Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

  Дочка рибалки

Бірманська народна казка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ігнатов

Сторінки:   1    2   

Повірила падчерка мачусі та приїхала в рідний дім. Стала мачуха пригощати її як раптом впустила в яму ложку.

– Я зараз дістану, – сказала дочка рибалки, та стрибнула по ложку.

Тієї ж миті схопила мачуха казан з окропом та вилила в яму.

Але перш ніж вода вилилася з казана, за вікном тричі прокувала зозуля. Окріп перетворився на звичайну воду. Чин зникла, а замість неї з ями вилетіла пташка-іванка.

Через п'ять днів імператор послав по свою дружину слуг. Мачуха вдягла на свою дочку сукню Чин, закутала її обличчя хусткою, і слуги, нічого не запідозривши, вирушили до палацу.

Імператор з нетерпінням чекав повернення дружини, але коли він відкинув хустку з її обличчя, гнівно вигукнув:

– Жінко, хто ти?

– Хіба ти не впізнав мене, мій господарю? Я твоя дружина.

– Ти брешеш, жінко! Прекрасне обличчя моєї дружини подібне до квітки лілеї, а очі її ясні, наче озера на світанку.

– Володарю, у селищі я захворіла на віспу і так плакала від горя, що очі мої помутніли.

– Добре, – сказав імператор, – моя дружина – вміла ткаля. Якщо ти й справді Чин, витчи мені до ранку шматок шовку на сукню.

Обманщиця прийшла до ткацької кімнати та заплакала. Адже вона нічого не вміла робити. Раптом у вікно залетіла пташка-іванка і почала спритно працювати. То була Чин. Вона вирішила потішити чоловіка – зіткати йому шматок гарного шовку.

Коли пташка закінчила працювати, обманщиця вбила її, покликала кухаря та наказала:

– Засмаж цю пташку та подай імператору на вечерю.

А сама побігла до імператора:

– Я виконала твою волю, володарю!

Імператор подивився на тканину і здивувався: адже так ткати вміла лише Чин.

Під час вечері подали смажену пташку. За вікном сумно закувала зозуля, і імператору чомусь стало шкода пташки. Він наказав слузі унести страву.

– Кинь її кішкам! – крикнула слузі зла жінка.

Слуга теж чув сумне кування, і йому теж стало шкода пташки. Він не кинув її кішкам, а закопав неподалік від палацу. До ранку на цьому місці виросло гарне айвове дерево.

Увечері проходила повз нього бідна старенька. Коли вона сіла відпочити в тіні дерева, до її ніг впала велика айва.

"Боги послали мені смачну вечерю", – зраділа старенька.

Проте, вдома вона побачила, що айва зовсім зелена, і поклала її у глиняний глек:

– Нехай дозріє.

Прокинулася вона вранці, бачить – в її хатині все прибрано, вимито, навіть вогнище розведено. Що за диво?

На світанку наступного дня вона удала, ніби йде по хмиз, а сама сховалася за дверима. Бачить, із глека вийшла малесенька дівчинка.

Стала вона на очах рости та перетворилася на молоду дуже вродливу жінку.

– Адже це наша володарка, дружина імператора! – здивувалася старенька.

Старенька умовила Чин повернутися до палацу. Побачивши її, імператор радісно вигукнув:

– Моя дружино! Ти знову стала гарною!

Але цієї миті з'явилася дочка мачухи і закричала:

– Чоловіче, – це чаклунка, що вкрала моє обличчя! Накажи кинути її в клітку до леопардів!

Тоді Чин сказала:

– Нехай нас розсудять за старим звичаєм. Ми будемо битися на мечах. Правий завжди перемагає.

Імператор не став сперечатися та наказав принести мечі: дерев'яний та залізний.

Дочка мачухи одразу ж схопила залізний меч і що є сили вдарила Чин. Але меч, торкнувшись її, зробився м'якішим за пух. Усі закричали:

– Ось наша справжня володарка!

Дочка мачухи, побачивши, що правда відкрилася, кинулася бігти. Тоді Чин сказала:

– Правда сильніша, ніж меч! – і кинула їй вслід дерев'яний меч. І тільки-но меч торкнувся обманщиці, як вона впала мертвою.

А імператор та Чин жили в любові та злагоді. В саду у них оселилася зозуля. І варто їй було побачити Чин, як вона починала весело кувати. Імператор так полюбив зозулю, що наказав годувати її відбірним зерном на золотій тарілці та поїти джерельною водою зі срібного глека.

Сторінки:   1    2   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова