Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



М.Зощенко

Ялинка

Оповідання зі збірки "Льоля і Мишко"

Ялинка

Переклад українською – Михайло Зяблюк
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков

Цього року, хлоп'ята, мені сповнилося сорок літ. Отже, виходить, що я сорок разів бачив новорічну ялинку. Це багато!

Ну, перші три роки життя я, напевне, не розумів, що таке ялинка. Мабуть, мама виносила мене на руках. І, мабуть, я своїми чорними оченятками без цікавості дивився на розцяцьковане дерево.

А коли мені, діти, виповнилося п'ять років, то я вже добре розумів, що таке ялинка.

І я з нетерпінням чекав на це веселе свято. І навіть у щілинку дверей підглядав, як моя мама прикрашає ялинку.

А моїй сестричці Льолі було тоді сім років. І вона була винятково жвавою дівчинкою.

Вона мені сказала одного разу:

– Мишко, мама пішла на кухню. Давай зайдемо до кімнати, де стоїть ялинка, і подивимося, що там діється.

Ото ми з сестричкою Льолею зайшли до кімнати. І бачимо:

Дуже красива ялинка. Під ялинкою лежать подарунки. А на ялинці різнокольорові буси, прапорці, ліхтарики, золоті горіхи, пастилки і кримські яблучка.

Моя сестричка Льоля каже:

– Не будемо розглядати подарунки. А замість цього краще з'їмо по одній пастилці.

Вона підходить до ялинки і вмить з'їдає одну пастилку, яка висіла на ниточці.

Я кажу:

– Льолю, якщо ти з'їла пастилку, то я теж зараз що-небудь з'їм.

Я підходжу до ялинки і трохи надкушую яблуко.

Льоля промовляє:

– Мишко, якщо ти яблуко надкусив, то я зараз другу пастилку з'їм та ще й візьму собі цю цукерку.

А Льоля була дуже високою, довготелесою дівчинкою. І вона могла високо дістати.

Вона стала навшпиньки і своїм великим ротом ухопила другу пастилку.

Ялинка

А я був на диво маленького зросту. Майже нічого не міг дістати, крім одного яблука, яке висіло низько.

Я кажу:

– Якщо ти, Льолище, з'їла другу пастилку, то я ще раз надкушу це яблуко.

І я знову беру руками яблуко, знову його трішки надкушую.

Льоля каже:

– Якщо ти вдруге надкусив яблуко, то я не буду більше церемонитися і зараз з'їм третю пастилку та ще й візьму собі на пам'ять хлопавку й горіх.

Тоді я мало не заревів. Тому що вона могла до всього дотягнутися, а я ні.

Я їй кажу:

– А я, Льолище, підставлю до ялинки стіл і теж дістану собі щось, крім яблука.

Ото я почав своїми худенькими рученятами тягнути до ялинки стільця. Але стілець упав на мене. Я хотів підняти його. Але стілець знову впав. І прямо на подарунки.

Льоля сказала:

– Мишко, ти, здається, розбив ляльку. Так і є. Ти відбив у ляльки порцелянову ручку.

Тут почулися мамині кроки, і ми з Льолею втекли до другої кімнати.

Льоля шепче:

– Ось тепер, Мишко, я не певна, що мама тебе не відшмагає.

Я хотів заревти, але в цей момент прийшли гості. Багато дітей з батьками.

Наша мама запалила всі свічки на ялинці, відчинила двері і запросила:

– Заходьте всі.

І всі діти ввійшли до кімнати з ялинкою.

Наша мама каже:

– Тепер нехай кожна дитина підходить до мене, і я кожній даватиму іграшку і ласощі.

Ото діти стали підходити до нашої мами. Й вона кожній дитині дарувала по іграшці. Потім знімала з ялинки яблуко, пастилку та цукерку і теж дарувала.

Всі діти були дуже раді. Потім мама взяла в руки те яблуко, яке я надкусив, і сказала:

– Льоля і Мишко, підійдіть сюди. Хто з вас двох надкусив це яблуко?

Льоля відповіла:

– Це Мишкова робота.

Я смикнув Льолю за кіску й сказав:

– Це мене Льолька навчила.

Мама каже:

– Льолю я поставлю в куток носом, а тобі я хотіла подарувати заводного паровозика. Але тепер цього паровозика я подарую тому хлопчикові, якому випало це яблуко.

Вона взяла паровозика і подарувала його одному чотирирічному хлопчикові. Той одразу почав ним гратися.

Я розсердився на цього хлопчика і вдарив його по руці іграшкою. Він так голосно заревів, що його власна мама взяла його на руки і проказала:

– Віднині я не буду приходити до вас у гості з моїм хлопчиком.

А я сказав:

– Можете йти, і тоді паровозик мені залишиться.

І та мама подивувалася з моїх слів, сказавши моїй мамі:

– Напевне, ваш хлопчик буде розбійником.

Тоді моя мама взяла мене на руки і сказала тій мамі:

– Не смійте так казати про мого хлопчика. Краще йдіть зі своєю золотушною дитиною і ніколи до нас більше не приходьте.

А та мама у відповідь:

– Я так і зроблю. З вами поведешся, біди не оберешся.

Тоді ще одна, третя, мама сказала:

– Я теж піду. Моя дівчинка не заслужила, щоб їй дарували ляльку з відламаною ручкою.

Моя сестричка Льоля закричала:

– Можете теж іти зі своєю золотушною дитиною. А лялька зі зламаною ручкою мені дістанеться.

Тепер вже я, сидячи на маминих руках, крикнув:

– Взагалі можете всі йти, тоді всі іграшки нам залишаться.

Ялинка

Після цього всі гості почали розходитись.

Наша мама здивувалась, що ми залишилися самі.

І в цей час до кімнати зайшов наш тато.

Він сказав:

– Таке виховання губить моїх дітей. Я не хочу, щоб вони билися, сварилися і виганяли гостей. Їм буде тяжко жити на світі, і вони помруть у самотності.

Тато підійшов до ялинки і загасив усі свічки. І сказав:

– Негайно лягайте спати. А завтра всі іграшки я віддам гостям.

Ялинка

І ото, хлоп'ята, минуло відтоді тридцять п'ять років, а я досі добре пам'ятаю цю ялинку.

За всі ці тридцять п'ять років, діти, я не з'їв більше жодного чужого яблука і ні разу не вдарив того, хто слабший од мене. Тепер лікарі кажуть, що завдяки цьому я такий веселий і добродушний.



Автор: Зощенко М.; ілюстратор: Чижиков В.

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова