С.Міхалков
Заєць-симулянт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Бордюг, Н.Трепенок
Наступив якось Ведмідь Зайцю на улюблену мозолю.
– Ой, ой! – закричав Заєць. – Рятуйте! Помираю!
Злякався добрий Ведмідь. Шкода
йому стало Зайця.
– Пробач, будь ласка! Я ж не навмисне! Я випадково тобі на ногу наступив.
– Що мені від твоїх вибачень!.. – застогнав Заєць. – Залишився я тепер без ноги! Як я тепер стрибатиму?
Узяв Ведмідь Зайця і відніс до себе в барліг. Поклав на своє ліжко. Став Зайцю
лапку перев'язувати.
– Ой, ой! – ще дужче заволав Заєць, хоча йому насправді було зовсім не
так боляче. – Ой, ой! Я зараз помру!..
Став Ведмідь Зайця лікувати, поїти й годувати. Вранці прокинеться, насамперед
цікавиться:
– Ну, як лапка, Зайчику? Заживає?
– Болить! Ще й як! – відповідає Заєць. – Вчора начебто краще стало, а сьогодні так
ломить, що й зовсім встати не можу.
А коли ведмідь йшов до лісу, Заєць зривав пов'язку з ноги, скакав по барлогу
та
виспівував на все горло про те, як він обдурив Ведмедя.
Зовсім зледащів Заєць, нічого не роблячи. Став вередувати, на Ведмедя гиркати:
– Чому ти мене тільки морквою годуєш? Вчора морква, сьогодні знову морква!
Скалічив, а тепер голодом мордуєш? Хочу солодких груш з медом!
Пішов Ведмідь мед і груші шукати. По дорозі зустрів Лисицю.
– Куди ти, Ведмедику, йдеш такий стурбований?
– Мед і груші шукати! – відповів Ведмідь і розповів усе Лисиці.
– Не по те йдеш! – каже Лисиця. – Тобі по лікаря йти треба!
– А де його знайдеш? – запитав Ведмідь.
– А навіщо шукати? – відповіла лисиця. – Хіба ти не знаєш, що я другий місяць при лікарні працюю? Приводь мене до зайця, я його
швидко на ноги поставлю.
Привів Ведмідь Лисицю до свого барлогу. Побачив Заєць Лисицю – затремтів. А Лисиця
подивилася на Зайця й каже:
– Погані його справи, Ведмедику! Бачиш, як його трусить? Заберу-но я його до себе
в лікарню. У мене Вовк по хворобах ніг великий фахівець. Ми з ним разом Зайця
лікувати будемо.
Заєць як схопиться, та як дремене з барлогу, тільки його й бачили.
– От він і здоровий! – сказала Лисиця.
– Вік живи – вік учись! – відповів добрий Ведмідь і завалився на ліжко, тому що
весь час, поки у нього жив Заєць, сам він спав на підлозі.
Автор: Міхалков С.;
ілюстратор: Бордюг С. та Трепенок М.
| 
