|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Казки під мостом
Світлана Макарович
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Алімов
Лампа ненадовго замовкла і замислилася.
– А принцеса... – продовжувала вона.
– Звідки взялася принцеса? – здивувався бродяжка.
– З казки, – спокійно відповіла лампа.
– А як же та казка, про Чудовисько, що харчувалося вухами?
– Фу, – скривилася лампа. – Невже я розповідала таку страшну й несмачну казку? І потім, невже я не маю права вибирати ту казку, яка мені більше до вподоби? Тоді слухай. Жила... Ну от, знову забула. Ах, так! Жила-була! Жила-була прекрасна принцеса. У неї було золотаве волосся і п'ятдесят тисяч берберських курочок. Усі ці білі як сніг курочки несли білі крихітні яєчка, які принцеса любила їсти на сніданок.
І ще у принцеси був один берберський півень. Він не ніс яєць, зате вмів розважати курочок. Він знав рівно п'ятдесят тисяч веселих історій. На кожну курочку по історії. Але найвеселіша історія набридне, якщо її слухати без кінця. І білі берберські курочки занудьгували. Кожна з них знала напам'ять історію, яку розповість їй берберський півник вранці. Так, на п'ятдесят тисяч берберських курочок мало одного берберського півня, навіть якщо він дуже веселий.
– Що з вами, курочки? – запитувала принцеса. – Чого ви такі сумні? Може ви голодні?
– Ах, ні! – відповідали курочки.
– Може, ви боїтеся лисиці?
– Ах, ні!
– Що ж мені з вами робити?
– Ах, нічо-о-о-го! – відповідали курочки й позіхали.
І засмучена принцеса лягала спати у свою шовкову постіль. І довго не могла заснути, роздумуючи, що ж сталося з її берберськими курочками? А потім все ж таки засинала. Але якось вранці вона прокинулася і побачила... п'ятдесят тисяч чорних курочок і в кожному гнізді по одному чорному яйцю...
– Як же так? – перебив бродяжка. – Ти казала, що курочки були білі!
Лампа спалахнула від обурення, і жовте коло світла вдарило бродяжку по очах.
– Навчися слухати! – скрикнула лампа. – Вночі повз те місце проходив Димар. Він пихнув на курочок – Пих! – і вони почорніли. Ясно?
– A-а! Тоді інша справа. Розповідай. Я слухаю.
– У шухляді столу, де зберігалися ножиці...
– Стривай-стривай, ти щось плутаєш. Які ножиці?
– Танцюючі. Танцюючі ножиці. Так називається казка.
– А як же принцеса?
– Це дурна казка. Терпіти не можу безглуздих історій про принцес із золотим волоссям, у яких немає іншої справи, як цілий день сріблити яйця берберських курочок.
Так от, у шухляді столу разом із ножицями лежали голки, нитки, кольорові клаптики, обрізки гумової стрічки, ґудзики, запонки, п'яльця, кравецька крейда, зламана авторучка, рукавичка без пари, собачий нашийник, засохла паличка дріжджів, пластмасова кулька і ще багато всякої всячини і всяких дрібниць. І все це переплуталося, переплелося, звалялося, змоталося в один великий безладний клубок. І не розбереш, що є що, де що і що до чого.
– Ах! – вигукували ножиці. – Ми цього не витримаємо! Ні повернутися, ні розвернутися, ні потанцювати!
Якось уранці чиясь рука відкрила шухляду і сунула туди зв'язку іржавих ключів. Цього було достатньо, щоб ножиці вискочили назовні, ковзнули по паркету, підскочили на підвіконня і вивалилися через відчинене вікно у подвір'я. Ножиці встромилися в м'яку землю своїми гострими прямими ніжками і подивилися навколо двома круглими кільцями. Вони опинилися в саду в оточенні переляканих трояндових кущів, тремтячих нарцисів, тріпотливих гіацинтів, колихливих тюльпанів.
– Привіт! – сказали ножиці.
– Не дуже радий вас бачити, – відповів трояндовий кущ.
– Ніколи не мріяв із вами зустрітися, – пробурчав гіацинт.
А півонія висунула свою скуйовджену голову з-за куща й пискнула:
– Садові ножиці – не найбільш бажаний гість у саду.
– Ми зовсім не садові, – сказали ножиці. – Ми кравецькі та ще й танцюючі.
І ножиці затанцювали, закрутилися на кінчику довгої гострої ніжки. Вони кружляли, злітали, вихором носилися по саду і чулося тільки: Чик! Чик! Чик! Ножиці танцювали у самісінький гущавині квітів. І з хрускотом переламувались підрізані стебла, шаруділи опалі пелюстки, падали на землю відкраяні голівки квітів. А ножиці нічого не помічали, вони впивалися власним танцем, і здавалося їм, що це лунають оплески і чується шепіт захоплених глядачів.
Так ножиці протанцювали по траві, по кущах, по головах квітів, скочили на огорожу і опинилися на вулиці. Вони швидко пристукували гострими ніжками.
– Ух, подеремо! – гупали ножиці й розрізали штани.
– Ех, помахаємо! – і відхапували подоли суконь.
– Их, рвонемо! – і рвали панчохи.
– Ох, пограємо! – і бац-бац по підборах. Набійки так і летіли навсібіч.
Перехожі сахалися від їхніх небезпечних па. Але танцюючі ножиці не зупинялися. Тупіт тікаючих перехожих здавався їм тупанням шалених глядачів і шанувальників.
А коли пішов дощ...
Тут раптом лампа надовго замовкла. Бродяжка визирнув з-під мосту, перевірити – чи не йде й справді дощ. Він побачив, що небо посвітлішало, наставав світанок. І лампа почала потроху згасати, згасати, світло її ставало усе блідішим. А коли зійшло сонце, поруч із бродяжкою знову стояла стара, зім'ята нічна лампа з облізлим, запорошеним ковпаком.
«Наснилося мені це, чи що?» – подумав бродяжка.
Він вибрався з-під мосту та й пішов, а нічна лампа й досі стоїть там. Якщо вам трапиться проходити ввечері по мосту, не полінуйтеся зазирнути під нього – чи не світиться там вогник старої лампи?
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова