Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Read in English

Три мисливці

М.Носов

Три мисливці

Переклад українською – І.Сподаренко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Семенов

Жили колись три веселих мисливці: дядько Іван, дядько Федір і дядько Кузьма. Ось пішли вони в ліс. Ходили, ходили, багато різної звірини бачили, але нікого не убили. І вирішили влаштувати привал: відпочити, значить. Усілися на зеленому лужку і почали розказувати один одному різні цікаві випадки.

Три мисливці

Першим розпочав мисливець дядько Іван.

– Ось послухайте, – сказав він. – Давно це було. Пішов я якось узимку в ліс, а рушниці у мене на ту пору не було: я тоді маленький був. Раптом дивлюся – вовк. Величезний такий. Я від нього бігти. А вовк, мабуть, помітив, що я без рушниці. Як побіжить за мною!

Три мисливці

«Ну, – думаю, – не утекти мені від нього».

Дивлюся – дерево. Я на дерево. Вовк хотів цапнути мене, та не встиг. Тільки штани ззаду зубами порвав.

Три мисливці

Заліз я на дерево, сиджу на гілці й тремчу від страху. А вовк сидить унизу на снігу, поглядає на мене й облизується.

Я думаю: «Гаразд, посиджу тут до вечора. Вночі вовчище засне, я від нього й утечу».

До вечора, проте, ще один вовк прийшов. І почали вони на мене удвох чатувати. Один вовк спить, а другий стереже, щоб я не втік. Трохи згодом прийшов третій вовк. Потім ще і ще. І зібралася під деревом ціла вовча зграя. Сидять усі та зубами клацають на мене. Чекають, коли я звалюся до них зверху.

Три мисливці

Під ранок мороз ударив. Градусів сорок. Руки-ноги в мене заклякли. Я не втримався на гілці. Бух донизу! Вся вовча зграя як накинеться на мене! Щось як затріщить!

«Ну, – думаю, – це кістки мої тріщать».

А виявляється, це сніг піді мною провалився. Я як полечу вниз і опинився в барлозі. Внизу, виявляється, ведмедячий барліг був. Ведмідь прокинувся, вискочив з переляку назовні, побачив вовків і давай їх шматувати. За одну хвилину розігнав усіх вовчиськів.

Три мисливці

Я осмілів, потихеньку виглянув з барлогу.

Три мисливці

Дивлюся: немає вовків – і давай бігти. Прибіг додому, ледве відсапався. Ну, моя матуся дірку на штанях зашила, так що зовсім непомітно стало. А татко, як взнав про цей випадок, так зараз же купив мені рушницю, щоб я не смів без рушниці по лісу блукати. Ось і став я відтоді мисливцем.

Дядько Федір і дядько Кузьма посміялися над тим, як дядько Іван злякався вовків. А потім дядько Федір і каже:

– Я одного разу теж у лісі налякався ведмедя. Тільки це влітку було. Пішов я якось у ліс, а рушницю вдома забув. Раптом назустріч ведмідь. Я від нього бігти. А він за мною. Я біжу швидко, ну, а ведмідь ще швидше. Чую, вже сопе за моєю спиною. Я обернувся, зняв з голови шапку і кинув йому.

Три мисливці

Ведмідь на хвилинку зупинився, обнюхав шапку і знову за мною.

Три мисливці

Відчуваю – знову наздоганяє. А до дому ще далеко. Зняв я на ходу куртку і кинув ведмедю.

Думаю: хоч на хвилиночку затримаю його.

Три мисливці

Ну, ведмідь роздер куртку, бачить – нічого в ній їстівного. Знову за мною. Довелося мені кинути йому і штани, і чоботи. Нічого не вдієш: від звіра треба рятуватися!

Три мисливці

Вибіг я з лісу в одній майці і трусах. Тут попереду річка і місток через неї. Не встиг я перебігти через місток – як затріщить щось! Озирнувся я, а це місток під ведмедем завалився. Ведмідь шубовсь в річку!

Три мисливці

«Ну, – думаю, – так тобі й треба, бродяго, щоб не лякав людей даремно».

Тільки під містком було неглибоко. Ведмідь виліз на берег, обтрусився як слід і в ліс назад пішов.

А я кажу сам до себе:

«Молодець, дядько Федір! Вправно ведмедя обдурив! Тільки як мені тепер додому йти? На вулиці люди побачать, що я майже голий, і на сміх піднімуть».

І вирішив: посиджу тут у кущиках, а стемніє, піду потихеньку. Сховався я в кущах і сидів там до вечора, а потім виліз і став пробиратися вулицями. Як тільки побачу, що хтось іде назустріч, зараз же шмигну абикуди за кущ і сиджу там напотемки, щоб на очі не показуватися.

Нарешті дістався до будинку. Хотів двері відчинити, хвать-похвать, а ключа у мене і немає! Ключ у мене в кишені лежав, у куртці. А куртку ж я ведмедеві кинув. Треба б мені спочатку ключ з кишені вийняти, так не до того ж було.

Що робити? Спробував двері виламати, так двері виявилися міцні.

«Ну, – думаю, – не замерзати ж вночі на вулиці».

Висадив потихеньку скло і поліз у віконце.

Раптом хтось мене за ноги хвать!

І горланить:

«Тримайте його! Тримайте!»

Три мисливці

Відразу людей набігло звідкись. Одні кричать:

«Тримайте його! Він у чуже вікно ліз!»

Інші волають:

«У міліцію його треба! У міліцію!»

Я кажу:

«Братики, за що ж мене в міліцію? Адже я в свій будинок ліз».

А той, який схопив мене, говорить:

«Ви його не слухайте, братики. Я за ним давно стежу. Він весь час по темних кутках ховався. І двері хотів виламати, а потім у вікно поліз».

Тут міліціонер прибіг. Усі йому почали розповідати, що трапилося.

Міліціонер каже:

«Ваші документи!»

Три мисливці

«А які в мене, – кажу, – документи? Їх ведмідь з'їв».

«Ви киньте жартувати! Як це ведмідь з'їв?»

Я хотів розповісти, а ніхто й слухати не хоче.

Тут на шум сусідка тітка Дарина зі свого будинку вийшла.

Побачила мене і говорить:

«Відпустіть його. Це ж наш сусід, дядько Федір. Він справді в цьому будинку живе».

Міліціонер повірив і відпустив мене.

А другого дня купив я собі новий костюм, шапку і чоботи. І став я відтоді жити та поживати, та в новому костюмі красуватися.

Дядько Іван і дядько Кузьма посміялися над тим, що трапилося з дядьком Федором. Потім дядько Кузьма сказав:

– Я теж одного разу ведмедя зустрів. Це було взимку. Пішов я в ліс. Дивлюся – ведмідь. Я бах з рушниці. А ведмідь брик на землю. Я поклав його на сани й повіз додому. Тягну його по селу на санках. Важко.

Спасибі, сільські хлоп'ята допомогли мені його довезти до будинку.

Три мисливці

Привіз я ведмедя додому і залишив посеред двору. Синочок мій Ігорчик побачив і від здивування рот роззявив.

А дружина каже:

«От добре! Здереш з ведмедя шкуру, і зшиємо тобі шубу».

Потім дружина і синочок пішли пити чай. Я вже хотів починати здирати шкуру, а тут, звідки не візьмися, прибіг пес Фоксик та як хапне ведмедя зубами за вухо! Ведмідь як схопиться, як гаркне на Фоксика! Виявилося, що він не був убитий, а тільки зомлів з переляку, коли я вистрілив.

Фоксик злякався і бігом у будку. А ведмідь як кинеться на мене! Я від нього бігти. Побачив біля курника сходи і поліз угору. Видерся на дах. Дивлюся, а ведмідь слідом за мною поліз. Здерся він теж на дах. А дах не витримав. Як завалиться! Ми з ведмедем полетіли в курник. Кури перелякалися. Як закудкудакають, як полетять врізнобіч!

Я вискочив з курника. Скоріше до будинку. Ведмідь за мною. Я в кімнату. І ведмідь в кімнату. Я зачепився ногою за стіл, повалив його. Весь посуд посипався на підлогу. І самовар полетів. Ігорчик з переляку під диван заховався.

Бачу я – бігти далі нікуди. Впав на ліжко й очі з переляку зажмурив. А ведмідь підбіг, як струсоне мене лапою, як заричить:

«Вставай швидше! Вставай!»

Три мисливці

Я розплющив очі, дивлюся, а це дружина мене будить.

– Вставай, – говорить. – Уже ранок давно. Адже ти збирався йти на полювання.

Устав я і пішов на полювання, але ведмедя того дня не бачив більше. І став я відтоді жити та поживати, та борщ хлебтати, та хліб жувати, та в новому костюмі красуватися, от!

Дядько Іван і дядько Федір посміялися з цієї розповіді. І дядько Кузьма посміявся з ними.

А потім усі троє пішли додому. Дядько Іван каже:

– Добре пополювали, правда? І звірятка жодного не вбили, і весело час провели.

– А я і не люблю вбивати звіряток, – відповів дядько Федір. – Хай зайчики, білочки, їжачки та лисички мирно в лісі живуть. Не треба їх чіпати.

– І пташки різні хай теж живуть, – сказав дядько Кузьма. – Без звірят і пташат у лісі було б нудно. Нікого вбивати не треба. Тварин треба любити.

Ось які були три веселі мисливці.

Три мисливці

Три мисливці



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Носов М.; ілюстратор: Семенов І.






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова