Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ассіпатл і Морський Змій

Шотландська народна казка
у переказі Елізабет Грієрсон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Глуздов

Сторінки:   1    2

Тієї ночі на фермі всі лягли спати рано, бо наступного дня родина збиралася їхати на вершину пагорба щоб дивитися, як буде принесено в жертву принцесу. Усі, крім Ассіпатла, який мав залишатися вдома пасти гусей.

Хлопець довго крутився у своєму кутку на купі попелу і не міг заснути. Раптом він почув, як його батьки сваряться.

– До пагорба так довго їхати, – говорила мати, – гадаю, мені краще залишитися вдома.

– Ні, – відповідав батько, – нам треба всім там бути, ти поїдеш на моїй кобилі Швидконіжці.

– Не хочу завдавати тобі клопоту, бо мені здається, що ти більше не любиш мене!

– Що за дурниці, жінко! З чого такі думки?

– Бо ти не розповідаєш мені про свої таємниці! Я так давно прошу тебе розповісти, в чому секрет Швидконіжки, що під тобою вона летить швидше за вітер, а під кимось іншим повзе, як стара шкапа.

Фермер засміявся.

– Це не через те, що я не люблю тебе, кохана, – сказав він. – Просто жіночому язику важко втриматися, а я не хочу, щоб про мою таємницю дізнався хтось чужий. Але якщо обіцяєш мовчати, то слухай: коли мені треба, щоб Швидконіжка стояла, я плескаю її по одному плечу, щоб вона йшла як звичайний кінь – плескаю по другому плечу, а коли мені треба, щоб вона летіла як вітер, то я насвистую їй на вухо в сопілочку з гусячого пера. Ця сопілка завжди лежить у кишені мого пальта.

Ассіпатл, почувши це, не міг більше спати. Нарешті, він придумав, що йому робити. Він дочекався, поки його батьки заснуть, прокрався до їхньої кімнати, витяг з кишені сопілку та вислизнув з хати.

Осідлавши Швидконіжку, він вивів її зі стайні. Побачивши нового конюха, кобила смикалася і не давала на себе залізти, але Ассіпатл поплескав її по одному плечу, і вона заспокоїлася. Хлопець сів верхи, поплескав кобилу по другому плечу і поїхав. Але в цей час в хаті почули шум і прокинулися.

– Тримайте злодія! – кричав фермер. Він та його старші сини сіли на коней та поскакали вслід за крадієм. Тут Ассіпатл згадав про сопілку, дмухнув у неї і Швидконіжка помчала як вітер, залишивши переслідувачів далеко позаду.

На світанку хлопець дістався до моря, і побачив величезну потвору, яку він збирався вбити. Будь-хто сказав би, що він збожеволів.

Ассіпатл зліз зі свого коня, прив'язав його до дерева і пішов до лісу неподалік від моря. на узліссі він побачив невеликий будиночок. Там він знайшов залізний горщик.

– Гадаю, господарі не образяться, якщо я візьму цього горщика, адже він допоможе мені врятувати принцесу.

Він набрав тліючого торфу з вогнища, поклав його до горщика та пішов до моря.

Він дійшов до королівського човна, і сказав воїну, що охороняв його:

– Сьогодні дуже холодно. Чи не хочеш ти зійти на берег і трохи зігрітися, поки я охоронятиму замість тебе човна?

– Було б непогано, – відповів охоронець, але що скаже король, якщо побачить, це?

– Ну, як хочеш, а я поки позбираю мідії та засмажу їх на вогні, – відповів Ассіпатл. Він викопав у піску ямку, запалив у ній багаття і став смажити мідії. Як раптом він закричав: – Золото! Золото! Хтось закопав тут золото!

Охоронець, забувши про короля, кинувся на берег, підбіг до Ассіпатла і почав розкопувати пісок, шукаючи золото. А Ассіпатл тим часом схопив горщик, стрибнув у човен і поплив.

Хлопець відплив мало не на півмилі, поки охоронець зрозумів, що його обдурили.

Тим часом прибув король у супроводі своїх підданих та принцеси. Він дуже розсердився, коли побачив, як човен віддаляється від берега. Але тепер він не міг вже нічого вдіяти. Йому залишалося лише стояти на березі разом з усіма і дивитися, що буде далі.

А далі було ось що.

Ассіпатл повільно плив морем, пильно спостерігаючи за змієм. Час від часу чудовисько роззявляло пащу й позіхало, і тоді велика хвиля води запливала йому до рота, а потім виходила через його зябра.

Хлопець направив човна прямісінько до цієї страшної пащі. Щойно змій позіхнув, як хлопця з човном, як Іону, затягло у темне страшне черево.

Він опинився всередині, човен просувався далі й далі, води ставало все менше, і нарешті човен уперся в щось тверде й зупинився. Ассіпатл вийшов з човна із горщиком у руці і став роздивлятися, де він опинився.

Він побачив величезну печінку звіра, наповнену жиром. Хлопець зробив у ній отвір і поклав туди горщик з тліючим торфом.

Олія зайнялася полум'ям.

Ледве встиг Ассіпатл добігти до човна, коли змій, смикаючись у судомах, викинув його зі свого черева. Човен пролетів над морем і впав на березі.

Люди на березі кричали від жаху й захвату. Поховавшись за пагорбом, вони дивилися, як потвора висунула свою жахливу голову з води, і її язик вдарився об скелю так, що зробив у ній велику вм'ятину. Ця вм'ятина й досі відділяє Данію від Норвегії та Швеції. Зуби змія випали, уперлися в море і утворили острови, які зараз називаються Оркнейськими та Шетландськими. А сама потвора зіщулилася в грудку і стала островом Ісландія. Вогонь, розпалений Ассіпатлом, досі горить під ним і іноді виходить назовні.

Коли нарешті стало зрозуміло, що Великий Змій помер, король нестямився від радості. Він обійняв Ассіпатла, поцілував його і назвав своїм сином. Потім він зняв свою королівську мантію, одягнув її на хлопця, підперезав його своїм мечем і оголосив, що віддає йому в дружини свою дочку, принцесу Гемделовелі.

Вони посідали на коней і поїхали до палацу. Раптом біля воріт назустріч їм вибігла сестра Ассіпатла, що була покоївкою у принцеси, і розповіла, що королева зі старим чаклуном вирішили втекти.

– Я дожену їх, мій король! – сказав Ассіпатл. Він дмухнув сопілкою Швидконіжці у вухо і та помчала швидше за вітер.

Догнавши втікачів, він вихопив меч і наказав їм зупинитися.

– Ти не зможеш нічого мені зробити! – засміявся чаклун, адже він знав, що жодна звичайна зброя не заподіє йому ніякої шкоди. Він не знав, що в руках у Ассіпатла меч Одіна, який був сильніший за будь-які чари.

Одним ударом хлопець збив чаклуна і той упав на землю мертвий.

Королеву схопили, судили й постановили заточити у в'язницю.

Щодо Ассіпатла, то коли настав час, він одружився з принцесою. А коли старий король помер, він разом із дружиною став правити королівством.

Сторінки:   1    2

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова