Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Грецька народна казка

Зміїне деревце

Зміїне деревце

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – М.Єрмак

Жив колись бідний чоловік, і звали його Костакіс. Усі дні він працював з ранку до вечора...

Зміїне деревце

а по неділях виходив у свій садок, сідав під яблунею, з'їдав гарний обід, а потім до вечора грав на сопілці і таким чином із задоволенням проводив свій день. І було у Костакіса добре серце: ні на кого він жодного разу не розсердився, ні з ким ніколи не посварився.

Зміїне деревце

Якось у неділю, коли він грав на своїй сопілці і мугикав пісеньку, виповзла із затишного куточка змія і, гойдаючись-кланяючись, почала танцювати перед ним у такт музиці.

Спочатку злякався Костакіс, а потім заспокоївся. Так воно і йшло – він грав, а змія танцювала.

Зміїне деревце

Нарешті змія востаннє вклонилася і зникла, а там, де вона танцювала, побачив бідняк мішечок золотих монет.

Зміїне деревце

Бідолаха від радості мало в танок не пустився, а потім і говорить дружині:

– Наступної неділі я знову заграю на сопілці, тоді побачимо, чи приповзе вона знову. Дивись тільки, нікому ні слова! Адже це не проста змія – це добрий дух нашого дому!

– Що ти кажеш! Хіба я розум втратила, щоб базікати про таке? Звичайно ж, це добрий дух нашого дому, недарма про нього старі люди кажуть. Чула я, що змії люблять музику, може, їй подобається, як ти граєш?

– А ти, дурна, з мене насміхалася і тікала щонеділі до сусідок, щоб не чути моєї гри! Тепер бачиш, як вийшло!

Зміїне деревце

Так у розмовах минув тиждень, а в неділю вони знову побачили змію. Цілий рік так тривало, і кожного разу змія залишала Костакісу мішечок золота. Дивувався народ, що бідняки почали жити в достатку. Пішли плітки та пересуди. Тільки й розмов – як би дізнатися про таємницю Костакіса! Як раптом змія пропала!

Зміїне деревце

Чекав бідняк, чекав, грав на сопілці, грав – усе дарма: не виповзає змія!

Тоді вирішив Костакіс відшукати зміїну нору. А коли відшукав, побачив змійку, згорнену клубочком, мертву. Засмутився бідний чоловік, заплакав гірко і закопав її в саду, біля огорожі.

А через кілька днів виросло на тому самому місці дивовижне деревце, ні на яке інше в світі не схоже. Підкопав Костакіс трохи коріння і побачив, що деревце виросло на зміїних кістках. Тоді присипав він коріння землею, а деревце про себе назвав зміїним. Усі дивувалися тому деревцю, а таємне його ім'я, зміїне, ніхто й знати не знав. Навіть дружина Костакіса не знала: не відкрив він їй, що виросло деревце на кістках змії.

Зміїне деревце

І ось по неділях почали збиратися люди і закладатися. Але завжди програвали: адже вони не знали таємне ім'я деревця. Приходив один, ставив заклад і питав:

– Це яблуня? Це груша? Це мірабель?

Підходив інший і починав:

– Це гранат? Це персик? Це смородина?

Підходив третій:

– Це абрикос? Це інжир? Це померанець?

Ніхто не міг вгадати, і бідняк вигравав безліч грошей.

Зміїне деревце

А жив у тому селі один хитрий і жадібний торговець, і вирішив він вивідати секрет у дружини бідняка. Він набрав їй вишивок, дрібничок, прикрас з підробленого золота, приніс і продав їй задешево.

Зміїне деревце

Стали вони приятелями. Якось торговець і каже:

– Невже і ти, любонько, не знаєш, що це за дерево росте у вашому саду біля огорожі?

– Не знаю я таємниці, любий друже. Не каже мені чоловік!

– А ти розпитай його. Подарую тобі тоді черевички, золотом розшиті, з шовковими китичками. Та дивись, скажи начебто не мені, а просто назви деревце голосно два рази у своїй спальні. Я сховаюся під вікном і почую. Тоді й не шкодуватимеш, що видала таємницю.

Зміїне деревце

Так він її вмовляв, і на другий день сховався хитрун під вікном у провулку і став уважно прислухатися.

А жінка почала допитувати чоловіка:

– Скажи, чоловіче, як зветься наше деревце, що біля огорожі?

– Навіщо це тобі знати? Хіба погано вигравати нам у суперечках?

– Невже ти хвилюєшся, Костакісе мій, що я розбазікаю! Ти що, мене не знаєш? Чи ти мене зовсім не любиш?!

Зміїне деревце

Подумав трохи бідняк і розкрив таємницю.

– Давно б так! Отже, це зміїне дерево! І виросло воно на кістках нашої змійки! Ах, люба наша змійко, ти і мертва нам допомагаєш! – І, щоб почув її торговець під вікном, крикнула щосили: – Зміїне дерево! Зміїне дерево!

Зміїне деревце

У неділю знову зібрався народ закладатися. Прийшов і торговець у квітчастому жилеті. Ось програли двоє, програли троє, тоді вперед вийшов торговець і каже:

– Ставлю на заклад усе своє майно! Став і ти все, що маєш, Костакісе!

Розгубився бідняк, не очікував він такої великої застави, але, впевнений, що ніхто не знає таємниці, погодився:

– Гаразд! Ставлю все, що нажив!

Зміїне деревце

– Домовилися! Це тополя?

– Ні! Програв перший раз!

– Це липа?

– Ні! Програв і другий раз!

– Це ... це ... – удав торговець, ніби думає, міцно обхопивши руками голову, ось-ось відгадає назву. – А може, це зміїне дерево?!

Зміїне деревце

Закляк Костакіс із відкритим ротом, наче громом уражений. В очах у нього все потемніло: щойно він був багатий, а тепер усього позбувся і став біднішим ніж раніше!

Довелося йому забиратися з власної хати: дружина, як дізналася про те, що сталося, вкрай посварилася з ним.

Зміїне деревце

Ось бреде бідолаха по дорозі та вбивається:

– Так мені, дурню, й треба, коли повірив злій жінці!

Зустрілася йому старенька.

– Здрастуй, синочку!

– Здрастуй, бабусю!

– Чого шукаєш ти тут, де і птахи не пролітають?

– Ходжу шукаю свою долю!

– Доля твоя живе в будинку Сонця.

– Як же туди, бабусю, дістатися?

Зміїне деревце

– Це, синку, далеко звідси. Спочатку пройдеш ти скелю, що висить у повітрі та гойдається, а на землю не падає, а потім річку, в якій мало води, а там вже і до Сонця рукою сягнути!

Промовила це старенька і зникла. А Костакіс побрів далі. Йшов він, ішов, довго йшов.
І ось, нарешті, побачив він будинок, червоний-червонісінький, так і горить! А біля дверей жінка сидить, ні молода, ні стара. Зрозумів Костакіс – це ж його доля!

Зміїне деревце

– Навіщо завітав ти сюди, Костакісе?

– Прийшов я допомоги твоєї просити, – відповідає. – Не можу більше таке життя терпіти! Віддаюся на твою волю – що хочеш, те й роби зі мною!

– Добре, – каже доля, – спробую я тобі допомогти. Давай дочекаємося Сонця і запитаємо у нього поради.

Зміїне деревце

Ось сіли вони чекати. Як стемніло, закотилося Сонце спати-відпочивати, щоб рано вранці знову в небо вирушити. Дала йому жінка обід, показала на Костакіса і попросила:

– Допоможи, Сонечко, цій бідній людині! Адже це він грав на сопілці моєму дитятку-змійці!

Зміїне деревце

Мовило тоді Сонце:

– Повертайся у своє село і побийся об заклад із торговцем. Нехай він тепер ставить в заклад усе своє майно. А суперечка буде ось про що: запитай його, звідки сонце встає. Він відповість, недовго думаючи: зі сходу, а ти кажи – з півночі, і нічого не бійся!

– Як мені закладатися, адже в мене й для закладу нічого немає!

– А ти пошукай біля коріння зміїного деревця – може й знайдеш чогось!

Зміїне деревце

Нарешті дістався бідняк до свого села. Дочекався він ночі, підійшов до свого будинку, переліз через огорожу в сад, копнув землю під зміїним деревцем і дістав мішечок із золотими монетами.

Зміїне деревце

Схопив він мішечок, перестрибнув через огорожу і сховався за селом в очікуванні неділі.

Зміїне деревце

У неділю, тільки розвиднилося, прийшов він до торговця.

– Гей, ти навіщо тут? – здивувався торговець.

– Хочу побитися з тобою об заклад!

– А що поставиш у заставу? Адже ти жебрак! Без застави немає і суперечки!

– Не зовсім вже я й жебрак. Ось моя застава! Чи вона тобі не до душі?

З цими словами Костакіс потрусив мішечком із золотими монетами. Він знав, що заради золота торговець погодиться на будь-яку суперечку.

Зміїне деревце

Так і сталося. Побачив торговець гроші, потьмарилося у нього від жадібності в голові, і, забувши про будь-яку обережність, він крикнув:

– То про що буде суперечка?

– Давай посперечаємося, звідки Сонце встає!

– Ха!.. Ха! Звідки ж іще – зі сходу, звичайно!

– Закладаємося, що з півночі?!

Подумав торговець, що у Костакіса з горя з головою не все гаразд стало, і вигукнув:

– Та я готовий закладатися про це хоч тисячу разів, на будь-яку заставу!

– Якщо ти такий впевнений, – відповідає бідняк, – постав усе своє майно! А я – цей мішечок, більше у мене нічого немає!

Засміявся жадібний торговець: скоро це золото до його кишені пересиплеться!

Зміїне деревце

Ось наступного дня, ще удосвіта, піднялися вони обоє і всі сусіди на дах будинку і почали чекати на схід сонця. У бідолахи серце калатало від страху, чи не обманула його доля, а у торговця серце калатало від радості, що скоро золото його буде. Так дивилися одні на схід, а інші – на північ.

Зміїне деревце

Раптом засяяло небо, і червоні сонячні промені показалися на півночі! Ахнув народ від подиву, а торговець знепритомнів.

Зміїне деревце

Довелося йому, хочеш не хочеш, а віддавати усе своє майно біднякові. І зажив Костакіс добре, а ми з вами ще краще!

Зміїне деревце

Автор: Грецька народна казка; ілюстратор: Єрмак М.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова