|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
С.Правденко
Золоте перо
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Порохова, О.Шостак
Було це давно. У країні, де народ славився своєю силою і добротою, жив Юнак, який дуже хотів стати поетом. Був він стрункий і вродливий. І ще був він молодий і недосвідчений. Проте він любив людей, природу і саме життя. Він писав вірші й не міг зрозуміти, чому йому не вдається добре сказати про почуття, що переповнюють його.
Багато днів і ночей провів Юнак за столом із пером у руці, але ніяк не міг висловити усю силу своєї любові до людей.
Списував стоси паперу, а суворі критики казали, що в його віршах мало життя, мало барв і фантазії. Віршотворцем він став, але поезії в його віршах не було.
Юнак продовжував працювати, тижнями не виходячи з дому.
Якось йому сказали, що його хоче бачити Великий Старець – найстаріший у країні мудрець.
– Ти хочеш стати справжнім поетом? – запитав він Юнака.
– Так.
– А що ти робиш для цього?
– Я багато пишу.
– Цього недостатньо.
– Я багато читаю.
– І цього мало.
– Що ж іще потрібно? – здивовано запитав Юнак.
– Вирушай у мандри. Обійди всю країну, а потім іди на схід, до сонця. Наприкінці шляху зустрінеш дивовижної краси птаха із золотим пір'ям. Дістань його перо. Але знай: або ти скрізь заслужиш повагу в людей, або загинеш.
На другий день Юнак зібрався в дорогу.
Він ішов по рідній країні, від міста до міста, від села до села.
Він зауважив, що різні люди по-різному співають про мир, про щастя – про найголовніше. І він став записувати ці пісні.
А одного разу він сам заспівав пісню, яку почув на початку подорожі. Вона всім дуже сподобалася, і Юнак співав цілий вечір.
З того часу він ніс пісні з краю до краю. Він обійшов усю країну. Багато чого встиг дізнатися.
Одного разу він підійшов до великого міста.
– У важкі часи прийшов ти до нас, – сказали йому городяни.
– Чому?
– Вороги прийшли на нашу землю, завтра вони з'являться під стінами.
Численні загони вершників оточили місто. Довго тривала облога, жителі хоробро захищалися.
Але згодом прибульці почали руйнувати греблю, яка відводила річку від міста. Потоп загрожував усім.
Юнак оглянув укріплення, прийшов до палацу правителів і сказав:
– Треба прорити глибокий канал по головній вулиці і вивести його за стіни міста, в долину, тоді вода не затопить місто.
Почалися роботи. Люди працювали без утоми.
Незабаром вода хлинула у місто, але не зруйнувала його.
А у ворожому таборі відпочивали, веселилися і чекали, коли з містом буде покінчено.
Тим часом городяни здійснили сміливу вилазку і перебили ворогів.
На святі перемоги Юнак співав свої пісні, і мешканці міста ще більше полюбили його. Багато нагород отримав він цього дня.
Правителі запропонували Юнакові залишитися в місті та увійти до його Головної ради.
Юнак пообіцяв дати відповідь вранці.
"А що, як залишитися? – подумав він. – Адже я вже можу писати пісні, які подобаються людям... Так, але лише із золотим пером я стану справжнім поетом".
Вранці, подякувавши за честь, Юнак пішов далі. Багато земель пройшов він. І скрізь лунали все нові й нові його пісні.
Одного разу він побачив битву двох великих загонів.
– Люди, навіщо ви вбиваєте один одного?
– Чоловіки з їхнього племені вкрали у нас дівчат, – відповів один з воїнів.
– А ви запитали дівчат, чи хочуть вони повертатися додому?
"Дійсно, треба запитати", – подумали всі та й пішли до хат, що стояли неподалік.
Виявилося, що немає причини воювати. Навпаки, треба поріднитися з сусідами.
Зіграли велике весілля – п'ятеро парубків з одного села одружилися з п'ятьма дівчатами з другого села. Юнак сидів на почесному місці. Старійшини оголосили перший тост за мир, а потім юнак почав співати свої найкращі пісні.
– О мудрий співаче, – звернулися до нього старійшини, – залишайся з нами, тебе полюбить наша найвродливіша дівчина, як усі ми полюбили твої пісні!
Юнак зітхнув:
– Я не можу залишатися, тому що втрачу свою мету і мрію.
І він вирушив далі.
Багато ще спокус траплялося на його шляху і відволікало поета від головної мети, манило й вабило легкою славою.
Але ось Юнак відчув, що нарешті прийшов у ті краї, де повинен жити птах із золотим пір'ям.
Якось уранці, у перших променях сонця, він, нарешті, побачив його і зупинився, вражений дивовижною красою.
Юнак влаштувався в засідці у лісі та став чекати. Настала ніч. Казкове сяйво підказало, що птах прилетів, і Юнак почав підбиратися до гнізда.
Крок, іще крок! Птах спав. Юнакові залишалося тільки простягнути руку і вирвати перо. Але, зачарований, він боявся навіть перевести подих. Ніщо не могло зрівнятися з цією красою.
У дивовижних фарбах пташиного пір'я птаха була і голуба блакить неба, і сутінок лісу, і мелодії пісень. Якби він зустрівся йому на початку шляху, Юнак, не роздумуючи, висмикнув би перо і втік...
З першими променями сонця птах прокинувся і побачив Юнака.
– Доброго ранку, людино!
– Доброго ранку!
– Навіщо ти прийшов до мене?
– Мудрець сказав, що лише з твоїм пером я стану справжнім поетом.
– Розкажи, як ти йшов сюди.
І Юнак почав розповідати.
Птах не пропустив жодного слова. Потім змахнув крилами, піднявся над лісом, і до рук Юнака впало золоте перо.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова