|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Read in English
Замазка
М.Носов
Переклад українською – І.Сподаренко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Є.Мігунов
Одного разу скляр замазував на зиму рами, а Костик та Сашко стояли поряд і дивились.
Коли скляр пішов, вони відколупали од вікон замазку і заходилися ліпити з неї звірів. Тільки звірі у них не виходили. Тоді Костик зліпив гадюку й каже Сашкові:
– Подивися, що в мене вийшло.
Сашко подививсь і каже:
– Ліверна ковбаса.
Костик образився і сховав замазку в кишеню.
Потім вони пішли в кіно.
Сашко все непокоївся і питав:
– Де замазка?
А Костик відповідав:
– Ось вона, в кишені. Не з'їм я її!
У кіно вони взяли квитки і купили два м'ятні пряники. Раптом задзеленчав дзвоник.
Костик кинувся займати місце, а Сашко застряв десь. От Костик зайняв два місця.
На одне сам сів, а на друге поклав замазку.
Раптом прийшов незнайомий громадянин і сів на замазку.
Костик каже:
– Це місце зайняте, тут Сашко сидить.
– Який такий Сашко? Тут я сиджу, – сказав громадянин.
Тут прибіг Сашко і сів поруч з іншого боку.
– Де замазка? – питає.
– Тихіше! – прошепотів Костик і подивився скоса на громадянина.
– Хто це? – питає Сашко.
– Не знаю.
– Чого ж ти його боїшся?
– Він на замазці сидить.
Навіщо ж ти віддав йому?
Я не давав, а він сів.
– То забери!
Тут погасло світло і розпочалося кіно.
– Дядечку, – сказав Костик, – віддайте замазку.
– Яку замазку?
– Котру ми з вікна виколупали.
– З вікна виколупали?
– Атож. Віддайте, дядю!
– Та я ж не брав у вас!
– Ми знаємо, що не брали. Ви сидите на ній.
– Сиджу?!
– Атож.
Громадянин підскочив на стільці.
– Чого ж ти раніше мовчав, негіднику?
– Та я ж казав вам, що місце зайняте.
– Коли ж ти казав? Коли я вже сів!
– Звідки ж я знав, що ви сядете?
Громадянин підвівся і заходився нишпорити на стільці.
– Ну, де ж ваша замазка, лиходії? – пробурчав він.
– Стривайте, ось вона! – сказав Костик.
– Де?
– Ось, на стільці розмазалась. Ми зараз зчистимо.
– Зчищайте швидше, негідники! – гарячкував громадянин.
– Сідайте! – кричали на них ззаду.
– Не можу, – виправдовувався громадянин. – У мене тут замазка.
Нарешті хлопці зішкребли замазку.
– Ну, тепер добре, – сказали вони. – Сідайте.
Громадянин сів.
Стало тихо.
Костик уже хотів дивитися кіно, але тут зашепотів Сашко:
– Ти вже з'їв свого пряника?
– Ні ще. А ти?
– Я теж ні. Давай їсти.
Почулося чавкання. Костик раптом плюнув і прохрипів:
– Слухай, у тебе пряник смачний?
– Угу.
– А в мене несмачний. М'який якийсь. Напевне, розтанув у кишені.
– А замазка де?
– Замазка ось, у кишені... Тільки стривай! Це не замазка, а пряник. Тьху! В темряві переплутав, розумієш, замазку і пряник. Тьху! То ж бо я дивлюся, що несмачно!
Костик зі злості пошпурив замазку на підлогу.
Навіщо ж ти її кинув? – запитав Сашко.
– А навіщо мені вона?
– Тобі не треба, а мені треба, – пробурчав Сашко і поліз під стілець шукати замазку. – Де ж вона? – сердився він. – Ось шукай тепер.
– Зараз я знайду, – сказав Костик і теж зник під стільцем.
– Ой! – почулося раптом звідкись ізнизу. – Дядю, пустіть!
– Хто це там?
– Це я.
– Хто – я?
– Я, Костик. Пустіть мене!
– Та я ж не держу тебе.
– Ви мені на руку наступи.
– Чого ж ти поліз під стілець?
– Я замазку шукаю.
Костик проліз під стільцем і зустрівся з Сашком ніс у ніс.
– Хто це? – злякався він
– Це я, Сашко.
– А це я, Костик.
– Знайшов?
– Нічого не знайшов.
– І я не знайшов.
– Давай краще кіно дивитися, а то всі лякаються, в обличчя ногами тицяють, думають – собака.
Костик і Сашко пролізли під стільцями і сіли на свої місця.
Перед ними на екрані мигнув напис: «Кінець».
Публіка кинулась до виходу. Хлопці вийшли на вулицю.
– Що це за кіно ми дивились? – каже Костик. – Я щось нічого не розібрав.
– А я, думаєш, розібрав? – відповів Сашко. – Якась нісенітниця та й годі. Показують же такі картини!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова