|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Барбара Аугустин
Антонелла та її Дід Мороз
у переказі Н.Мартинової
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Вторенко
Ця історія трапилася у невеличкому містечку, розташованому на березі моря, в одному з гірських районів Італії.
Там жила одна дівчинка. Звали її Антонелла. Вона ходила до школи, у перший клас, але писати ще не навчилася.
Тому на аркуші паперу вона намалювала червоні ролики. Наближався Новий рік, і Антонелла хотіла отримати ролики у подарунок від Діда Мороза.
Дівчинка поклала малюнок на підвіконня і стала чекати. Але минуло багато днів, а по аркуш ніхто не приходив.
Антонелла засумувала. Треба про все розпитати Джино. Йому вже десять років, він усе знає.
- Скажи мені, Джино, чи є на світі Дід Мороз? Може, він існує лише у казках, а насправді його немає? Чому він не приходить по мій малюнок?
- Дід Мороз, звичайно, існує. Але... дітей дуже багато, тому батьки повинні йому платити за подарунки. Розумієш?
Антонелла гірко заплакала:
- Мої батьки бідні і не зможуть заплатити Діду Морозу.
- Не плач, Антонелло. Давай напишемо з тобою листа Дідові Морозу і пояснимо йому все.
Удвох вони склали листа, а Джино написав його:
|
Любий Діду Морозе! Ось уже два тижні лежить мій лист із побажанням на підвіконні. Можливо, ти вже був у нас, але чекаєш, поки мої батьки тобі заплатять. Але, на жаль, вони не зможуть тобі заплатити. У нас багато інших турбот. Зима настала рано, буря порвала сітку, і у нас не було риби на продаж. Любий Діду Морозе, я дуже хочу ролики. І, якщо можна, прийшли моїй мавпочці Анджелі штанці. Подумай і про мого друга Джино, він допомагав мені написати листа. Дуже тебе прошу, любий Діду Морозе! Твоя Антонелла. |
На пошті Антонелла стала навшпиньки перед віконечком, де приймали листи.
- Доброго дня, синьйоро. Я б хотіла відправити листа.
- Діду Морозу, - прочитала синьйора Лючія. - А де живе цей синьйор Мороз?
- Хіба ви не знаєте? - розгубилася дівчинка.
- Не сумуй, Антонелло, спитай краще у Кульки-Піноре. Він усе знає.
Синьйор Піноре влітку продавав морозиво, а взимку чай та гарячі смажені каштани. Над його візком літала велика в'язка повітряних кульок для дітей. Тому його й прозвали Кулькою-Піноре.
Побачивши сумну дівчинку, він гукнув їй:
- Не вішай носа, Антонелло! Випий краще зі мною чаю.
Антонелла взяла чашечку і сіла поруч із Піноре на краю фонтану.
- Ти не знаєш, де живе Дід Мороз? Я хочу відправити йому листа.
Синьйор Піноре підійшов до в'язки різнокольорових кульок, вибрав найкращу червону кульку і сказав:
- Вона обов'язково знайде дорогу до Діда Мороза.
Антонелла повеселішала. Вона загорнула листа у непромокальний пакет, туго перев'язала його мотузкою і причепила до кульки.
Синьйор Піноре підняв Антонеллу на плечі, щоб кулька злетіла якомога вище.
- Хай щастить! - прошепотіла Антонелла.
Багато перешкод зустріла червона кулька на своєму шляху. Летіла вона без відпочинку над горами та лісами, селами та містами.
Але зима з морозами і туманами - не найкращий час для подорожі повітряної кульки. Вона стомилася, вибилася із сил і почала опускатися на землю. Було це у місті Будапешті, столиці Угорщини.
Кулька опустилася прямісінько на шкільний двір. Першим її помітив Янош під час уроку.
- Дивіться! Дивіться! Щось летить! - закричав він.
- Супутник! Метеорит! Шматочок сонця! - вигукували діти.
Кулька опускалася все нижче й нижче.
- Це всього лише повітряна кулька, - сказав Янош. - Але дивіться, до неї щось прив'язано!
Увесь клас вибіг на шкільне подвір'я, і навіть учитель побіг за дітьми. Підняли листа, але ніхто не міг його прочитати, адже в Угорщині всі говорять і читають угорською.
Як же зрадів увесь клас, коли вчитель взяв листа і сказав:
- Це ж італійська! Я перекладу. "Любий Діду Морозе!" - прочитав він.
Діти засміялися, але коли вчитель став читати далі, всі притихли і уважно слухали його.
- Давайте пошлемо Антонеллі посилку, - запропонував Янош. - І листа.
Після обіду вони зібрали гроші і купили Антонеллі новорічні подарунки. У першу чергу ролики і штанці для мавпочки.
Не забули вони й про прохання надіслати щось для Джино. Діти накупили всяких солодощів та іграшок, щоб Антонелла пригостила своїх друзів.
Того ж дня посилку і листа відправили авіапоштою у маленьке італійське містечко.
Новий рік наближався, Антонелла все частіше прибігала до Кульки-Піноре і з тривогою запитувала:
- Чи долетить?
- Звичайно, - кожного разу відповідав синьйор Піноре, щоб не засмучувати її.
Нарешті, настав Новий рік. Діти юрбою висипалися на міську площу. І раптом на площі з'явився поштовий моторолер.
Синьйора Лючія зупинилася поруч із Кулькою-Піноре і погукала Антонеллу.
- Це тобі, Антонелло, - сказала синьйора Лючія, показуючи на велику посилку. - І лист тобі... Прочитати?
Антионелла кивнула синьйорі Лючії. І всі діти разом закричали:
- Прочитати! Прочитати!
|
Люба Антонелло! Твого листа нам принесла повітряна кулька. Сподіваюся, у посилці ти знайдеш усе, що бажала отримати. Батькам передай: платити ні за що не треба. Наступного року посилай листа з побажаннями на адресу: Угорщина, Будапешт, школа №10, Діду Морозу. Передавай вітання твоїм батькам, Джино і всім друзям. Твій Дід Мороз. |
Діти закричали у захваті:
- Хай живе Дід Мороз Антонелли! Ура! Ура! Ура!
А синьйор Піноре послав у небо три повітряні кульки: червону, зелену та синю.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова