти можеш там заблукати.
Однак, залізти на горище було найбільшою мрією Мавки. «Мабуть, чимало скарбів залишили там чаклунки, що жили раніше в палаці», – часом думала вона. І одного ранку Мавка не витримала: боязко відчинила двері, що вели на горище, і спробувала непомітно просковзнути досередини. Але в ту ж мить почула грізний вигук:
– Стій, не руш!
Виявляється, на горищі хтось жив. Перед Мавкою стояло п’ятеро войовничих мурах, вишикувавшись у розстрільню (тобто ставши плече до плеча і націливши зброю на ворога). В лапах вони тримали заряджені арбалети.
– Хто ви такі? – тремтячим голосом запитала маленька чаклунка.
– Ми – сторожа Мурашиного Князівства, – грізно відповів ватажок, що тримав найбільшого арбалета. – А ти хто?
– Я – Мавка.
Арбалетники про щось тихенько посперечалися і вирішили.
– Ми відведемо тебе до нашого князя, хай скаже, що з тобою робити.
Вони оточили Мавку і рушили вперед. Однак, це тільки так кажуть – вперед. Насправді їм довелося багато кружляти, обминаючи стропила і балки, а також різний мотлох, яким було завалено горище. Тут було не так темно, як раніше гадала Мавка, бо скрізь виднілися врізані в мідний дах смарагдові віконця, крізь які пробивалося зеленаве світло.
Так вони ішли досить довго, коли зненацька їх зупинив приємний голос:
– Сотнику, куди ж це ви ведете Мавку?
Мавка підняла голову. Біля одного зі смарагдових віконець сидів, звісивши лапки, Мурах – із золотим черевцем, срібним кинджалом на поясі та золотим шоломом на голові. Почувши голос Мураха, ватажок сторожі миттю зупинився і відсалютував, приклавши руку до свого залізного шолома:
– До вас, князю, – сказав він. Його називали Сотником, бо командував сотнею арбалетників, які зараз стояли на чатах у замку.
Князь, отримавши відповідь, на хвилинку замислився:
– Шановна Мавко, – раптом сказав він. – Ваша поява тут – це для мене приємна несподіванка. В одній потаємній місцині нашого князівства стоїть Золотий Байдак. Але ще жодного разу ніхто не плавав і не літав на ньому. Бо кожен, хто торкається його, миттю засинає.
– Я не хочу спати! – злякалася Мавка.
– А спати й не треба, – заспокоїв її князь, – бо в Давніх Книгах князівства написано, що байдак дістанеться Мавці, яку колись приведе з собою Сотник вартового загону. А потім Мавка полетить у далекі краї.
– Ой! – зраділа мала чаклунка. – То, може, це мене мали на увазі?
– Не знаю. Зараз ми відвеземо вас до байдака. Але будьте обережні. Це якраз на кордоні з Царством Драконів.
Князь дістав з кишені маленького телефона і сказав кілька слів до слухавки мурашиною мовою. Мавка геть нічого не зрозуміла, але князь уже заховав назад свого кишенькового телефона і промовив:
– Сотнику, виведіть дівчинку з горища. Біля виходу на вас чекатиме бричка, запряжена баскими кіньми. Ви, арбалетники, охоронятимете Мавку, доки вона не повернеться назад.
– Маю за честь! – відсалютував на прощання ватажок сторожі, й маленький загін рушив далі горищем. Тепер мурахи розрядили арбалети й закинули їх на спини, а Сотник запропонував Мавці спиратися на його руку, коли треба буде перелазити завали в лабіринті.
Невдовзі бравий загін вийшов із горища. Але виявилося, що вони потрапили не до палацу, а до якоїсь незнайомої країни. Яскраво світило сонце, співали пташки, а попереду, скільки сягало око, простяглися вишневі сади, пшеничні поля, ставки та села з ошатними білими будиночками, вкритими червоною черепицею.
Однак, часу на роздуми у них не було – поруч уже стояла бричка, запряжена веселими рудими коненятами, і вусатий мураха-візник знічев’я цьвохкав батіжком.
Сотник допоміг Мавці заскочити до брички, візник востаннє махнув батіжком, і вони покотили. Арбалетники бадьоро покрокували поруч, горлаючи свою маршову пісню:
|
Вийшов місяць із-за хмари, Джури в сурми будуть грати, Крок за кроком – рвучко й буйно, Бунчуки на вітрі грають, |
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Автор: Могильний А.; ілюстратор: Ширяєв В.Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова