Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Пітер Пен

Волт Дісней

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
ілюстрації – В.Ширяєв і М.Ємельянов

Сторінки:   1    2

А тим часом на іншому кінці острова Венді й Пітер гостювали в русалок у їхній мирній затоці.

Повз них пропливав човен з піратського корабля. Помилитись було неможливо, бо у човні стояв сам лихозвісний капітан Гак а веслував піратський кухар Смі.

На кормі ж, біля керма, туго зв'язана шнурами, сиділа Дика Лілея, дочка індіянського вождя, добра приятелька Пітера.

– Вона в нас заговорить, – процідив насмішкувато капітан Гак.

– Вона викаже нам, де живе Пітер Пен, а ні, то ми прив'яжемо її на слизькій скелі Череп, і дівчисько захлинеться в припливній хвилі, – додав Смі.

Але горда і незрадлива Дика Лілея не сказала їм ані словечка.

Венді й Пітер почали гарячково думати, як допомогти хоробрій індіянці. Вони полетіли до скелі Череп. Пітер згадав, що колись він непогано умів наслідувати голос капітана Гака, і вирішив скористатися цим умінням.

Хлопець і дівчина сховались на скелі й дочекалися піратського човна. Капітан Гак пішов шукати місце для страти Дикої Лілеї, і тоді Пітер капітановим голосом звернувся до Смі, наказуючи тому перенести індіянку до печери.

Немудрий кухар вже погодився і навіть відніс дівчину, куди було вказано. Але тут з'явився капітан Гак і зразу ж зрозумів, з ким має справу. Він вихопив шпагу й кинувся до Пітера Пене, прагнучи проштрикнути хлопця.

Тим часом почався приплив. Вода піднімалася дедалі вище, і поки Пітер та капітан Гак намагалися скинути один одного в розбурхані хвилі, вода вже дійшла до підборіддя гордій індіянці, що зв'язана, сиділа в печері. Ще трохи – і Дика Лілея захлинеться!

Пітер Пен збив нарешті пірата з ніг – той стрибнув у човен і ганебно втік з поля бою; Пітер і сам не знав, звідки йому додалося сили. Певно, сили завжди додаються, коли потрібно рятувати друга.

Венді й Пен ледве встигли розплутати Дику Лілею, як вода заповнила всю печеру. Тільки тепер ніякий приплив не був їм страшний. Втрьох вони полетіли до селища, де жили батьки і все плем'я Дикої Лілеї.

На веселому святі зійшлися усі разом – Загублені хлопці, Джон та Майкл, яких індіяни давно вже порозв'язували, і новоприбула трійця – Дика Лілея, Венді й Пітер.

Індіянське свято було в розпалі, коли Смі, піратський кухар, підкрався кущами і спіймав маленьку Дзіньку, накривши її своїм капелюхом, наче метелика. Він приніс свою полонянку на корабель і віддав капітанові Гаку.

– Я чув, як погано повівся з вами Пітер Пен, відколи тут з'явилася ця підступна дівчина Венді. Ми так хотіли б її викрасти! Але не знаємо, де живе Пен.

– А ви не зробите Пітерові нічого лихого? – запитала вона.

– Ну що ти! Ні в якому разі! – пообіцяв Гак.

Тоді Дзінь Бел підбігла по столу до чорнильниці, вмастила собі чорнилом підошви і пройшла по карті до таємного житла Пітера Пена.

– Дякую, дякую, серденько, – сказав зловмисний капітан Гак і замкнув Дзіньку до великої коробки, де стояла гасова лампа.

А тим часом індіянське свято закінчилося. Венді поклала хлопців спати у підземній кімнатці Пітера Пена й завела з ними мову про маму і про домівку. Загублені хлопці слухали їхню розмову, і Венді запросила їх погостювати в затишному домі Дарлінгів. Всі вирішили негайно полетіти туди.

Один лиш Пітер не схотів до них приєднатися. Він сердито одвернувся і не відповів на їхнє прощання.

Венді з хлопцями вилізли по одному через хідник, що йшов по стовбуру Катового дерева.

В лісі ж біля дерева сиділи у засідці Гак та його піратська ватага. Лиш з потаємних дверей з'являвся хлопець, дужа рука затуляла йому рота, і за мить він уже лежав зв'язаний у кущах. Остання з'явилася Венді. Раз, раз! – і вона теж упала, обплутана шнурами.

Пірати завдали собі на плечі незвичайну здобич – дітей – і повернулися на розбійницький корабель.

– Пена ми так і не спіймали! Щоб його грім побив! – пробуркотів Гак.

Вони з кухарем Смі залишили біля дерева бомбу в пакунку, на якому написали, що це дарунок від Венді для Пітера. Коли Пітер розгорне пакунок, бомба вибухне, і пірати позбудуться свого заклятого ворога.

Побачивши, що всіх дітей взято у полон, Дзінька Белл жахнулася. Вона зрозуміла: це сталося з її провини.

Хлопцям дали на вибір: або нехай стають піратами, або їх поженуть зв'язаними за борт. Страшний вибір! Соромно сказати, але хлопці погодилися бути піратами – їх вабило сповнене пригод піратське життя.

Проте Венді була обурена.

– Ні, ми нізащо не станемо піратами! – крикнула дівчина.

– Гаразд, – процідив капітан Гак. – Ти підеш за борт перша.

Поки пірати дивилися на дівчину. Дзінь Белл утекла і, забувши про всі образи, полетіла шукати Пітера Пена – коли хто й міг допомогти полоненим, знала вона, то лиш він.

А Венді тим часом попрощалася з пов'язаними хлопцями і стала на дошку, перекинуту через борт. Це була жахлива мить, коли вона пішла по доріжці, що обривалася просто з бурхливе море.

Ще два кроки – і мужня дівчина пропала а очей. Всі слухали, затамувавши подих, чекаючи на сплеск, але знизу не долітало ні звуку. Що мала б означати ця тиша?

І тут всі почули таке знайоме і таке веселе кукурікання. Так умів кукурікати лише Пітер Пен. Ну, звісно ж, то був він! Попереджений Дзінькою, Пітер примчав дуже вчасно і встигнув піймати Венді, коли та вже падала.

– Цього разу ти забагато собі дозволив, Гаку!

Пітер вихопив короткий меч і стрибнув на палубу. Такого поєдинку ще не бувало. Билися не лише капітан з Пітером. Дзінь Белл порозв'язувала всіх хлопців, і вони кинулися на піратів.

Пірати почали стрибати за борт. Незабаром за борт полетіла й шпага, що її Пітер вибив Гакові з рук, і сам капітан, вже не чекаючи милосердя, стрибнув слідом за нею.

Гак намагався доплисти до човна, який хитався на хвилях неподалік, але слідом за ним, голосно цокаючи "Цок-цок!", плив крокодил, який цього разу сподівався здійснити свою мрію і доїсти капітана.

Пітер проголосив себе капітаном корабля.

– Підняти всі вітрила! Команда, на місця! Ми пливемо до Лондона! – крикнув він.

–О, Майкле! Джоне! – аж заплакала Венді з великої радості. – Ми повертаємося додому!

Колишній піратський корабель знявся в повітря й поніс тих, що вірять у дива, у силу чарівного слова і у чарівний пил.

Він розтинав небеса і дуже скоро – швидше, ніж вам здасться, – пришвартувався до даху буднику Дарлінгів і скинув трап на підвіконня дитячої кімнати.

Але тепер, коли вони вже приїхали, Загублені хлопці не схотіли залишатися – надто звикли вони до веселих і небезпечних пригод.

– Ні, ми не кинемо Пітера Пена, – сказали вони, – А він не хоче залишати Неможливої Країни. Ми будемо разом навіки. Це вже вирішено!

Ну що ж, хоч як було прикро Венді, Майклові та Джону, вони попрощалися з друзями, і корабель Пітера Пена поплив небом, несучи Загублених хлопців до Неможливої Країни, де всі вони живуть і досі.

Сторінки:   1    2

Автор: ; ілюстратор:

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова