|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Святкова казка
Марія Церковник
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Алімов
Зі старого бору, де сплять спокійним зимовим сном столітні сосни, могутні дуби, високі ялини та міцні буки, прилетіли лісові запахи. Вони наповнили від льоху до даху маленьку хатинку, що стоїть на краю села. У хатці тихо, тепло, затишно. У грубі весело потріскують букові полінця. Бабуся зі срібним волоссям пече солодкі новорічні пироги.
Усе це намалював молодий самотній художник. Він жив у кімнаті під дахом, і не було в нього ні теплої хатки на краю села, ні бабусі зі срібним волоссям, що пече солодкі святкові пироги. Але він так мріяв про все це, що картина його вийшла зовсім як справжня. І кожен, хто бачив її, одразу ж згадував свій дім, свою бабусю, яка пекла солодкі пироги до святкового столу.
А Катка жила якраз у такій хатинці на краю села. У неї була бабуся зі срібним волоссям і дідусь зі срібною бородою. Цього вечора, перед самісіньким Новим Роком Катчина бабуся пекла пироги. Вона спекла п'ять пирогів. Подумайте тільки – п'ять солодких пирогів із родзинками та горіхами! І бабуся, звичайно ж, втомилася. У неї заболіли ноги.
– О-хо-хо, стара я зовсім, – сказала вона, сідаючи на лаву. – Бувало, молодою я могла спекти не п'ять, а п'ятдесят пирогів. І після цього ще танцювала цілу ніч.
– Чого ж ти скаржишся? Якби ми не постаріли, звідки б у тебе взялося таке гарне срібне волосся, а у мене срібна борода? – запитав дідусь.
І вони разом весело розсміялися. Катка теж раділа, дивлячись на бабусині солодкі пироги, покриті сніжно-білим рушником.
Дідусь посадив Катку собі на коліна. Вона притулилася до його срібної бороди і непомітно для себе заснула...
І дідусева борода одразу ж перетворилася на засніжену вулицю. Уздовж неї стояли кумедні старовинні будиночки з високими дахами. Вулиця була освітлена мерехтливим різдвяним світлом, що ллється з вікон будинків. Скрізь пахло білим снігом, зеленими голками, жовтою смолою і святковими пирогами, политими різнобарвною глазур'ю. Катка вискочила на вулицю і побачила високі санки, у які був запряжений іскристий білий кінь.
Він нетерпляче перебирав ногами і чекав, поки Катка сяде в санки та поїде додому. Але Катка повернула коня зовсім в інший бік.
Вони пронеслися вулицею й зупинилися перед найбільшим будинком. Катка швидко збігла по сходах і подзвонила в двері. Тут жила стара вчителька, у якої не було нікого в світі. Вчителька дуже здивувалася, побачивши Катку.
– З Новим роком! – сказала Катка. – Будь ласка, вдягніть тепле пальто, теплу хустку і теплі черевики. Мої санки чекають на вас.
– Дякую тобі, Катко, що ти приїхала по мене, – сказала стара вчителька.
Вона одягла тепле пальто, теплу хустку і теплі черевики. Разом із Каткою вони спустилися по сходах, сіли в санки, і кінь помчав, як біла снігова ракета. Цього разу Катка зупинила санки перед похилим дерев'яним будинком із високим горищем.
Вона піднялася по скрипучих сходах на самісінький верх і постукала в двері. Тут, у кімнаті під горищем, жив молодий самотній художник. Він якраз малював новорічну картину.
– Чи не хотіли б ви піти до нас на Новий рік? – запитала Катка. – Моя бабуся і мій дідусь будуть дуже раді.
– Дякую, Катко, – зрадів художник. – Зараз я приберу свої фарби й пензлі та піду.
І ось уже вони втрьох – Катка, стара вчителька і художник – мчать сніговою вулицею. І ще раз зупинила Катка санки. У цьому невеликому будиночку жила її найкраща подруга Драгіца.
– У неї мама в лікарні, – сказала Катка, – і вона залишилася зовсім сама.
– Швидше клич її, – сказали художник і стара вчителька.
Драгіца наділа свої найкращі рукавиці і найгарніший шарф та сіла в санки. І вони помчали уздовж засніженої вулиці швидше й швидше, щоб не запізнитися до приходу Нового року.
Але що це? Замість Катчиної хатки стоїть величезний бабусин пиріг, прикрашений родзинками!
– Оце дива! – вигукнула Катка.
Але коли вони під'їхали ближче, то побачили, що родзинки зовсім і не родзинки. Це визирають з дому-пирога Катчини мама і тато, і тітка, і ще багато-багато друзів і знайомих з усієї вулиці.
– Швидше, швидше! Ми тільки на вас і чекаємо! – кричали вони.
Бабуся вийшла з пирога і привітно сказала:
– З новим роком! Просимо всіх входити до нашого пирога. Тут тепло, солодко і весело.
Коли вони увійшли всередину, то побачили великий стіл і багато стільців навкруги. У грубці весело потріскували букові полінця.
– А де дідусь? – запитала Катка. – Де мій дідусь зі срібною бородою?
– Тут я, Катко, з тобою, – сказав дідусь і погойдав Катку на колінах.
– Це добре, – пробурмотіла Катка, – бо я шукала-шукала тебе серед родзинок і не могла знайти.
Вона обійняла дідуся, поклала голову на його м'яку срібну бороду і спокійно заснула. Дідусева срібна борода одразу ж перетворилася на блискучу засніжену вулицю...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова