Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Аудіоказка "Чарівна торбинка"

Брати Бондаренки

Ведмежатко Спиря

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов, О.Васильєв

ЗМІСТ
Ведмежатко Спиря
Чарівна торбинка
Добре серце

Чарівна торбинка

В усьому був гарний ведмедик Спиря: і вродливий, і дужий, але ріс пустуном. Мати всі дні їжу здобуває, а він з такими ж, як і сам, бешкетниками у лісі вештається, бешкетує. Чи то лисицю на їжака верхи посадять, чи то гніздо сороки розорять, щоб подивитися, чи великими сльозами сороки плачуть. Повернеться увечері мати з полювання, їй би полежати годинку, другу, а тут з усього лісу зі скаргами до неї на сина приходять.

Ведмежатко Спіря

— Життя від нього немає. І що за халамидник росте...

Почне ведмедиця докоряти синові:

— Не можна так жити, не можна.

Огризається Спиря:

— Сьогодні не можна, завтра не можна, коли ж можна?

Довго думала ведмедиця, як біді зарадити, ночами не спала, все ворочалася. Придумала-таки. Повісила біля барлогу на сосні торбинку і сказала синові:

— Давай домовимося з тобою. Якщо тобі хочеться пустувати — пустуй, ані слова від мене не почуєш. Тільки наповни спочатку торбинку дрібними камінчиками.

— Згоден! — сказав Спиридон і набрав одразу цілу жменю камінців.

— Зачекай, — зупинила його ведмедиця, — ще одна умова: камінчик ти можеш покласти в торбинку тільки тоді, коли зробиш добру справу. Зробив таку річ — поклади камінчик. І так, доки не наповниш.

Ведмежатко Спіря

— І на це згоден, — відповів ведмедик. Дуже вже набридли йому докори матері. Сказав так і вирушив лісом шукати, яку б йому добру справу зробити.

Назустріч йому друзі-ведмежата.

— Ходімо, — кажуть, — ведмедю Потапові завалимо вхід до барлогу. Він старий, поки відвалить, досхочу навеселимося.

— Що ви, хлопці, — почав їх відмовляти Спиря, — він же зовсім старий, дядько Потап, ще надірветься. Ви краще щось інше придумайте.

Вони погодилися не займати ведмедя Потапа, пішли, а Спиря повернувся додому і поклав у торбинку перший камінчик. І повелося з того часу: вранці піднімається ведмедик раніше і йде до лісу подивитися, чи не потрібна комусь допомога.

Надумав він набити скоріше торбинку камінчиками і веселитися потім, як йому заманеться. Але швидко ніяк не вийшло. Вона ніби й невелика, торбинка, а ненажерлива: ковтає і ковтає камінчики.

Багато днів пройшло з тих пір, як ведмедик поклав у нього перший камінчик, багато разів місяць повим робився і знову худ. І ось, нарешті, поклав Спиря у повну торбинку останній камінчик і побачив, що класти більше нема куди.

Задоволений, з посмішкою підвів він ведмедицю до сосни, показує:

— Все, я виконав твою умову. Тепер, що б я не зробив, ти — анічичирк... Ех, от я розвернуся тепер, весь ліс догори дригом поставлю. Мені тепер можна.

І пішов просікою. Іде, дивиться: білченя в ліщині жовтіє. «Зараз, — думає, я прив'яжу його ликом на березовий сук і хай теліпається...» Підходить до білченя, питає:

— Ти що в нашій ліщині робиш?

А білченя простягнуло до нього маленькі лапки, заскиглило:

— Заблукав я, дядько-ведмідь. Не знаю, де мій дім. Тепер я пропаду, он який ліс великий та темний. Тут мене обов'язково хто-небудь образить.

Каже білченя, а само так жалібно на ведмедика дивиться, що в того навіть під серцем защемило.

— Гаразд, я тобі допоможу.

Посадив білченя на плече і пішов з ним по лісу. Кричить:

— Гей, чиє білченя?

До самого вечора ходив, знайшов-таки.

Ведмежатко Спіря

Зраділа білка-мати.

— Я вже думала, його лисиця з'їла, або образив хто. Багато ще у нас в лісі пустунів ходить. Он у мене минулого тижня якісь ведмежата палицею дах з будиночка збили.

Подивився ведмедик, справді добряче хтось пожартував з білчиного будиночка — ледве тримається. Шкода йому білку стало:

— Давайте, — каже, — полагоджу будинок.

Лагодить, а сам думає: «Гаразд, пустувати вже почну із завтрашнього дня...»

Ведмежатко Спіря

А назавтра прийшов до нього ведмедик Мишко і сказав:

— Треба дядькові Потапу паркан підправити. Зовсім він у нього завалився.

І Спиря пішов із ним. На третій день у нього також знайшлися невідкладні справи, і на четвертий теж.

І незабаром зрозумів ведмедик, що він не може більше жити так, як жив колись, що не може він пустувати.

І сказала йому мама-ведмедиця:

— Ти у мене став зовсім молодець. Тебе всі в лісі хвалять. І я тобою задоволена.

І тут згадав ведмедик про торбинку. Вона все ще висить біля барлогу на сосні, повна камінчиків. І подумав: «Це вона мене зробила таким». І ще подумав: «Ця торбинка, мабуть, чарівна».

Ведмежатко Спіря

 

ЗМІСТ
Ведмежатко Спиря
Чарівна торбинка
Добре серце

Автор: Бондаренки брати; ілюстратор: Булатов Е. та Васильєв О.

Слухати аудіоказку:






Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова