Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Read in English

Ассіпатл і Морський Змій

Шотландська народна казка
у переказі Елізабет Грієрсон

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Глуздов

Сторінки:   1    2

У давні часи жив колись на півночі Шотландії заможний фермер. І було в нього семеро синів і одна дочка.

Наймолодший з синів був диваком, увесь вільний час він лежав на попелі, через це його й прозвали Ассіпатл, що перекладається як "той хто лежить на попелі". Це був ледачий хлопчисько, він не хотів працювати на фермі, як його брати.

Цілими днями він десь пропадав, а думки його були постійно зайняті гномами, ельфами та іншими дурницями.

Спекотними літніми днями, поки його брати працювали в полі, Ассіпатл лежав у затінку.

Старші завжди сміялися з нього і примушували виконувати ту роботу по дому, яку самі не любили: замітати підлогу, носити воду й торф.

З усіх членів сім'ї лише сестра, яку завали Меррон, щиро любила свого дивакуватого брата. Вона обожнювала, коли він починав розповідати казки про ельфів і тролів. Вона годинами могла його слухати, а він годинами міг розповідати, коли Меррон слухала. Адже вона єдина в сім'ї ніколи не сміялася з нього.

І яке ж було його горе, коли він дізнався, що його улюблена сестра залишає рідну домівку! А справа сталась ось так.

Одного разу єдина дочка короля цих країв, принцеса Гемделовелі, проїжджала через село, в якій жила родина Ассіпатла. Раптом карета зламалася біля будинку батька Ассіпатла, і, поки він її лагодив, принцеса спілкувалася з Меррон. А оскільки та була дівчиною гарною й кмітливою, принцеса умовила батька, щоб Меррон запросили до двору стати її покоївкою.

Так і сталося. Вся сім'я Ассіпатла була у захваті: адже їхня Меррон буде при самій принцесі! Фермер заколов найкраще ягня і відкоркував пляшку старовинного віскі, щоб відсвяткувати таку подію.

Лише Ассіпатл був не радий тому, що Меррон їде до двору. Адже це означало, що тепер йому нема з ким буде ділити світ казки, що малювала його уява. Життя для Ассіпатла стало ще більш нестерпним.

Меррон перебралася до королівського замку, але й не забувала про свою родину, і відвідувала ферму раз або двічі на рік.

Несподівано для всіх страшна звістка пронеслася по всій Шотландії. Рибалки, що виходили на своїх човнах у Північне море, побачили щось таке, про що багато років усе населення Шотландії боялося навіть думати: вони побачили Великого Морського Змія.

Рибалки помітили, що це страшне чудовисько роззявило свою пащу, показуючи, яке воно голодне, і якщо його не нагодувати, воно пожере все живе – і людей, і звірів, і птахів.

Подих цієї істоти був настільки отруйний, що в ньому все помирало і земля, куди діставав цей смертоносний подих, на кілька років ставала мертвою.

Дізнавшись про появу змія, король Еохейд скликав нараду.

– Як ви гадаєте, чи зможемо ми протистояти Змію? – запитав він своїх воєначальників, яких скликав з усіх земель королівства.

Три дні вони обговорювали всі можливості врятувати від страшної біди свої землі і ніхто не міг запропонувати чогось дієвого.

Нарешті до зали увійшла королева. Це була друга дружина короля, горда й пихата, яка дуже не любила свою падчерку, принцесу Гемделовелі. Подейкували, що вона значно більше часу проводить у товаристві відомого чаклуна, якого всі боялися, ніж у свого чоловіка – короля.

Отже, королева, увійшовши до зали, промовила:

– Ви, чоловіки, звикли все вирішувати силою зброї. Але є речі, які не підвладні простим смертним. Не зброєю, а силою чар має бути переможений цей лютий ворог. Тож послухайте слова жінки і зверніться до великого чаклуна, якому відкриті всі таємниці землі та моря.

Королю та його радникам не дуже сподобалася ця пропозиція, але вони не знали, що робити, тож послали по чаклуна. Проте його порада змусила посивіти їхнє волосся від жаху:

– Існує єдиний спосіб, як врятувати Шотландію від великої небезпеки. Ми мусимо посилати чудовиськові щотижня сім молодих дівчат, найгарніших, яких тільки можна знайти. Тільки так можна пом'якшити серце змія та змусити його нарешті піти від нас.

Як не жахливо було чути таку пропозицію, але більше ніхто не міг нічого придумати.

Отже, віднині щосуботи сім невинних дівчат зв'язували та приводили на скелю, що звисала над морем, а чудовисько хапало їх своїм довгим язиком.

Люди дивилися на це жертвоприношення з великого пагорба і їхні серця розривалися від болю. Жінки плакали й кричали:

– Невже немає іншого шляху, щоб врятувати нашу землю?

Але чоловіки лише стогнали та хитали головами.

– Інакше ніяк, – відповідали вони.

Як раптом серед натовпу пролунав голос хлопчика:

– Невже немає серед нас чоловіка, який би боровся з цим чудовиськом і вбив би його, щоб урятувати дівчат? Я б це зробив! – це був Ассіпатл. Його пальці тремтіли від люті, а очі палали від обурення.

– Бідолашний збожеволів! – шепталися люди. А один зі старших братів підійшов до Ассіпатла та стукнув його по голові.

– Ходи додому! Годі смішити людей!

Брати силою потягли Ассіпатла додому, лаючи і штовхаючи його, але той все говорив, що саме він вб'є змія.

За вечерею мати стала сварити синів, через Ассипатла, але він сказав їй:

– Не журися, мамо, я б і сам міг би захистити себе і побити своїх братів, але мені слід берегти сили до того часу, коли піду битися зі змієм. – І всі знову почали сміятися з тих слів.

Минав час, щосуботи сім дівчат кидали на поживу змію. Усі мешканці, і король теж, відчували, що так довго тривати не може. Адже скоро у королівстві не залишиться жодної дівчини.

І тоді король знову покликав до себе чаклуна.

– Чи є ще якийсь спосіб позбутися змія? – запитав він у нього.

Так, чаклун знав відповідь.

Чаклун знав, що королева ненавидить свою падчерку, і, щоб догодити їй, сказав:

– Єдине, що можна зробити – відправити в пащу змія королівську дочку.

В залі для нарад настала страшна тиша, ніхто не насмілився дивитися на короля. Але король, хоч і дуже любив свою єдину дочку, був справедливим правителем, він відчував, що якщо він міг послати на смерть дочок своїх підданих, він має вчинити так само і зі своєю дочкою. Він переговорив з нею і тремтячим голосом оголосив, що вони згодні принести цю жертву.

– Принцеса Гемделовелі – моє єдине дитя, остання з королівського роду, але якщо її смерть принесе користь нашій державі, то нехай так і буде!

Раптом серед натовпу пролунав голос одного з воїнів:

– Якщо після такої жертви змій не піде з нашої землі, нехай же наступного разу йому запропонують не молоду ніжну дівчину, а цього старого кістлявого чаклуна!

Схвальний гул зустрів ці слова, а чаклун зблід від люті і промовив:

– Мій король, пропоную тобі відкласти жертву на три тижні та оголосити по всій країні, що той, хто прожене страшного змія, одружиться на принцесі та одержить королівський меч, що колись належав богу Одіну.

Так і зробили.

З усіх боків стали приїжджати молоді воїни, бажаючи змагатися зі змієм. Але щойно вони бачили чудовисько, що лежало в морі з відкритою пащею, як деякі з них виявлялися хворими, деякі просто тікали, а решта відверто визнавали, що не спроможні взятися за таку справу.

Напередодні вирішального дня король тремтячими руками дістав свій королівський меч. Він вирішив сам битися зі змієм, якщо більше нема кому.

– Мій король, – сказав йому вірний слуга, – навіщо ви взяли меча, адже дні вашої бойової слави давно минули. Слід залишити цю справу молодим.

– Хіба можу я дивитися, як чудовисько пожирає моє єдине дитя? – сердито відповів король. – Присягаюся, спочатку я загину у бою зі страшною потворою, перш ніж вона торкнеться хоч одного волоса принцеси. Накажи приготувати човен на березі, і завтра я попливу до чудовиська й битимуся з ним.

Сторінки:   1    2

Автор: Шотландська народна казка; ілюстратор: Глуздов О.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова