|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Фермер та велетка
Шотландська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Ведерніков
У диких хащах Беншира жив колись злий та жорстокий велетень.
Був він страшенний ненажера.
– Де мій сімнадцятий баранчик? Я наказав приготувати до вечері сімнадцять жирних баранців! – волав він на свою бідолашну жінку, теж велетку, на ім'я Кленшид.
Він дуже погано поводився зі своєю жінкою і, хто б міг подумати, кожної ночі бив її.
– Гей! Додай вогню під моєю печенею! – кричав велетень та жбурляв у Кленшид обгризеною кісткою.
– Знову ти забула покласти до мого соусу корінці! – І він ганявся за нею зі здоровенною довбнею завбільшки із добрячу сосну, так що крики нещасної велетки лунали на всю околицю.
Гірше за всіх було Джеймсу Грею, ферма якого стояла неподалік від того місця.
Жодної ночі ні він, ні його дружина, ні діти не могли спати спокійно – так лякали їх крики й волання велетки Кленшид.
А тому вдень, замість того щоб працювати, Джеймс Грей клював носом у полі...
його дружина в кухні,
а діти – у школі.
Справи не робилися, і ферма прийшла у занепад.
І от одного разу, коли Джеймс Грей лагодив мур, яким була огороджена його земля, він раптом почув гуркіт грому. День був ясний, ані хмаринки на небі, яскраво світило сонце, тож звідки грім?
Задер він голову догори й побачив високо над деревами обличчя велетки Кленшид.
– Гарна погода, сусіде! Як ся маєш? – прогримів зверху її гучний голос.
– Гірше нема куди! – закричав у відповідь Джеймс Грей.
– Не чую! – сказала велетка, приклавши до вуха долоню.
– Кепсько! Гірше нема куди! – закричав що було сили Джеймс Грей.
Але хіба можна докричатися до такої велетки? Тож Кленшид підняла Джеймса Грея над землею.
– Приємно познайомитися, – сказав Джеймс Грей, – давно я хотів це зробити.
– А що трапилося?
– А те, що через галас, який ви зчиняєте, ми не можемо спати!
– Ох, лишенько... – засмутилася Кленшид, – а все через мого чоловіка. Це ж він кожної ночі б'є мене!
І так їй стало себе шкода, що аж сльози покотилися з її очей. І вона витягла з кишені велику червону хустинку, щоб витерти їх.
– Ах, як би мені його позбутися, – зітхнула велетка. – Як би тихо-спокійно я зажила!
"І ми теж", – подумав фермер, але вголос цього, звичайно, не сказав, а тільки виказав свої співчуття бідолашній Кленшид, і вони розійшлися.
Тієї ж ночі, тільки-но з'явився повний місяць на небі, Кленшид прийшла до ферми Джеймса Грея та легесенько постукала у двері. Увесь будинок аж затрусився від її стукоту.
Джеймс Грей одразу збагнув, хто цей нічний гість, і підвівся з ліжка, щоб відчинити двері.
– Чого тобі? – запитав він велетку з порога. – Пробач, що не запрошую тебе у дім, адже тобі все одно там буде тісно.
– І не треба, – відповіла велетка. – Краще ходімо зі мною, ти допоможеш мені вбити злого велетня.
Фермеру Грею аж смішно стало.
– Ха-ха-ха, – розсміявся він, – це все одно, що сказати мурасі: вбий слона!
– Але ж я чула, що ти влучний стрілець, – сказала велетка. – Тож слухай, у мого чоловіка є родимка над серцем, якщо влучити прямісінько в неї, ми позбавимося його.
Тож фермер Джеймс Грей погодився, адже він стільки ночей не спав через цього велетня. Він узяв свій лук, стріли та пішов за велеткою.
Щоб швидше дістатися до рідної печери, велетка посадила Джеймса Грея собі на плече.
А велетень тим часом чекав їх біля входу.
– Давай-но мені сюди цю дрібноту! – заревів він, побачивши на плечі у Кленшид Джеймса Грея. – Бо мені на голодний шлунок щось не спиться!
Але Джеймс Грей анітрохи не злякався, а дістав скоріше стрілу, натягнув лук, прицілився...
та вистрілив. Велетень охнув і розчинився у повітрі. Наче й не було його тут.
На радощах Кленшид пішла в танок. Вона й підстрибувала, і кружляла на місці, і так розійшлася, що Джеймс Грей заблагав:
– Та припини ти вже нарешті! Гадаєш, зручно отак сидіти на плечі у велетки, яка постійно підстрибує?
Кленшид попросила вибачення і, обережно опустивши Джеймса Грея на землю, промовила:
– Ти зробив мені велику послугу, Джеймсе Грею! Відтепер у будь-який час проси в мене що хочеш. Кажи, скоріше, що я можу для тебе зробити?
Але Джемсові Грею зараз менш за все хотілося просити про щось велетку. Єдине, про що він мріяв, – це гарненько виспатися!
Але йому не хотілося її ображати, тож, помітивши неподалік на краю лісу стадо оленів, сказав їй:
– От лихо! Поки ми тут з тобою займалися ділом, мої коні вирвалися із загону. Збери їх та зажени назад!
Після чого Джеймс Грей повернувся додому та ліг спати.
Але не встиг він навіть голову покласти на подушку, як – тук! тук! тук! – будинок його так і затрусився від знайомого стукоту.
За дверима стояла Кленшид та посміхалася на всі зуби.
– Я загнала твоїх коней до загону. Он, дивись!
Джеймс Грей подивився і побачив у своєму загоні ціле стадо диких оленів.
– Ну, а тепер що? – запитала Кленшид.
Але ми не знаємо, що відповів їй фермер і коли, нарешті, цьому бідоласі довелося спокійно виспатися хоча б одну ніч...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова