Сімсот солов'ят

– Ой чого ти, жайворонку,
Рано з вирію вилітав?
Ще по горах сніженьки лежать,
По долинах криженьки стоять.

– А я тії сніженьки
Крильцями розмечу,
А я тії криженьки
Ніжками потопчу!

Ой на горі жито –
Сидить зайчик.
Сидить собі ще й моргає,
Ще й ніжками чеберяє, –
Бо він зайчик!

Ой на горі просо –
Сидить зайчик.
Сидить собі ще й моргає,
Ще й ніжками чеберяє, –
Бо він зайчик!

Ой на горі гречка –
Сидить зайчик.
Сидить собі ще й моргає,
Ще й ніжками чеберяє, –
Бо він зайчик!

А лисичка бачить
Та й думає:
«Якби такі ніжки мала,
То й я б собі чеберяла,
Як той зайчик!»

Ходить квочка
Коло кілочка,
Водить діток
Коло квіток.

Соловеєчку,
Пташко маленька,
Не лети вгору
Рано-раненько,
Та й не обтруси
Ранньої роси.

Соловеєчку-
Соловієчку,
Засвищи в дуду-
Джоломієчку,
Наскликай собі
Сімсот солов’ят,
Насвищіть пісень
Повнісінький сад.

Хитру сороку
Спіймати морока,
А на сорок сорок –
Сорок морок.

А вже весна,
А вже красна, –
Не стій, вербо,
Розвивайся.
Розвий собі
Сімсот квіток,
Сімсот квіток
І чотири!

Ой котусю, котусю,
Займи нашу телусю
Та й пожени на пашу –
Дасть молочка на кашу.

На печі індик
Озувається.
До нього індичка
Озивається:
– Індиче-інде,
Ходім деінде,
Бо тут зимонька,
Мерзнуть крилонька.

А баранці-круторіжки
Скачуть собі край доріжки.
А ягнушки-клаповушки
Скачуть собі вище грушки.

Ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти:
– А де будем ночувати?
– Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Там ми будем ночувати,
Дитиноньку колихати.

Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю,
Пішов котик рятувати –
За вушечко витягати.
Витяг кицю за вухо
Та посадив, де сухо.
Киця котка не баче,
Сидить собі та й плаче:
– Одна була хустина,
Та й ту в воду впустила!

Котик каже: – Побудь тут,
А я піду знайду прут,
Та виорем нивку,
Та посієм материнку.
Материнку пожнемо
Та повезем продамо,
Тобі хустку купимо,
І запаску червоную,
І стьожечку шовковую!