Зимові вірші

Вже неминуче буде сніг

Микола Вінграновський

Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину...
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.

За ногу схопить вітер дим,
А сніг і дим завіє...
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє...

Хвоста розпушить курці сніг
І пожене за вітром,
Останні яблучка із ніг
Зіб'є із віт над світом.

До айстр останніх припаде
Губами сніговими
І тихо їм щось доведе –
І забіліє з ними.

Під самим садом обрій ліг
На сіру павутину...
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину...

Вийшли вранці ми

Павло Тичина

Вийшли вранці ми.
Дивне місто проти сонця!
Всі взолочено віконця...
Ні, такої ще зими
не стрічали ми.

Проти сонця дим,
проти зимнього патлатий,
що з труби зверта від хати,
й понад садом молодим
тане, тане дим...

Ох, яка ж краса!
Сад увесь убрався в іній,
проти сонця він – як синій.
Гілля до землі звиса, –
ох, яка ж краса!..

Зимня пісенька

Леонід Глібов

...Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком;
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара.
День і ніч стоятиме,
Вовка проганятиме
Від свого двора.

Зимонько-снігурочко,
Просимо, голубочко,
Щоб мороз стояв,
Бабу товстобокую,
Відьму вирлоокую,
Пильно доглядав.

Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече;
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

Баба буде плакати,
Будуть сльози капати,
Знівечать кожух;
Голова покотиться,
Баба заколотиться
І в калюжу – бух!

Висохне водиченька,
Виросте травиченька,
Розцвіте садок, –
Ми тоді весняночку
Любую паняночку
Приберем в вінок.

Подаруєм квіточку,
Із васильків скрипочку
– Грай, серденько, грай!
Звесели і воленьку,
І трудящу доленьку,
І весь рідний край.

Тьохкає крига

Анатолій Качан

Річка сховалась – була і нема:
Замурувала річку зима.
Там, де рибалки сипали сіть,
Можна сьогодні пішки ходить.

І розглядати щуку на дні,
Наче крізь чисту шибку в вікні.
Там, де недавно латаття цвіло,
В гості побігла стежка в село.

І розмальовують лід ковзани
Там, де гойдала хвиля човни.
Січень надворі, а для дітей
Тьохкає крига, мов соловей.

Січень

Андрій М'ястківський

Мороз всі вікна заплете
Льодком, мов павутинкою.
До нас Снігуронька прийде
З веселою ялинкою.

І рік новий почнеться враз
І з нами привітається.
З нових ялинкових прикрас
В нас січень починається.

Січе сніжком, скрипить саньми,
Та ми його не лаємо –
Самі ж володаря зими
Ми січнем називаємо.

Білі Мухи

Максим Рильський

Білі мухи налетіли –
Все подвір'я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.

– Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! –
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,
Щоб піймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.

Сніжинки

Микола Вороний

Білесенькі сніжиночки,
Вродились ми з води;
Легенькі, як пушиночки,
Спустилися сюди.

Ми хмарою носилися
Від подиху зими,
І весело крутилися
Метелицею ми.

Тепер ми хочем спатоньки,
Як дітоньки малі.
І липнемо до матінки –
До любої землі.

Матуся наша рідная
Холодна і суха,
Бо дуже змерзла, бідная,
Вона без кожуха.

Отож її нагріємо,
Устелимо сніжком.
Мов ковдрою, накриємо
Легесеньким пушком.

Нехай зимою злючою
Вона спочине в сні,
Щоб зеленню пахучою
Прибратись навесні.

Щоб з ниви колосистої
Був добрий урожай, –
То й долі променистої
Зазнає рідний край!

Зима

Анатолій Камінчук

Усі дерева в інеї –
У білому, у синьому.
Ростуть дими над хатами
Стовпами волохатими.
І світ увесь у інеї –
У білому, у синьому.

Новорічна ялинка

Максим Рильський

Ой, весела в нас зима,
Веселішої нема, –
Грає срібними зірками,
В'ється синіми димками,
Снігом землю обійма.

Ой, струнка ялинка в нас!
Скільки сяє тут прикрас!
Ми зібралися юрбою,
Разом з піснею новою
Рік Новий зустріти час.

Нічний гість

Дмитро Павличко

Хтось постукав уночі.
Швидко я знайшла ключі,
Відчинила, і до хати
Зайченя зайшло вухате.

Стало в кутику сумне,
Каже: «Заночуй мене!
Бо надворі завірюха
І мороз хапа за вуха!»

Батьків я взяла кожух,
Вкрила зайця з ніг до вух
І гадала, що гульвісу
Вранці одведу до лісу.

Встала рано, та дарма –
Зайченяти вже нема.
Чи запізно я збудилась,
Чи зайча мені приснилось?

Навкруги казкові шати

Вадим Скомаровський

Навкруги казкові шати –
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут в'яз, а де дубок.

Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила, замела.

Сплять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку.
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.

І берізка – мов лілея
В платті з ніжних пелюсток.
Замість бантика у неї –
З клена зірваний листок.

Віхола

Ліна Костенко

Баба Віхола, сива Віхола
На метільній мітлі та приїхала.
В двері стукала, селом вешталась:
– Люди добрії, дайте решето!
Ой, просію ж я біле борошно,
Бо в полях іще дуже порожньо.
Сині пальчики – мерзне житечко.
Нема решета – дайте ситечко. –
Полем їхала, в землю дихала
Баба Віхола, сива Віхола...

Казка про рукавичку

Платон Воронько

Вчора Галочка-сестричка
Казку прочитала,
Як у лісі рукавичка
Звірам домом стала.

Я покинув рукавичку
За городом, там, де ліс.
Та ні зайчик, ні лисичка
Й вовк у неї не заліз.

Мабуть, дуже замала
В мене рукавичка.
Взяв у мами зі стола,
З ліжка у сестрички

Рукавичок, мабуть, з п'ять,
В ліс відніс –
Хай звірі сплять.

Я не знаю, як було,
Що у лісі сталось,
А мені не повезло –
Від усіх дісталось.

Хатній змій

Микола Воробйов

Проснувся хатній змій.
Бабуся годує його соломою.
Кине жмут соломи,
а змій розправить червоні вуса
і їсть солому.
Іноді, як закашляється,
то й бабуся кашляє.
а вночі змій вкривається сивою ковдрою
і дихає з груби теплом на всю хату.

Падав сніг

Тамара Коломієць

Падав сніг, сипав сніг,
Раптом перестав.
– Чим ти, сніжку-Перебіжку,
На землиці став?

– Для озимки –
Периною пухнастою.
Для липки –
Хустиною зірчастою.

У затишку –
Подушкою-Минушкою
Для зайчат.

На узвишку –
Ковзалкою-Падалкою
Для санчат.

Сніг

Павло Мовчан

Прийшов сніг-білоніг,
борода патлата,
сів тихенько на поріг,
попросивсь до хати.

Каже: – Холодно мені,
змерзли ноги босі. –
Мати каже: – Е, ні-ні...
Відпочив і досить... –

Сніг поволеньки підвівсь
та й пішов у поле.
Білі брови, білий ніс,
а в кишенях – холод.

Озирнувся білий сніг,
засміявся біло;
білі губи, білий сміх, –
пір'я полетіло...

Гриць та мороз

Петро Мостовий

Тихо падає сніжок,
Білий та лапатий,
Прокладає стежку Гриць
Від воріт до хати.

Злий мороз щипнув за ніс,
В щоки дошкуляє,
Гриць лопатою жвавіш
Сніг пухкий жбурляє.

Перестав щипать мороз,
Відступив від Гриця –
Працьовитих малюків
І мороз боїться!

Загадка з відгадкою

Василь Довжик

Срібна зірка, біла-біла
На мою долоньку сіла
І як сіла, то й розтала –
Голуба водиця стала.

Замкнений гай

Володимир Коломієць

Замкнений гай до весни,
Замкнені скарби і сни –
Дзвони у кронах дубів,
Листя коштовне і квіт,
Кошики, повні грибів,
Тьохкіт веселий між віт,
Грози з перлистим дощем,
Лагідне зілля хмільне...
Першим гусиним ключем
Гай свій весна відімкне!