Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Пітер Пен

Волт Дісней

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
ілюстрації – В.Ширяєв і М.Ємельянов

Сторінки:   1    2

На одній з тихих лондонських вулиць жила собі родина Дарлінгів. Були в ній тато й мама, а також Венді, Майкл та Джон – їхні діти. Ще була в дітей дещо незвичайна няня – Нана, собака з породи сенбернарів.

Нана і діти найбільше любили той час, коли їх укладали спати. Найстарша дівчинка Венді починала розказувати казки. Казки мали спільного героя: звали його Пітер Пен, і жив він у Неможливій Країні.

Неможлива Країна – то був чарівний край, де жили русалки та Індіяни, феї і, звичайно ж, бандити-пірати.

Джон та Майкл найбільше любили історії про піратів, а тому вони любили в піратів бавитись: хлопці раз у раз починали люті двобої на мечах.

Врешті тато сказав, що йому це набридло:

– Венді вже зовсім доросла. Від завтрашнього дня вона спатиме
окремо.

Тато й мама простежили, щоб того вечора діти полягали вчасно – кожен до свого ліжка. Діти мовчали, позаповзавши під ковдри, Нану прив'язали на подвір'ї внизу – настрій у всіх був, як ви розумієте, не з найліпших.

Але тієї миті, коли всі вже зовсім засумували, сталося диво.

До кімнати влетів – хто б ви думали? – Пітер Пен! Йому давно сподобалося прилітати сюди і, не з'являючись дітям на очі, слухати оповідання про себе. Останнім часом із Пітером прилітала маленька фея з золотими крильцями – Дзінь Белл.

Коли Пен та Белл дізналися, що Венді більше не житиме у дитячій кімнаті, то спершу засмутилися, а потім у голові Пітера з'явився цікавий план.

Отже, Пітер Пен став перед дітьми власною особою. Можете собі уявити, як вони зраділи, побачивши улюбленого героя усіх своїх казок.

Він розповів дружній трійці про свій задум.

– Ми полетимо всі разом до Неможливої Країни і там ви розповісте кілька цікавих історій моїм товаришам, загубленим хлопцям. Дзінь Белл нам допоможе – в неї є особливий пил, що допомагає літати!

Була вже пізня ніч, коли вікно дитячої кімнати раптом відчинилось, і з нього вилетіли чотири постаті, з яких три були в піжамах, а в четвертій легко можна було пізнати Пітера Пена. Фея Дзінь Белл випурхнула трохи раніше.

Тим часом у неможливій Країні на своєму кораблі стояв капітан Гак і сердито буркотів, згадуючи Пітера Пена, найлютішого свого ворога. Вони вже не раз сходились у поєдинках, та завжди щастя бувало на боці Пітера.

Одного разу у фехтувальному двобої з Пітером Пеном капітан втратив півруки. З того часу його й почали прозивати Гак, бо на місці, де в нього колись була ліва долоня, стирчав тепер здоровенний залізний гак.

Але Пітер Пен дошкулив піратові не тільки тим, що вкоротив йому руку, – він ще й кинув її крокодилові. Відтоді той завжди чатував у засідці біля корабля Гака, сподіваючись дістати колись і решту капітанського тіла.

Та, на Гакове щастя, ненажерливий крокодил ковтнув колись і годинника. Через це Гак завжди міг передбачати крокодилову атаку, почувши з-під води чітке цокотіння: "Цок-цок! Цок-цок!"

Капітанові думки були перервані криком вахтового, що сидів у бочці, прив'язаний до вершечка найвищої щогли:

– Бачу Пітера Пена!

– Що! Де! – закричав Гак, припавши до підзорної труби.

Він подовгу роздивлявся кожну цяточку, аж доки вистежив на одній хмарині Пітера та дітей, які посідали там відпочити.

– Щоб мені очі повилазили, це справді Пені – радісно вигукнув капітан Гак. – Свистати всіх нагору! Каноніри, до гармат! Нарешті він спіймався – тепер уже не втече!

А ті четверо, що сиділи на хмарі, безтурботно роздивлялись навколо.

– Ой, Пітере, тут усе точнісінько так, як я собі уявляла, – і затока сирен, і все інше, – сказала Венді.

І щойно вона це вимовила, як чавунне ядро, пущене з піратського корабля, пробило м'яку хмару і, ще мокре, просвистіло повз них. В хмарі залишилась дірка. Пітер Пен глянув униз і підстрибнув на місці.

– Тривога! – закричав він. – Дзінь Белл, бери Венді й хлопців та рушайте на острів. Я залишаюсь тут, щоб відвернути на себе вогонь піратів!

Наказ Пітера викликав у серці маленької Дзінь Белл цілу бурю почуттів. Їй здалося, ще Пітер Пен занадто уважний до малої казкарки. Ревнива фея помчала до острова, чимдуж тріпочучи крильцями. Вона сподівалася, що діти відстануть від неї і вона встигне зробити все, що замислила.

Дзінь Белл, яку всі називали просто Дзінькою, приземлилася на шапочку гриба, перескочила на лискучий листочок, і враз перед нею в сучку відчинилися двері, що вели всередину струхлявілого стовбура. Дзінь вправно з'їхала слизьким хідником і опинилась у підземній кімнатці – таємному помешканні Пітера Пена.

Вона підняла страшенний дзенькіт, наче виправдовуючи своє ім'я. Пурхаючи з кутка в куток підземної кімнати, Дзінька тоненько видзвонювала, не даючи собі ні миті спочинку. Вона знала, що не так легко збудити від сну Загублених хлопців.

Врешті вони прокинулись, незадоволені, потяглися і мовчки вислухали Дзінь Белл.

– То Пітер Пен бажає, щоб ми збили причепу Венді? – загукали хлопці. – Веди нас негайно ж!

І вони поспішили на поверхню з підземної схованки.

Коли в повітрі з'явилися втомлені Венді, Майкл та Джон, їх зустріла злива камінців і дрючків. Загублені хлопці особливо намагалися поцілити "причепу Венді". І Венді почала падати. В неї пропали усі щасливі думки, а без щасливих думок ніхто не може літати...

– Ур-ра! Ми піймали причепу Венді? – закричали Загублені хлопці.

Та цієї ж миті прибув Пітер Пен. Ну й розсердився він, коли виявив, то хлопці збивали Венлі! Він, правда, підхопив її вчасно, перш ніж вона впала на землю. Хлопцям добре перепало.

– Ходімо, Венді, я покажу тобі русалок. А ви, хлопці, забирайте Майкла та Джона і пограйте з індіянами.

Пітер з Венді полетіли, а хлопці пішли крізь ліс, щоб захопити в полон кількох індіян, коли тих вдасться знайти. Це була улюблена гра Загублених.

– Спершу ми оточимо індіян, – запропонував Джон. – А тоді нападемо на них зненацька і, поки вони опам'ятаються, поберемо всіх у полон.

План Джона був на диво досконалий! Проте він не вдався через одну непередбачену обставину. Першими застосували той план індіяни. Замаскувавшися листям, вони тихесенько оточили хлопців, а тоді зненацька напали на них і захопили в полон.

За кілька хвилин, пов'язані міцними мотузками, хлопці вже йшли
до селища, розташованого на високій скелі.

– Джоне, Майкле, не бійтеся – індіяни наші друзі, – ми з ними так завжди бавимося, – сказали їм Загублені хлопці, – але індіанський вождь суворо глянув на нього й докірливо похитав головою, заборонивши усі розмови, – полон е полон.

Сторінки:   1    2

Автор: Дісней В.; ілюстратор: Ширяєв В. і Ємельянов М.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова