|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Аудіоказка "Чарівна торбинка"
Брати Бондаренки
Ведмежатко Спиря
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов, О.Васильєв
ЗМІСТ
Ведмежатко Спиря
Чарівна торбинка
Добре серце
Чарівна торбинка
В усьому був гарний ведмедик Спиря: і вродливий, і дужий, але ріс пустуном. Мати всі дні їжу здобуває, а він з такими ж, як і сам, бешкетниками у лісі вештається, бешкетує. Чи то лисицю на їжака верхи посадять, чи то гніздо сороки розорять, щоб подивитися, чи великими сльозами сороки плачуть. Повернеться увечері мати з полювання, їй би полежати годинку, другу, а тут з усього лісу зі скаргами до неї на сина приходять.
— Життя від нього немає. І що за халамидник росте...
Почне ведмедиця докоряти синові:
— Не можна так жити, не можна.
Огризається Спиря:
— Сьогодні не можна, завтра не можна, коли ж можна?
Довго думала ведмедиця, як біді зарадити, ночами не спала, все ворочалася. Придумала-таки. Повісила біля барлогу на сосні торбинку і сказала синові:
— Давай домовимося з тобою. Якщо тобі хочеться пустувати — пустуй, ані слова від мене не почуєш. Тільки наповни спочатку торбинку дрібними камінчиками.
— Згоден! — сказав Спиридон і набрав одразу цілу жменю камінців.
— Зачекай, — зупинила його ведмедиця, — ще одна умова: камінчик ти можеш покласти в торбинку тільки тоді, коли зробиш добру справу. Зробив таку річ — поклади камінчик. І так, доки не наповниш.
— І на це згоден, — відповів ведмедик. Дуже вже набридли йому докори матері. Сказав так і вирушив лісом шукати, яку б йому добру справу зробити.
Назустріч йому друзі-ведмежата.
— Ходімо, — кажуть, — ведмедю Потапові завалимо вхід до барлогу. Він старий, поки відвалить, досхочу навеселимося.
— Що ви, хлопці, — почав їх відмовляти Спиря, — він же зовсім старий, дядько Потап, ще надірветься. Ви краще щось інше придумайте.
Вони погодилися не займати ведмедя Потапа, пішли, а Спиря повернувся додому і поклав у торбинку перший камінчик. І повелося з того часу: вранці піднімається ведмедик раніше і йде до лісу подивитися, чи не потрібна комусь допомога.
Надумав він набити скоріше торбинку камінчиками і веселитися потім, як йому заманеться. Але швидко ніяк не вийшло. Вона ніби й невелика, торбинка, а ненажерлива: ковтає і ковтає камінчики.
Багато днів пройшло з тих пір, як ведмедик поклав у нього перший камінчик, багато разів місяць повим робився і знову худ. І ось, нарешті, поклав Спиря у повну торбинку останній камінчик і побачив, що класти більше нема куди.
Задоволений, з посмішкою підвів він ведмедицю до сосни, показує:
— Все, я виконав твою умову. Тепер, що б я не зробив, ти — анічичирк... Ех, от я розвернуся тепер, весь ліс догори дригом поставлю. Мені тепер можна.
І пішов просікою. Іде, дивиться: білченя в ліщині жовтіє. «Зараз, — думає, я прив'яжу його ликом на березовий сук і хай теліпається...» Підходить до білченя, питає:
— Ти що в нашій ліщині робиш?
А білченя простягнуло до нього маленькі лапки, заскиглило:
— Заблукав я, дядько-ведмідь. Не знаю, де мій дім. Тепер я пропаду, он який ліс великий та темний. Тут мене обов'язково хто-небудь образить.
Каже білченя, а само так жалібно на ведмедика дивиться, що в того навіть під серцем защемило.
— Гаразд, я тобі допоможу.
Посадив білченя на плече і пішов з ним по лісу. Кричить:
— Гей, чиє білченя?
До самого вечора ходив, знайшов-таки.
Зраділа білка-мати.
— Я вже думала, його лисиця з'їла, або образив хто. Багато ще у нас в лісі пустунів ходить. Он у мене минулого тижня якісь ведмежата палицею дах з будиночка збили.
Подивився ведмедик, справді добряче хтось пожартував з білчиного будиночка — ледве тримається. Шкода йому білку стало:
— Давайте, — каже, — полагоджу будинок.
Лагодить, а сам думає: «Гаразд, пустувати вже почну із завтрашнього дня...»
А назавтра прийшов до нього ведмедик Мишко і сказав:
— Треба дядькові Потапу паркан підправити. Зовсім він у нього завалився.
І Спиря пішов із ним. На третій день у нього також знайшлися невідкладні справи, і на четвертий теж.
І незабаром зрозумів ведмедик, що він не може більше жити так, як жив колись, що не може він пустувати.
І сказала йому мама-ведмедиця:
— Ти у мене став зовсім молодець. Тебе всі в лісі хвалять. І я тобою задоволена.
І тут згадав ведмедик про торбинку. Вона все ще висить біля барлогу на сосні, повна камінчиків. І подумав: «Це вона мене зробила таким». І ще подумав: «Ця торбинка, мабуть, чарівна».
ЗМІСТ
Ведмежатко Спиря
Чарівна торбинка
Добре серце
Слухати аудіоказку:
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова