Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Знахідка

Єва Василевська

Знахідка

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Д.Хайкін

Йшли півень із куркою та знайшли зернятко.

– Пшеничне, – сказала курка і клюнула. – Смачно!

Пройшли вони далі й побачили ще зернятко.

– Ячмінне, – сказала курка і знову клюнула.

Пройшли вони ще далі, дивляться – у траві маковинка чорніє. Клюнула курка – проковтнула маковинку.

– Дуже смачно, – каже. – Шкода тільки, мало.

Знахідка

– Досить тобі клювати, я теж їсти хочу, – каже півень. – Тепер усе, що знайдемо, – моє!

Йдуть вони стежкою, а там біля собачої буди, між старою бляшанкою та глиняним черепком, щось лежить.

– Дивись, – каже півень курці. – Що це таке? Це моє!

Покрутила курка головою в один бік, в інший, поскребла землю лапою.

– Камінець, – каже.

– Ні, – каже півень. – Це щось інше, тільки не знаю, що саме.

– Ні, камінець, – наполягає курка.

– Ніякий не камінець! – уперся півень. Від злості у нього навіть гребінець почервонів.

– Не віриш – давай собаку з буди покличемо, нехай він скаже.

Виліз собака з буди, став чорним носом нюхати, принюхуватися, що аж усі піщинки навколо у повітря здійнялися, та й каже:

Знахідка

– Здається, це кістка!

– Яка ще кістка!

– Кому що, а тобі самі кістки! – розсердився півень, і його червоний гребінь став зовсім червоним.

– Не віриш – не треба, – образився собака. – Он тут кішка по деревах лазить. Покличте її – послухаємо, що вона скаже.

Покликав півень кішку. Підійшла кішка, краєчком ока боязко на собаку подивилася, штовхнула знахідку м'якою лапкою, полизала рожевим язичком і каже:

– Це ж яєчко. Яєчко маленької пташки. Я їх стільки у гніздах бачила!

– Ото вже вигадала! "Яєчко"! – вкрай розсердився півень. – Сьогодні вже пізно, але завтра я покличу сюди старого індика: він усе знає, і він неодмінно скаже, що це таке.

Півень був такий сердитий, що навіть вечеряти не став та й пішов спати голодний. Сидить він на сідалі, а сон йому не йде, і все про свою знахідку думає. А тут ще й дощ по даху затарабанив. Стукає дощ усе сильніше й сильніше, і півневі вже зовсім не спиться. Тепер у нього нова турбота: як би не пропала під дощем знахідка!

Лише під ранок заснув півень, та так міцно, що проспав світанок і не прокукурікав, як звичайно. І разом із ним проспали й кури, і качки, і гуси – усі мешканці пташиної ферми. А про індика годі й казати: він завжди любив поспати, особливо під дощ.

Знахідка

Вранці півень розбуркав індика й кличе дивитися знахідку. Стрепенувся індик:

– Ти що, не бачиш – ллє як із відра! Я в негоду не виходжу, старий став, кістки ломить. Почекай-но, ущухне дощ, тоді й підемо.

Нічого не вдієш, довелося півню чекати, поки, нарешті, не розпогодилося. Лише тоді погодився індик вийти з пташника.

Повів півень індика дивитися знахідку, а з ними і кури, і гуси, і качки, і навіть кішка на м'яких лапах кралася позаду (вона не дуже приятелювала з гусаком).

По мокрій траві, по глибоких калюжах вибралися всі на стежку, підійшли до собачої буди, дивляться – а там між старою бляшанкою та глиняним черепком нічого немає!

– Ах, який був камінець! – закудкудакала курка. – Гладенький, довгенький!

– Це була кістка! – гавкнув собака. – Білий твердий шматочок кістки!

– Що ви! – нявкнула кішка. – Це було яєчко – маленьке, трохи рябеньке яєчко!

Знахідка

– Ось, – каже півень індику. – Хтось уже підібрав мою знахідку. А все ти винен – полінувався вийти!

– Стривай-но, не кокошся! – відповідає йому індик. – Краще придивися уважніше.

Подивився півень: біля буди, як раз на тому самому місці, де лежала його знахідка, між старою бляшанкою й глиняним черепком, піднімається зелене міцне стебло; листочками взялося в боки, зелені вусики хвацько закручені, а на маківці – червона квітка.

– Бачиш? – запитує індик.

– Бачу, – відповідає півень. – Щось зелене росте, але до чого тут моя знахідка?

– А ось до чого, – сказав індик. Він був старий, розумний і знав усе на світі. – Це кущик квасолі, і виріс він не з камінчика (тут курка набундючилася і подивилася ображено на індика), і не з кістки (на ці слова собака зніяковіло почухав лапою за вухом), і не з яєчка (кішка заплющила очі, удаючи, ніби не чує), а з квасоляного зерна!

– Так ось вона, моя знахідка! – закричав півень, змахнув крилами і голосно-голосно закукурікав від радості.

Знахідка

Автор: Василевська Є.; ілюстратор: Хайкін Д.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082254291250, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова