Анатолій Григорук

Чим хата багата

Збірка оповідань

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Валентина Серцова

Зміст:

І з посміху люди бувають
Той ще не музика, хто в дудку дме
Хто міняє, той нічого не має
Знає кіт, чиє сало з'їв
Коваль клепле, поки тепле
Молодець проти овець
Хочеш бути щасливим, не будь лінивим
Куди вітрець, туди й розумець
З курми лягай, з півнями вставай
Скільки злодюзі не красти, не мине він напасті
Де дуби, там і гриби
В гурті й пісня в лад іде
Чим хата багата

В гурті й пісня в лад іде

Як поприходять усі з роботи, та упораються по господі, та повечеряють, любо тоді посидіти якусь часину проти місяця на причілку, поговорити про те, чим день видавсь цікавий. А то й – під гарний настрій – поспівати.

Пісню в родині Бубликів люблять однаково що малі, що великі. І перший заспівувач у них – дідусь. Бува, сидить він нищечком на краю лави, бо взагалі натурою мовчакуватий, слухає, усміхаючись у вуса, про що інші гомонять. А коли розмова дійде кінця і попримовкають усі, дідусь кашляне спроквола і впівголоса, ніби дослухаючись до самого себе, заведе:

Бабуня лукаво позирне на дідуся, звичним рухом поправить хустину на голові й високим, на диво молодим голосом підхопить:

Два останні рядки дружно повторюють усі гуртом: і дідусь з бабуньою, і тато з мамою, і Мар'янка з Дениском. Пісня мужніє, повниться силою, і Денискові починає здаватися, ніби її зачаровано слухають цибаті мальви під вікнами, буйне віниччя на погрібні, вишняк край городу, навіть сонні ворони у своїх чорних, ледь видимих у пітьмі гніздах. Він починає так старатися, що завершальні слова пісні кінчає пізніше за інших, на ноті високій і навіть писклявій.

– Ми співали, нам і спасибі, – каже, перевівши дух, дідусь.

– Щира пісня гріє краще за кожуха, – нехотя підводиться з лави бабуня.

– В гурті пісня завше в лад іде, – зауважує тато.

– От тільки Денис півня пустив, – раптом кидає Мар'янка.

– Якого ще півня! – обурюється Дениско. – Завше ти вигадуєш!

– Мальованого! Всі кінчили, а ти нявчиш, як кіт, що його за хвоста смичуть.

– Годі вам, зведенюки! – примирливо усміхається дідусь. – Кажуть: не співається пісня без заспівувача. Але є й інша приказка: не той молодець, що починає, а той, що кінчає. Ти, Дениску, кінчив останнім. От і вважай, що вчинив, як справжній молодець.

Зміст:

І з посміху люди бувають
Той ще не музика, хто в дудку дме
Хто міняє, той нічого не має
Знає кіт, чиє сало з'їв
Коваль клепле, поки тепле
Молодець проти овець
Хочеш бути щасливим, не будь лінивим
Куди вітрець, туди й розумець
З курми лягай, з півнями вставай
Скільки злодюзі не красти, не мине він напасті
Де дуби, там і гриби
В гурті й пісня в лад іде
Чим хата багата