Сімсот солов'ят

Що то за коза,
Що то за дивна!

Ходила коза
По диких степах,
По темних лугах.

Де взявся заєць,
Став козу лаять:
– Ти своїм діткам
Не господиня.

Ти б взяла серпок,
Побігла в степок,
Нажала б снопок,–
Нагодувала
Своїх діточок,
Козеняточок.

Женчик, женчик
Невеличкий,
На женчику черевички,
І шапочка чорненька,
І латочка червоненька.

В цьому дворку, як у вінку!
Там господар, як виноград,
Там господиня, як калина,
Їхні сини, як соколи,
Їхні дочки, як квіточки.
По саду ходили, сад садили.
Сад садили, сад поливали
Вищий мене, кращий мене.

Стоїть півень на току
У червонім чобітку.
Будем півника просити:
– Ходи жита молотити.

Ой коники сиваші,
Чи були ви на паші,
Чи чуєтесь на силі
Поїхати по селі?
Чи звезете пшениченьку
Та на тую гіроньку крутую,
Та під тую світлоньку новую?

Тосі, тосі,
Гуси в просі,
Кізка в капусті,
Ганя на грушці.

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квітоньки,
На маленькі дітоньки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.

Сидить зайчик під липкою,
Сіє муку калиткою.
Ведмідь каже: «На хліб? На хліб?»
Зайчик вушками – тріп та тріп.

Качка йде,
Каченят веде
На попасочку,
На порясочку,
На холодну водицю,
На зелену травицю.

Зайчику, зайчику, де ти бував?
– У темнім гаю.
– Розкажи, розкажи пригоду свою.
– Вовчика сірого я в ярок загнав,
Лисоньку рудую у мішок сховав.

– Де сховав? Де сховав?
– В драному мішку.
– Покажи, покажи спійманку таку.
– Лисонька рудая, хитра та прудка,
Дірочку вигризла, вилізла з мішка.
А коли вона тікала,
То мене перелякала.
Он як!

А дід зимі санки ладить,–
На ярмарок попровадить.
– Стій, діду, постій, діду,
Може, ще я й не поїду!

Біжить зайчик дорогою
Та й скаче,
Затуляється лапками
Та й плаче:

– Усі ж бо я та й городи
Обійшов –
Ніде ж бо я капустиці
Не знайшов.