От так сімеєчка

Дід на світі проживає,
Він синів дванадцять має.
Кожен син цей, – всяк те знає, –
По чотири сини має.
В цього ж кожного синочка
По чотири славних дочки,
А у дочок по три брати.
От сімейка! Як їх звати?

(Рік, місяці, тижні, дні тижня)

Дуже тихою ходою
Йде та йде вона за мною
Підбіжу – й вона біжить,
Стану я – й вона стоїть.
Аж як сонце спать лягає.
Отоді вона зникає.

(Тінь)

Зелений – вуса догори.
Діждав гарячої пори –
За кілька днів старіє в полі
І вуса опускає долі.

(Ячмінь)

На вершечку хати
Всівся дід Кичатий.
Вся його робота –
Дим пускати з рота.

(Димар)

Веселий птах
Забравсь на дах.
Дзьоб і хвіст зі сталі має,
Проти вітру повертає.

(Флюгер)

Воно мовчить,
Слівця не скаже,
А все, що бачить,
Те покаже.

(Дзеркало)

Високий робот
Має хобот.
Підняв тягар
Аж ген до хмар.

(Підйомний кран)

Ми побували у печі,
Хоч ми й не з маком калачі.
А як із печі нас дістали,
То ще й боки розмалювали.

(Глечики) 

Відгадайте, що за хата?
Білі стіни і дверцята,
А віконечок нема.
В хаті цілий рік зима.

(Холодильник) 

На нозі кручусь.
Доки силу маю,
А коли стомлюсь,
На бочок лягаю.

(Дзиґа) 

Якось взимку серед дня
Сів Юрасик на коня.
Взяв у руки повідочка
І чимдуж помчав з горбочка
Норовистий кінь, однак:
З гірки біг, назад – ніяк.

(Санчата) 

Дві подружки сплять в коморі.
А коли сніжок надворі,
Їх у поле за село
Наче вітром понесло.
І такі, бач, горді стали,
Аж носи позадирали.

(Лижі)