Як Андрійко став умійком

Мама, тато,
Сестри з братом
І сусіди у селі, –
Всі не спали,
Всі шукали:
І дорослі, і малі.

Аж до ранку,
До світанку
Голоси лунали скрізь:
– Гей, Андрійку-
Неумійку!.. –
Та Андрійко сам з'явивсь.

Хоч хотілось,
Не терпілось, –
Не сказав нічого він
Анікому,
Що додому
Повернувся не один,

Що хлоп'ятко-
Жолудятко
У кишені в нього є...
А хлоп'ятко-
Жолудятко
Вже і голос подає:

– Буть слухняним
І старанним
Обіцявся хто мені?
Тож іди ти
Руки мити, –
Бач, які вони брудні?..

Тут із крана,
Як з фонтана,
Бризки ринули води
І на ноги,
Й на підлогу...
А Терпець йому: – Зажди!

Треба вміти
Й руки мити, –
Хто ж так крани відкрива?
Невезіння
Від невміння
Та від поспіху бува!

Поспішив ти, –
Насмішив ти.
Тож ганчірку, брат, бери
І хутенько,
І швиденько
Ти підлогу підітри.

Бачить мама:
Чудо прямо!
Хоч не вірить чудесам, –
Дивувалась:
– Що це сталось?
Син підлогу миє сам!

Спать вкладався,
Роздягався, –
І сорочку, і штанці –
Все, як треба,
Біля себе
Він повісив на стільці.

А на ранок –
З'їв сніданок,
Посуд він як слід помив.
І ботинки,
Мов картинки,
Сам начистити зумів.

Йшов до школи,
Як ніколи, –
Навантаживсь більше всіх:
Клаві й Нелі
Він портфелі
Аж у клас нести поміг!

Наш хлопчина-
Молодчина
Став уважним недарма:
Тож і двійки
У Андрійка
Вже в щоденнику нема.

Вже й уроки –
Не морока:
Він книжки читати став.
До завдання
Мав старання, –
Що не знав – Терпця питав.

І неначе
Всі задачі
Стали легшими стократ:
Поміркує,
Помудрує –
Точній відповіді рад.

В них з хлоп'ятком-
Жолудятком
Вже важких немає справ! –
Сам вожатий
Поважати
За уміння хлопця став.

Ось на славу
Робить лаву
Наш Андрійко у садку:
Зможуть діти
Відпочити
На перерві в холодку.

Розігнувся,
Розмахнувся, –
А Терпець тут, сміючись;
– Ти спочатку
Для порядку
Бить по пальцях розучись!..

– Ти не смійся
І не бійся:
Буде лава для діток!
Де уміння –
Там везіння:
Став слухняний молоток!

Починати
Й не кінчати –
Вже Андрійку
Не з руки.
Наш Андрійко
Став умійко! –
Це лиш мамі невтямки.

Все питалась:
– Як це сталось,
Що отак змінився він? –
Не хвилюйтесь,
Не турбуйтесь:
Став дорослішим ваш син!

Як зустрівся
І здружився
Наш Андрійко із Терпцем, –
Кожне діло
Робить вміло,
Бо не робить все бігцем.

Ось, будь ласка,
Вся вже казка.
І Терпець у ній – живий.
А незримий,
Невидимий –
Він у кожного є свій.

Де бажання
І старання –
Там з'являється й Терпець.
З ним – уміння
І везіння,
Бо Терпець – всьому вінець.

Всі незнайки,
Поспішайки
Хай завчать його слова:
Невезіння
Від невміння
Та від поспіху бува!

І в Марійки,
І в Гафійки,
І в Матвійка є Терпець:
Хто з ним дружить –
Той не тужить,
Той – умійко, молодець!

І якби це
В дяді Гриця
Не було свого Терпця, –
Про Андрійка,
Про Умійка
Чи була б і казка ця?

Зміст:

Про Андрійка-неумійка
Про Андрійка і Терпця
Як Андрійко став умійком