Російська народна казка в обробці О.Капиці

Заєць-хвалько

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Демикіна

Жив собі заєць у лісі. Влітку було йому добре, а взимку погано — доводилося до села ходити, на току овес красти.

Приходить він якось на тік, а тут вже зайців цілий табун. От він і почав перед ними вихвалятися:

— У мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища — я нікого не боюся!

Зайці й розповіли тітці вороні про цього хвалька.

Тітка ворона пішла хвалька шукати та й знайшла його під кущем.

Побачив її заєць, злякався:

— Тітонько вороно, я більше не вихвалятимуся!

— А як ти хвалився?

— Та що в мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища.

Поскубла вона його трошки й пустила:

— Дивись, більше не вихваляйся!

Одного разу сиділа ворона на паркані, собаки її схопили, почали душити. Побачив це заєць:

«Треба ворону рятувати! Як же їй зарадити?»

Вискочив він на горбок і сів. Собаки побачили зайця, кинули ворону - та й за ним. Ворона враз підлетіла та на високе дерево сіла. А заєць від собак утік.

Трохи згодом зустріла знову ворона цього зайця й каже:

— От тепер ти не хвалько, а хоробрий молодець!