Сімсот солов'ят

Напекли млинців,
Назвали кравців.
А кравець за млинець –
Та й побіг у танець.

Іде, іде дід, дід,
Несе, несе міх, міх.
Оттакий дідище,
Оттакий страшище!
Оттакий ногатий,
Оттакий рукатий,
Оттакий вусатий,
Такий бородатий!
Оттакий дідище,
Оттакий страшище! –
А я не боюсь!

Був собі журавель
Та журавочка,
Накосили сінця
Повні ясельця.

Ой проведу зайчиків до бору,
А сама вернуся додому.
– Ой ідіте, зайчики, ідіте
Та нашого жита не ломіте.
Та наше житечко в колосочку,
Та наші дівчатонька у віночку.

А ти, коте Марку,
Ходиш по ярмарку,
Не купуєш, не торгуєш,
Тільки робиш сварку.

Де тії ковалі живуть,
Що золоті сокири кують?
Ковалю-коваленку,
Скуй мені сокироньку,
Сокироньку-топірець, –
То буду я молодець.

Два півники, два півники
Горох молотили,
Дві курочки-чубарочки
До млина носили.
Цап меле, цап меле,
Коза засипає,
А маленьке козенятко
На скрипочку грає.

А вовчок-сірячок
З лісу виглядає,
Та на біле козенятко
Скоса поглядає.

Казав же ти, берестоньку,
Що не пущу з себе листоньку,
А тепер пускаєш,
Земличеньку встеляєш.

Добрий вечір, зайчику,
Куди йдеш?
Скажи мені правдоньку,
Де живеш?

– Отут живу в хатоньці
Край води,
А ти туди, лисонько,
Не ходи!

Ой є в лісі калина,
Там Ганнуня ходила,
Калиноньку ламала,
Голівоньку квітчала.

До бору, зозулько, до бору,
Там тобі гніздечко увите,
Зеленою рутою покрите.
Там тобі ягідки суниці,
Там тобі водиця з криниці.

Ой не ходи, журавочко.
Та на той пожар, –
Як попечеш білі ніжки,
Буде мені жаль.

Ласю-Парасю,
Де була?
– У лісі.
– Що їла?
– Горісі.
– Чим кусала?
– Зубами.
– Куди клала?
– До мами.

Козуню-любуню,
Пристань до мене.
Добре тобі буде
Жити у мене:
У мене водиця
Віконцем тече,

У мене горобчик
Хліба напече,
У мене лисиці
Спечуть паляниці,
У мене ведмідь
Ізварить обід.