|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мандри Закомарика
М.Трублаїні
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
Пригоди на шляху
З розгону візок зачепився за камінь і перевернувся. Закомарик злетів на дорогу і покотився в канаву. Ґеґекало Моркотійович того не помітив і ще швидше помчав, тягнучи за собою візок.
Хлопчик, поки падав, угледів, що по канаві метнулася мишка, пов’язана хустинкою. Вона вмить зникла, заховалась у нірку під будяком. Закомарик витяг із кишені сопілку, запищав по-мишачому, а потім заграв на сопілці. Наче на заклик, з нірки вискочила мишка і, пританцьовуючи, наблизилася до хлопчика. Він радо схопив її і побіг на шлях гукати Ґеґекала Моркотійовича.
Трясовина
– Ґе-ґе-ґе-ґе! – почувся здалеку голос гусака. Він повертався назад, тягнучи за собою візок на одному коліщаті. Друге лежало біля каменя, де перевернувся візок.
Хлопчик вичитав Ґеґекалові Моркотійовичу за неуважність, приладнав колесо, сів на візок, посадив поруч мишку і рушив берегом річки.
Незабаром виїхали на луку, вкриту осокою, і колеса загрузли в болоті.
Тут починалася трясовина.
В цій трясовині Закомарик сподівався знайти жабку.
Хлопчик заграв на сопілці, викликаючи квакушку.
Потім заквакав: «кква-кква-ва».
Із ближчої калабаньки вискочила його приятелька – зелена жабка.
Буль-буль
Над трясовиною з’явився горобчик. Він закружляв у повітрі, жалісно цвірінькаючи, наче закликаючи на допомогу. Закомарикові горобчик здався знайомим. Так, це його друг – співак. Він прислухався і розібрав:
– Сюди, сюди! Швидше! Рятуйте! – вимовляла пташка.
Закомарик залишив на візку мишку й жабку і побіг, пробиваючись крізь очерет та грузнучи в багнюці, до того місця, де літав горобчик.
Ось він уже там і бачить довговухого віслюка, що загруз у трясовині по коліна.
Закомарик кинувся до віслюка і потяг його за вуха, але тварина не хотіла йти вперед, а посувалася назад і грузла ще більше. Закомарик нічого не міг вдіяти з упертим віслюком.
В цей час почулося хлюпання і з’явився чоловік на довжелезних ногах.
– Ось де мій Буль-Буль, – промовив той чоловік, наближаючись до віслюка.
Завждишукай
– Дядьку! – закричав Закомарик, – побачивши того чоловіка.
Справді, то був рідний дядько Закомарика, відомий артист Завждишукай. Він був такий високий, що в найвищих кімнатах діставав головою до стелі.
– А, племінничку, – зрадів Завждишукай, – я шукаю свого віслюка, а тут і тебе знайшов.
– Дядьку, ваш віслюк утопиться в болоті. Я тягну вперед, а він пнеться назад.
– Мій милий Буль-Буль дуже впертий, – сказав артист, – і ти з ним поводишся не так, як слід.
Завждишукай підійшов до віслюка і потяг його за хвіст. Тоді Буль-Буль рвонувся з усієї сили вперед, вилазячи з багнюки. Горобчик радісно зацвірінчав і злетів на плече Закомарикові.
Табір серед лісу
На галявині, серед високих дубів, заночували четверо артистів-мандрівників.
Біля невеличкого намету хропів довгоногий Завждишукай. В наметі спали товстуха Усезагуби та маленька Закомашка. Приборкувач диких звірів, хлопчик Закомарик, умостився із жабкою й мишкою під візком, а горобчик влаштувався на гілці найближчого кущика. Не спав лише віслюк Буль-Буль. Він доїдав траву, що йому звечора поклав Завждишукай. Ледве дрімав гусак Ґеґекало Моркотійович.
Тихо-тихо вночі в лісі. Лише коли-не-коли чути, як закричить сич, і знов панує тиша. Раптом гусак почув якийсь шум, враз прокинувся, розплющив очі і роззявив дзьоба, щоб галасувати.
Вовк і заяць
У лісі вештався вовк і набрів на зайця. Сірий розбишака зрадів і клацнув зубами. Але заєць, помітивши хижака, кинувся навтіки. Вони спинилися перед табором артистів. Переляканий заєць влетів у намет, а вовк, під голосний крик Ґеґекала Моркотійовича, з розгону зупинився поруч стривоженого віслюка.
Переполох
Заєць стрибнув на голову Усезагуби. Артистка підхопилася із страшним криком:
– Розбійники! Рятуйте!
Завждишукай гукав:
– Не бійтесь! Не бійтесь! Я зараз пошукаю свою рушницю!
Він так кричав, бо думав, що справді напали розбійники, і хотів їх злякати. Рушниці ж у нього не було.
Переполоханий заєць ринув далі й попав до рук Закомарика, що прокинувся од того крику.
Артистка, гадаючи, що напали розбійники, вибігла до віслюка, щоб швидше тікати. Замість віслюка вона в темряві скочила на вовка, що теж злякався того гармидеру.
Переляканий, він рвонув з місця у ліс з артисткою на спині.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова