Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

 

Захеканий товстун сидів на лавці бульвару. Він тримав на колінах дві зім'яті коробки. Третя, розчавлена, валялася на землі.

Дівчатка бігали в різні боки й збирали м'ячі. Маленькі дівчатка і хлопчики з дитячого садка, діти з няньками і бабусями, футболісти, що досхочу награлися у футбол, різні перехожі — приносили йому м'ячі, а він рахував:

— Дев'яносто чотири. Спасибі... Дев'яносто п'ять. Щиро вдячний... Дев'яносто шість. Мерсі... Дев'яносто сім. Більше не лізе!.. Дев'яносто вісім. Доведеться вам потримати поки... Дев'яносто дев'ять, — жалібно сказав він. — А класти нема куди!

Тут втрутилася Таня і почала командувати: вона сама брала м'ячики і пхала їх Каті, Шурі, Лілі, невідомим дівчаткам і хлопчикові з макаронами. Навіть нянька охоче брала м'ячі і спритно начиняла ними конвертик немовляти. Товстун усміхався на всі зуби і рахував:

— Сто двадцять чотири, сто двадцять п'ять... Все! Сто двадцять шість! — раптом сказав він, вражений.

— А скільки було? — запитала Катя.

— Сто двадцять п'ять за накладною! — сказав товстун.

Усі здивувалися і одразу ж перерахували м'ячики: ні, все було правильно — їх було сто двадцять шість.

Звідки взявся зайвий м'яч — так і залишилося таємницею.

Товстун закрив обидві коробки і поставив собі на голову. Але що було робити з іншими м'ячами?

— Чи далеко йти? — запитала нянька, запихаючи до конвертика м'яч.

— Близенько! — зрадів товстун. — Ось тут «Дитячий світ», за рогом.

І процесія рушила до універмагу «Дитячий світ», який насправді був за рогом, тільки не за першим, а за сьомим.

Катя йшла, притискаючи до себе кульок з вівсянкою, один великий м'яч і три маленькі. Вона гірко зітхала, думаючи про Мілку, яка мабуть вже прокинулася, і про голодних кроликів... Що б з нею сталося, якби вона знала, що один із цих кроликів стрімко наближається до неї, загорнутий у стару скатертину!

А між тим так воно і було. Їм назустріч летіла Надія Петрівна, розмахуючи загорнутим кроликом. Вона врізалася в процесію з м'ячами, прошипіла: «Неподобство!», розштовхала всіх ліктями і побігла ще швидше. Її гнали люті думки.

«Звичайно, вони... — бурмотіла вона. — Медведкіни. Всі сусіди змовилися проти мене, всі! Головне, знають, що я терпіти не можу тварин, і навмисне підсовують то котів, то собак, то кроликів... Але стривайте! Я з цією Медведкіною розберуся! Я їй покажу!..» Надія Петрівна промчала двором. Її мучила думка, що Медведкіни зараз потішаються з неї. Вона вирішила їх викрити.

Тихенько підкравшись до вікна квартири Медведкіних, Надія Петрівна стала підслуховувати.

Медведкіни справді розмовляли, але зовсім не про неї.

— Я думаю, торт, — сказала Медведкіна.

— Звичайно, торт. З кремом, — погодився її син Сашко, учень музичної школи.

— Ну що ж, — підсумував Медведкін, — не заперечую.

— Тож ти сам його і купи, — запропонувала Медведкіна.

Медведкін погодився і сказав, що надішле торт з кимось зі служби, тому що повертатися йому нема коли.

Розмова на цьому скінчилася. Але Надія Петрівна не заспокоїлася. Вона чомусь ще більше впевнилася в тому, що кролика їй підкинула саме Медведкіна.

У Надії Петрівни визрів план помсти, і вона поспішила додому.

Вдома вона витягла з шафи велику коробку з-під торта, витрусила з неї на стіл ремінці, стрічки, шматочки мережива і старі рукавички. Потім посадила туди кролика, обклала ватою, щоб він не міг ворушитися, зробила збоку маленьку дірочку для повітря і акуратно перев'язала коробку стрічкою. — З кремом!.. — реготнула вона. Вона трохи почекала, поки, за її розрахунками, Медведкін міг купити торт і надіслати його зі служби додому. Потім закуталася у пальто, спустилася по сходах і подзвонила Медведкіній.

— Від Олександра Івановича! — пропищала Надія Петрівна, ховаючи обличчя. Сунула у відчинені двері коробку і втекла.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова