|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Піридур
Шотландська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Галанін
Колись давно на острові Русей правили король та королева, і було у них три дочки. Коли король помер, влада у королівстві перейшла до його дальнього родича. Він завжди ненавидів королівську сім'ю і тепер знати не хотів ані королеву-вдову, ані її дочок.
Тож довелося їм переселитися у маленький будиночок та самим займатися господарством – тримати корову і вирощувати кормову капусту.
Якось жінки побачили, що хтось приходить по ночах та краде капусту.
І одного разу, коли вже зовсім стемніло, старша принцеса винесла назовні лавку, загорнулася в ковдру та просиділа на городі цілу ніч, намагаючись підстерегти крадія.
Минала година за годиною, але нікого не було. Нарешті перед світанком почулися обережні кроки. Як раптом здоровенний велетень переступив прямо через паркан на город.
Велетень одразу заходився зрізати широким, гострим ножем голівки капусти та кидати їх до кошика.
Принцеса була сміливою. Хоч крадій і виявився велетнем, вона не розгубилася та голосно вигукнула:
– Хто дозволив тобі зрізати нашу капусту? Негайно припини та забирайся геть! – адже вона була принцесою та звикла наказувати.
– Замовкни, бо я й тебе заберу із собою, – похмуро пробубонів велетень та продовжував збирати капусту.
– Тільки спробуй! – сказала принцеса й тупнула ніжкою.
Тут велетень схопив дівчину, кинув її до кошика поверх капусти та й поніс.
От він дістався до дому, кинув дівчину на підлогу і сказав:
– Тепер ти будеш мені служницею та вестимеш моє господарство. Спочатку ти повинна подоїти корову та відвести її на луку.
– Потім, бачиш оцей мішок із вовною? Розстели її, прочеши та спряди стільки прядива, щоб тобі вистачило зіткати шматок доброго сукна мені на одяг. А ще звари великий казан вівсянки на вечерю. І щоб до мого повернення все було готово!
І от принцеса залишилася сама в домі. Вона подоїла корову та відвела її на пасовисько. Потім вона повернулася в дім і, перш ніж взятися за вовну, вирішила зварити собі вівсянки, бо вона дуже зголодніла.
Тільки-но вона сіла за стіл та приготувалася їсти, як двері прочинилися і до кімнати ввалилася ціла юрба маленьких чоловічків – гномів Піри.
Гноми сміялися, стрибали на лавки, на стільці і навіть на стіл.
– Їсти дай! Їсти дай! Залиш трохи вівсянки для народу Піри! – кричали вони тоненькими пронизливими голосами.
Але принцесі теж дуже хотілося їсти, вона хитала головою та відмахувалася від них ложкою.
– Мені й самій не вистачить, не вистачить і вам, ідіть туди, звідки прийшли, нічого вам не дам! – різко сказала вона.
І гноми Піри одразу ж зникли, а принцеса спокійно доїла вівсянку, потім дістала з мішка вовну й заходилася її чесати. Але вовна була наче зачарована: вона звивалася, намотувалася на пальці, і принцеса нічого не могла з нею вдіяти.
І от велетень прийшов додому. Бачить – дівчина сидить у сльозах. Уся вовна заплутана, а вівсянка, що варилася в казані, підгоріла й почорніла як вугілля.
Ох і розсердився ж він! Схопив дівчину, відніс до хліву та посадив до курей.
Минав час. А на городі у королеви капуста зникала як і раніше. І от середня принцеса пішла стерегти город. І з нею сталася така ж сама біда, що і з її сестрою. Тоді молодша принцеса вирішила просидіти всю ніч на городі та дізнатися, де ж поділися її сестри.
І знову прийшов велетень та уніс із собою молодшу сестру. Дівчина зраділа – нарешті вона дізнається, де її сестри. Тихенько лежала вона у кошику на голівках капусти.
Велетень приніс її у свій дім. Молодша принцеса подоїла корову та відвела її на пасовисько і теж, як і її сестри, зварила собі вівсянки, перш ніж взятися до роботи. І тільки-но сіла вона за стіл, як юрба маленьких гномів Піри влетіла до кімнати.
– Їсти дай! Їсти дай! – кричали вони. – Залиш трохи вівсянки для народу Піри!
– Гаразд, – відповіла добра принцеса. – Тільки знайдіть собі маленькі миски.
Гноми одразу ж вибігли з дому, але швидко повернулися назад. В руках вони тримали чашечки дзвоників та мисочки з пелюсток пролісків. Принцеса поклала по ложечці вівсянки у кожну мисочку та налила по краплині молока у кожну чашечку. Гноми поїли, попили, подякували принцесі та побігли з кухні.
Потім принцеса взяла мішок з вовною, з якої велетень наказав зіткати сукно. Як раптом прочинилися двері і до кімнати увійшов хлопчик Піри із жовтим волоссям. Він був точнісінько такий самий як й інші гноми, тільки трохи вищий на зріст.
– Чи немає в тебе роботи для мене? Я вмію чесати й прясти вовну, а ще – ткати з неї гарне сукно. Жодної платні не треба, лише вгадай, як мене звати.
Принцеса подумала, що дізнатися ім'я хлопчика-гнома буде неважко, та погодилася. А той звалив мішок на плече і пішов.
Дівчина підійшла до дверей, щоб подивитися, у який бік піде гном. Вона хотіла дізнатися, де він живе, та розпитати у сусідів, як його звати. Але на превеликий жаль, гнома й слід прохолов.
Минуло кілька годин, а принцеса так і не змогла придумати, як дізнатися ім'я гнома. Як раптом хтось постукав у двері. Принцеса відчинила та побачила на порозі стареньку. Стара просила чогось поїсти.
Дівчина посадила її на лавку під деревом, принесла хліба й молока. Їй було шкода, що вона не може впустити стареньку в дім, адже скоро прийде велетень. Він може розсердитися. Але стара просила її не сумувати.
Тільки-но стара залишилася сама, як десь з-під землі почувся голос:
|
Шарпай, тріпай, розтріпуй, |
Стара угледіла в землі тріщину, з якої лилося світло. Вона припала до неї оком і побачила глибоко внизу всіх гномів Піри. Одні з них тріпали вовну, другі чесали, треті пряли, а четверті ткали з прядива сукно. Поміж них ходив хлопчик-Піри з жовтим волоссям, він тримав у руках батіжок та підганяв інших, щоб вони працювали швидше.
– От чудасія! Дивне щось коїться! – подумала стара і поспішила в дім, щоб розповісти про все принцесі. Принцеса дуже зраділа.
Коли старенька пішла, двері прочинилися і з'явився хлопчик-Піри.
– Ось твоє сукно, – сказав він із хитрою посмішкою. – Я покладу його тобі на полицю, тільки-но ти назвеш моє ім'я.
– Добре, – сказала принцеса, – твоє ім'я... Турібей!
– Ні! – радісно скрикнув гном.
– Зачекай, зачекай, – поспіхом сказала принцеса, – тебе звати... Бобопудр!
– Ні! Ні! Ні! – ще веселіше закричав гном.
– Тож, тоді може твоє ім'я Піридур? – запитала принцеса.
Тоді гном зрозумів, що принцеса все ж таки дізналася його ім'я, з досадою він кинув на підлогу сукно та побіг геть, грюкнувши дверима.
Коли велетень повертався додому, він побачив по дорозі юрбу гномів-Піри, які мали дуже стомлений вигляд.
– Що з вами? – запитав він їх.
– Ми з моїм народом всю ніч працювали, ми чесали й пряли вовну, а потім ткали з неї сукно.
Велетень розсміявся, він зрозумів, що це принцеса примусила працювати гномів. "Вона добра господарка, – подумав він, – більше я не буду примушувати її робити важку роботу."
– Ти старанна дівчина, – сказав велетень, коли повернувся додому. – У нагороду за твою гарну роботу я поверну тобі сестер.
Незабаром сестри вже обіймали одна одну. Коли велетень пішов, молодша принцеса та її сестри стали думати, як їм повернутися додому.
Вранці, поки велетень ще не піднявся з ліжка, молодша принцеса принесла його кошика, поклала в нього старшу сестру та накрила принцесу килимами, а зверху накидала сухої трави.
Коли ж велетень спустився до кухні, дівчина чемно попросила:
– Віднеси, будь ласка, цей кошик із травою моїй матері, бо їй нема чим годувати корову.
Велетень був дуже задоволений принцесою і тому погодився виконати її прохання.
Другого ранку принцеса поклала до кошика свою середню сестру, і велетень відніс її додому.
Третього дня принцеса сказала велетню:
– Я закінчу всю домашню роботу, та піду прогуляюся. А ти віднеси кошик з травою до мого дому, як ти відносив учора.
Коли велетень пішов, принцеса влізла у кошик, накрилася зверху травою і тихенько чекала, що буде далі. Незабаром прийшов велетень, підняв кошик та поніс його до старої королеви. Королева сиділа біля вікна.
– Куди мені поставити кошик із травою? – запитав її велетень.
– Став сюди, під вікно, – сказала королева.
Коли велетень підійшов під вікно, королева зі старшими дочками облили його окропом, від чого велетень одразу ж помер.
А принцеса з радістю повернулася до матері й старших сестер.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова