Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Шановні волонтери! Ви можете вільно брати всі книжки на цьому сайті та роздруковувати їх для дітей України. Дякую вам за підтримку!

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Мисливець Манук

Вірменська народна казка

Мисливець Манук

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Дегтерев та І.Шварцман

Сторінки:   1    2   

Жив колись на світі мисливець Манук.

Якось блукав він лісом, вистежуючи здобич, і побачив вовка.

Мисливець Манук

Підняв Манук рушницю і хотів був уже вистрілити, як раптом заговорив вовк людським голосом:

– Мисливцю Манук, не вбивай мене!

Дуже здивувався Манук, почувши ці слова, і опустив рушницю.

Мисливець Манук

– Дякую тобі, мисливцю Манук. За добро я заплачу тобі добром, – сказав вовк і зник. А на тому місці, де він стояв, побачив Манук стару чалму, пошарпану торбу та пастушу сопілку.

Мисливець Манук

"Ну, це навіть для такого бідняка, як я, невелике багатство, – подумав Манук. – Та що тут скажеш! На те й подарунок: подобається чи не подобається, а бери. До того ж у господарстві нічого не пропаде. Чалму одягну в спекотний день, щоб сонце голову не пекло. Торба в дорозі завжди знадобиться – в ній і хліб, і сир, і глечик з вином вмістяться. А наймусь до когось чабаном, на сопілці гратиму, от стадо і піде за мною, куди захочу."

Взяв усе своє багатство і задоволений пішов додому.

Мисливець Манук

Підходить Манук до дому, а мати вже назустріч біжить.

– Манук-джан, з якою здобиччю ти повернувся? – кричить здалеку.

– Сьогодні, матінко, я нічого не приніс, – каже Манук. – Правда, в лісі бачив я вовка та пожалів його, не вбив.

Мисливець Манук

– Манук-джан, – каже стара, – ми й так ані ситі, ані голодні. Як жити станемо, якщо ти всякого звіра жалітимеш?

– Не гнівайся на мене, матінко, – каже син. – Хто сам нікого не жаліє, того й інші не жалітимуть. А вовк до того ж дав за себе багатий викуп.

Подивилася мати на подарунки, зітхнула і каже:

– Манук-джан, наклади в торбу камінців, хоч подивимося, чи міцна вона?

Наклав Манук у торбу щебеню, битих черепків і осколків, струсонув торбу раз, другий – витримала торба. Потім перевернув її і – оце диво! – замість щебеню і битих черепків, на підлозі блищить, виблискує, іскриться ціла гора самоцвітного каміння.

Дивляться Манук з матір'ю і очам не вірять.

Мисливець Манук

– Непогану торбу ти отримав у подарунок, – сказала мати. – Давай подивимося тепер, що за чалму ти приніс. Ну ж бо, вдягни її.

Вдягнув Манук чалму на голову і одразу ніби розтанув у повітрі.

– Манук-джан, сину мій, мисливцю Манук, де ти? Очі мої не бачать тебе! – вигукнула мати.

Мисливець Манук

– Я тут, матінко, як стояв, так і стою перед тобою. Невже ти мене не бачиш? – здивувався Манук і зняв чалму. Зняв і знову з'явився перед очима матері.

– Ця чалма ще краща за торбу, – сказав Манук. – У ній від всякого ворога втечеш, від недобрих очей завжди сховаєшся.

Мисливець Манук

– Давай, сину мій, випробуємо і сопілку, – сказала мати. – Можливо, і вона не проста.

Узяв Манук сопілку, і тільки-но дунув у неї, як одразу виросли з-під землі сорок арабів. Вишикувалися вони в один ряд, крикнули в один голос:

– Мисливцю Манук, чого ти хочеш? Наказуй! Зруйнувати чи побудувати? Прогнати чи зловити?

Мисливець Манук

– Не зруйнувати, не збудувати, не прогнати, не зловити. Давайте нам з матінкою чогось поїсти, а самі йдіть, звідки прийшли, – сказав Манук. І одразу всі сорок арабів зникли, наче їх і не було, а на столі з'явилися і хліб, і плов, і мед, і вино.

Мисливець Манук

З того часу зажили мати з сином ніби у себе в гостях. Збудували новий дім, накупили всякої всячини, про злидні й турботу і думати забули.

Та не забула про них турбота.

Почув Манук, що цар тієї країни має єдину дочку, найвродливішу серед усіх дівчат. Багато гідних юнаків просили її руки, але ніхто не догодив її батькові, ніхто не припав до серця їй самій.

"А що, – подумав Манук, – чи не попитати й мені свого щастя? Невже я не пара царівні? А вже таких багатств, як у мене, у жодного царя немає."

Як задумав, так і вчинив. Вибрав він зі свого самоцвітного каміння три найкращі камінці. Поклав на срібну тацю, накрив зверху вишуканою дорогоцінною парчею та й поніс до палацу.

Охоронці провели його до царських покоїв.

– Чого ти просиш, юначе? – запитав його цар.

– Я прийшов свататися до твоєї дочки, – відповів Манук і простягнув цареві срібну тацю.

Підняв цар коштовну тканину, і аж замружився. Наче три сонця, сяяли і виблискували три самоцвітні камені. В усій царській скарбниці не було таких каменів. Та що про казну казати! Уві сні такого каміння не побачиш.

Мисливець Манук

Довго милувався ними цар, а потім і каже:

– Багато женихів сваталися до моєї дочки, але бачу, що ти – найгідніший.

І наказав цар відвести Манука з його дарунками до царівни.

Подивився Манук на царську дочку і одразу про все на світі забув: і звідки прийшов, і навіщо прийшов, і куди прийшов. Стоїть, милується прекрасною царівною, очей відвести не може.

Мисливець Манук

Нарешті, отямився він і, низько вклонившись царівні, поклав до її ніг свої дари. Але прикро було царівні, що її видають за простого мисливця.

– Послухай, – запитала царівна, – звідки ти дістав це каміння? Чи не вкрав десь?

Мисливець Манук

Тут Манук витягнув з-за пазухи свою торбу і каже:

– Ось із цієї торби я їх дістав, красуне, і ще скільки хочеш дістану, накажи тільки принести мені простих камінців, черепків та осколків.

Мисливець Манук

Наказала царівна. Принесли рабині битого скла та щебеню. Насипав Манук усе це сміття в торбу, струсонув раз, струсонув другий і висипав біля ніг царівни цілу гору блискучого каміння.

Мисливець Манук

"Ця торба має бути моєю", – подумала царівна. І вирішила вона хитрістю виманити у юнака чудову торбу, а його самого вигнати із палацу.

– О, мій наречений, – лагідно сказала вона. – Ти такий добрий до мене, такий щедрий, що я хочу сьогодні ж відсвяткувати наші заручини. З цими словами вдарила вона в долоні, і одразу ж з'явилися двадцять рабинь. В руках у кожної рабині був глечик з вином, кожна рабиня з уклоном підносила вино Мануку.

Мисливець Манук

Покуштував Манук вина з усіх двадцяти глечиків і зовсім сп'янів. А хитра царівна обійняла його і каже:

– Якщо ти любиш мене, Манук-джан, дай мені на хвилину твою торбу. Адже ми з тобою наречений і наречена, тобі нема чого боятися мене.

Повірив Манук її словам і дав їй торбу.

Мисливець Манук

А царівні тільки того й треба було. Схопила вона торбу, сховала її подалі, а потім наказала охороні:

– Ану, викиньте цього молодця звідси геть!

Накинулися охоронці на Манука і потягли через все місто. Стусанами підганяли, стусанами піднімали.

Мисливець Манук

І лише коли вигнали далеко за міську браму, відпустили. Всю ніч пролежав Манук, нічого не пам'ятаючи. Тільки на світанку прокинувся і нарешті поплентався додому.

Побачила мати сина і очам своїм не повірила, одяг на ньому весь подертий, голова розбита, і торби немає.

– Манук-джан, – вигукнула вона, – що з тобою? Яке лихо з тобою трапилося?

Мисливець Манук

Розповів їй Манук усе, що з ним було, а потім і каже:

– Я прийшов, матінко, по чалму, може, вдасться мені за допомогою чалми повернути мою торбу.

– Манук-джан, – каже йому мати, – послухай мене, стару, не ходи більше до палацу. Ти й торби не повернеш і без чалми залишишся.

– Ні, матінко, вдруге я не дам себе обдурити.

З цими словами взяв Манук чалму і пішов до палацу.

Мисливець Манук

Сторінки:   1    2   

Автор: Вірменська народна казка; ілюстратор: Дегтерев В. та Шварцман І.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку: 5168745115737527
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Шановні спонсори! Дякую вам за підтримку сайту. На жаль, зникла можливіть переглядати наш сайт без реклами, сподіваюсь це виправити.

© 2015-2022 Валерія Воробйова