Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

 

Мітя знайшов Володю у великому сараї. Він накачував шину велосипеда.

На стінах висіли лук зі стрілами, запасне колесо і пугач.

Крізь щілини світило сонце. Промінь падав на стару бочку з зеленою водою. З води стирчав шматок обруча, а навколо нього ходили, як на ковзанах, довгоногі водомірки.

У кутку стояли ролер та вудка. В іншому кутку лежало сіно. А під самим дахом з писком вовтузилися горобці.

— А, це ти? — зрадів Володя. — Тут мій кабінет. Правда, чудово влаштувався?

Мітя полегшено зітхнув — тут вистачить місця для цілого звіринця!

І він виклав всю історію.

Володя слухав його мовчки і хмурився.

— Ну от... Береш, чи що? — запитав Мітя, скінчивши розповідь.

Володя кинув насос на землю і піднявся.

— Балда! — сказав він.

— Чому — балда?

— Тому що балда! — хлопці помовчали.

— То береш, чи що? — слабким голосом запитав Мітя.

— Кого брати?

— Звірів.

Володя нищівно подивився на Мітю:

— Спохопився! Та їх давно вже на світі немає. Віддав невідомо кому! Краще б ти їх просто втопив!

— Я ж розписку взяв... — жалібно пробурмотів Мітя, показуючи папірця.

— Допоможе твоя розписка!

Мітя зблід. Хлопці подивилися один на одного і, не змовляючись, побігли до станції.

Тато пішов, а кран у ванні залишився відкритим. Та й хто пам'ятав би про крани, коли таке діялося в домі!

Вода у ванні все піднімалася. І крокодил піднімався разом із нею, погойдуючись на поверхні. Коли він піднявся настільки, що міг дотягтися до полички, він проковтнув мило «Ідеал» і вже повернувся до зубної щітки, як раптом на підвіконня відчиненого вікна сіла пташка.

Крокодил витріщився на неї і підплив ближче. Птах безтурботно стрибав по підвіконню.

Вода піднялася вже так високо, що крокодил спокійно переліз через край ванни на підвіконня. Птах з цікавістю дивився на нього одним оком, схиливши голівку набік.

Крокодил поліз по підвіконню.

— Кроком руш! — крикнув шпак і, вспурхнувши, зник у синьому небі.

А крокодил переліз на карниз і поповз над вулицею.

Надія Петрівна стояла на підвіконні й мила вікно. Вона виконувала 23-й пункт свого переліку справ. Поруч із нею стояв таз, а на підлозі — відро з брудною водою.

Їй було весело. Вона терла скло мильною мочалкою і співала:

Ой, вітер, буря виє, злива,
Та безперервно грім гримить,
І річка піниться бурхливо,
І щось у небі гуркотить.

У цей час крокодил проповзав повз вікна Надії Петрівни.

Коли Надія Петрівна дійшла до:

Сидить Єрмак,
В думок полоні.

— вона побачила крокодила.

Стиха скрикнувши, вона впала з вікна у кімнату, перекинувши на себе відро.

А мочалка, описавши дугу, полетіла на вулицю.

І треба ж було так статися, що саме в цей час тато Пастушков з рушником через плече тихо брів по тротуару, ще не отямившись від пережитого.

Раптом щось мокре мазнуло його по обличчю. Він машинально ляснув себе по щоці і зловив мочалку. Тато тупо подивився на неї і пішов далі з мочалкою в руці.

— Громадянине, громадянине!.. — кричав йому якийсь дідок з іншого боку вулиці. Він наздогнав тата і забіг вперед. — Віничка не треба? — запитав він і витягнув з мішка великий банний віник.

Тато сумно похитав головою і пішов далі.

На розі він зупинився і поліз до кишені по цигарки. І раптом намацав футляр зі своїми вуличними окулярами!.. Тато надів окуляри.

Світило сонце. Зеленіли дерева. Синіло небо. Цвірінькали пташки. Грали діти і кричали:

— Цур, не я!..

У світі ніщо не змінилося.

— Дурниця! — сказав тато і повеселішав. — Уся справа була в окулярах!

Він чиркнув сірником і підніс до цигарки. У цей момент у водостічній трубі поруч із ним пролунав гуркіт. Тато здригнувся. Гуркіт усе наростав... З труби вистромилася голова крокодила. Тулуб застряг у трубі.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова