|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Я курча, і ти курча
Г.Усач та Ю.Чеповецький
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Антохін та І.Прокопенко
Якось курчатко Жовтик прокинулося вранці в поганому гуморі.
Йому стало дуже шкода себе.
– Я хочу братика!
– Мені й одного тебе годувати важко, – сказала мама Курка.
В іншому кінці двору з'явилися двоє відомих лиходіїв – кіт Мурмило і баран Буц.
– А яйце зовсім свіженьке! – говорив Мурмило. – Знаменитий мандрівник тільки вчора привіз його з якоїсь там Африки. Гадаєш, легко було його вкрасти? – Кіт посміхнувся. – Ану, піди подивися, чи немає поблизу собаки.
Мурмило був такий задоволений собою, що навіть заспівав про себе хвальку пісню.
|
"Я – кіт, я кіт Мурмило, |
Урр! – глухо забурчало в животі у голодного Мурмила. Він випустив пазурі і щосили вдарив по яйцю, але воно не розкололося.
– Залізне воно, чи що? А ще кажуть: "Мишка бігла, хвостиком махнула".
Мурмило відійшов кроків на десять, пригнув голову, заплющив очі та кинувся на яйце.
– Ех, якби мені роги!.. А навіщо мені роги, коли в мене є цілий баран! Піду погукаю його.
У дворі тинявся Жовтик. Раптом він натрапив на величезне яйце. З яйця пролунало: "Тук-тук".
– Що ж робити? – подумало курча. – Може, його треба висидіти?
Жовтик підстрибнув і ухопився за гілочку. Він хотів акуратно сісти на яйце. Але гілочка була надто тонкою. Вона не витримала і зламалася.
Хрусь! – гучно хруснуло яйце. З нього стирчала кругла голова.
– Добридень, Туке! – несміливо промовив Жовтик.
– Це ти мене висидів?
Курча кивнуло.
– Отже, ти моя мама?
– Ні, не мама. Я твій братик... Старший братик.
Тут до них підбігла Курка.
– Хто? Хто? Хто це таке? Яке незграбне! Яка довга шия!.. Та це ж… це ж страусятко! – кудкудакала вона.
– Ні, мамо! – сказав Жовтик. – Це мій братик. Його звуть Тук.
– Ти вже сьогодні снідав, Туке? – поцікавилася Курка.
– Ні, я ще ніколи в житті не снідав, – подумавши, відповів Тук.
Прийшовши додому, Курка насамперед відшукала черв'яка. Страусеня клацнуло дзьобом – і черв'як зник.
"Як же я прогодую такого?" – із жахом подумала Курка.
У двір вкотився віз.
Візник зняв зав'язаний мішок, поклав його на землю і кудись поїхав. Мішок зойкнув і застрибав.
– Що це таке? – запитав Тук.
– Можливо, це теж якесь яйце?
– Давай його теж висидимо.
Мішок закрутився ще дужче, зарохкав і розв'язався. З нього стрімголов викотилося порося і запихкало: "Пуф! Пуф! Пуф!"
– Тебе звуть Пуф? – запитав Жовтик. – Можна, ми зватимемо тебе Пуфко? Ти будеш наймолодший.
|
"Добре жити нам на світі, |
Їм стало так радісно, що сама собою вийшла ця пісенька.
– Жовтику! Туке! Курчатка мої, дітки мої, тепер ви обидва будете ситими, – кудкудакала Курка.
– Мамо, мамо, а нас уже троє! Це ми його висиділи!
Пуфко, побачивши кашу, одразу ж накинувся на їжу.
– Хіба тебе мама з татом не годують? – запитала Курка.
– Пуф! – перевів подих Пуфко. – Їх немає, їх відвезли на базар…
– І цей теж сирота… Доведеться обід на трьох діставати.
Сиза хмара затягла все небо, і линув дощ.
– Усі курчата лягають рано, – суворо сказала мама Курка. – А якщо ви мої діти, значить, усі ви – курчата. На добраніч. Під дощ добре спиться.
Опівночі Тук прокинувся через те, що в нього затекли ноги і заболіла шия. Він потягнувся і випростався. Солом'яний дах був тонкий, і голова страусеняти опинилася над курником.
На щастя, злива вже вщухла. А в цей момент уздовж паркану кралися дві тіні.
– Агов, пташко! Звідки ти тут взялася? – запитав кіт.
– З яйця, – довірливо пояснив Тук.
– А як же ти в курнику опинився? – знову запитав Мурмило.
– Мене мама Курка взяла до себе.
– Ух, злодійка! – забурчав кіт. – Чужих дітей від живих батьків краде.
– Якщо ми цього заморського птаха продамо в зоопарк, то стільки грошей отримаємо! – прошепотів кіт.
– А ви випадково не знаєте, де Африка? – довірливо запитав Тук.
– Знаю, – зрадів Мурмило. – Ходімо, покажу. Це зовсім близько.
– Ми не дозволимо вам йти пішки, прекрасна пташко. Ми повеземо вас туди у кареті. Ідіть прямо цією дорогою, побачите старий дуб, там і зачекайте.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082254291250, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова