|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Бахтіяр
Азербайджанська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Псарьов
Прошепотіла вона йому заповітні слова, і знову вирушив Бахтіяр у дорогу. Опинившись за міським муром, заплющив він очі та прочитав чарівний вірш. Тут підхопила його якась невідома сила, підняла та й понесла у повітрі. Від подиву Бахтіяр навіть розплющив очі. Розплющив – і тієї ж миті ноги його торкнулися землі.
В житті він не бачив такої краси. Скрізь цвітуть троянди, співають солов'ї, дзюркотять фонтани. І тут же танцюють та співають сорок чарівних дівчат. Здається, Господь створив їх у дивний день, у дивну годину. А одна серед них своєю красою всіх затьмарює.
Подивився на неї Бахтіяр та ледве очі відвів. Але не втримався, ще раз подивився і після того вже не міг більше відірвати від неї очей. Про все на світі забув він: і про троянду, і про царя, і звідки прийшов, і навіщо...
День чекала Зарніяр чоловіка, два чекала, десять днів чекала, двадцять днів. От вже минуло тридцять дев'ять днів, настав сороковий день, а Бахтіяра все немає.
"Мабуть, причарувала його красуня, – гадає Зарніяр, – і не втекти тепер йому із саду Гюлістана Ірама".
Заплющила вона очі, прочитала заповітний вірш. І тієї ж миті опинилася у чарівному саду. Дивиться – так воно і є: весело сміється дівчина, і троянди з її губ так і сиплються, всю землю, наче духмяним килимом, вкрили. А Бахтіяр тут же стоїть, очей від неї відвести не може.
Обернулася Зарніяр голубкою, а Бахтіяра перетворила на гілочку та й полетіла з ним із саду Гюлістана Ірама. І троянду взяти не забула, разом із гілочкою в дзьобі несе.
Лише вдома голубка обернулася на красуню Зарніяр, а гілочка – на Бахтіяра. Тільки-но переступили вони поріг свого дому, як одразу ж повернулася до Бахтіяра пам'ять.
– Не гай часу, – говорить йому дружина. – Бери троянду та йди мерщій до царя. Адже сороковий день минає вже.
Як побачив цар Бахтіяра, аж очі вирячив від подиву.
– Бахтіяре, хай тобі все добре буде! Прийшов до мене, троянду приніс! Оце щастя, от дякую тобі!
Обіймає його, а сам думає: "Як же мені його позбутися?"
І знову кличе свого візира.
– Що робити? Як бути? – плаче цар. – Дай пораду. Хоч у пекло пошли його, хоч під сьомий шар землі його зажени – він все одно живий повернеться!
Не знає візир, що й робити. Годину думав, дві думав, як раптом ляснув себе по лобі.
– Накажи Бахтіяру, щоб сходив він на той світ, провідав твоїх батьків. Це вірна справа, адже хто на той світ вирушить, тому на цей вже не повернутися.
Як почув Бахтіяр новий наказ царя, почав благати:
– Царю, будь справедливий! Ти вимагаєш неможливого!
А цар у відповідь:
– Даю тобі строку сорок днів, – якщо сам на той світ шляху не знайдеш, мій кат тобі допоможе. Так і запам'ятай!
– І тут твоїй біді можна зарадити, – говорить Зарніяр. – Скажи царю, нехай накаже скласти на площі побільше дров та полити їх гарненько олією. Видерися на самісіньку верхівку та скажи запалити багаття. Як запалає олія, підніметься вгору чорний дим та сховає тебе від людських очей, а я тим часом обернуся на голубку, тебе перетворю на гілочку та винесу з вогню живим та неушкодженим. А що далі буде – про те не сумуй, – побачиш, як я з царем впораюсь.
Пішов Бахтіяр до палацу.
От склали царські слуги посеред площі цілу гору дров. Видерся на неї Бахтіяр та кричить:
– Гей, ви! Запалюйте скоріш! Пора мені на той світ вирушати!
– Нехай буде легким твій шлях! – відповідає цар.
Охопило полум'я дрова з усіх боків. Запалали вони, затріщали, задимилися, іскри й дим стовпом здійнялися в небо, затулили Бахтіяра від людських очей.
Обернулася тоді Зарніяр голубкою, перетворила чоловіка на гілочку та й винесла його з вогню.
А візир та цирульник стояли тут же поруч і підливали олію в багаття.
До світанку бенкетував Бахтіяр зі своє дружиною. І всі тридцять дев'ять днів провели вони у веселощах. А коли почався сороковий день, сказала Зарніяр такі слова:
– Настав час і царя повеселити. Хотів звістку від батька, тож нехай отримає бажане!
Взяла вона сувій та написала такі слова: "Нехай почорніє твоє обличчя, сину! Нехай осліпнуть твої очі! Ти послав Бахтіяра провідати нас, а сам прийти не захотів. Горе синові, що забув свого батька! Горе нащадку, що забув свій рід! Поки не пізно, відхили прокляття від своєї голови, прийди до нас, щоб потішилися ми, дивлячись на тебе."
Потім написала такі ж послання візиру та цирульнику. Усі три сувої поклала у торбу Бахтіяра і, поки не зійшло сонце, відвела його на міську площу. Там посадила його посеред згарища та засипала з ніг до голови попелом.
Вранці цар з візиром та цирульником взялися за лопати – попіл перекопують, те, що залишилося від згарища, на всі боки розкидають, на вітру розвіюють. Нехай народ бачить, що немає більше Бахтіяра. Аж тут він із попелу й вискочив! Та й простягає царю батьківську звістку.
Прочитав її цар, та наказав скласти на площі п'ятсот в'язок дров. Видерся разом із візиром та цирульником на самісіньку верхівку та наказав підпалити дрова з чотирьох боків.
Величезне полум'я здійнялося до самого неба та й понесло всіх на той світ. От тільки назад вони вже не повернулися.
І народ вибрав Бахтіяра своїм царем.
Якось, посеред ночі, подивився Бахтіяр на Зарніяр та, наче від яскравого світла, замружився. А потім засміявся й говорить:
– Здійснився, нарешті, сон, який я купив у старого, наснилося йому, що серед ночі зійшло сонце та світить над його головою. Люди кажуть, що так не буває, а от сталося так, тому що ти – моє сонце.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова