Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Read in English

Естонська народна казка
в обробці М.Задунайської

Заборонений вузол

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Шатунов

Якось був у рибальському селищі невдалий рік. З осені риба погано йшла в сіті – тож іще до весни комори спорожніли. У рибалок риба – те ж саме, що хліб у селян. Немає риби – все село голодує.

Зібралися рибалки всі разом і стали радитися. Як бути, що робити? В море виходити – час ще не настав, вдома залишатися – зовсім пропадеш.

Думали, думали рибалки і вирішили попитати долю.

– Хтозна, може зглянеться на нас море, хоч щось та пошле в наші сіті!

А один рибалка сказав:

– Вже не знаю, чи то казки, чи то правда, а кажуть, ніби Старий Каарел колись водив дружбу із самою господинею моря. Ото вже він напевно знає, як приманити рибу.

– Щось і я таке пригадую, – сказав інший рибалка. – Я ще хлопчиною був, коли дід розповідав, ніби є у Каарела заповітна штучка, що у будь-який час рибу приманює. Чи не піти нам до старого, може, він дасть її нам на щастя!

На самому краю села жив Каарел. Був він колись хоробрим і щасливим рибалкою. Але давно вже час зігнув його спину, і не тільки в море перестав ходити старий, а й за поріг своєї хатини рідко переступав. Але коли рибалки постукали у двері, Каарел вийшов до них і сказав:

– Знаю, друзі, навіщо ви прийшли до мене, і ось що скажу вам: добрий рибалка не на щастя сподівається, а на вміння своє і на силу своїх рук. Але ви задумали важку справу. Передчасно йдете в море, а море цього не любить. Гаразд, йдіть сміливо, я допоможу вам.

Зняв із себе старий Каарел шийну хустку і показав її рибалкам:

– Бачите – на хустці три вузли. Перший вузол принесе вам попутний вітер. Розв'яжіть його, як піднімете вітрила. Другий вузол приманить до вас рибу. Розв'яжіть його, як закинете сіті. Третій вузол зовсім не розв'язуйте. А розв'яжете – чекайте біди. І ще вам скажу: будьте задоволені тим, що пошле вам саме море. Скільки б не зловили ви риби, не закидайте сіті вдруге.

– Не бійся, Каареле, – відповіли рибалки. – Як ти сказав, так і зробимо. Слово тобі даємо.

– Ну дивіться, слово моряка – вірне слово, – сказав старий і віддав рибалкам хустку.

Цілу ніч рибалки смолили човен і лагодили сіті. На ранок усе було готове.

Рибалки посідали в човен і відштовхнулися від берега.

Скоро вони вийшли з затоки і поставили вітрила. Тут голова вийняв хустку старого Каарела і сказав:

– Розв'яжемо першого вузла.

Вузол розв'язали, і одразу ж подув свіжий вітер, наповнив вітрила і погнав човен уперед.

Добре йшов човен. Без керма повертав, наче ножем розсікав хвилі. Далеко у відкрите море запливли рибалки. Як раптом вітер ущух, вітрила впали, човен зупинився.

– Напевно, це й є те місце, про яке говорив старий! – сказали рибалки. – Поставимо тут наші сіті.

Дружно взялися всі за роботу. Кинули якір, розправили сіті та закинули їх у море.

– Тепер розв'язуй другий вузол! – крикнули рибалки.

Голова вийняв з-за пазухи хусточку старого Каарела і розв'язав другого вузла. І тільки-но він його розв'язав, як у морі щось захлюпотіло, кола пішли по воді, поплавці здригнулися на сітях.

Рибалки почекали, поки все навколо вщухне, і стали обережно вибирати сіті. Ніколи сіті не були такими важкими. Щосили тягнули їх рибалки. Нарешті край сітей піднявся над водою. Риба аж кишіла у них. Срібляста луска блищала на сонці так, що очам було боляче дивитися.

– Раз, два! – скомандував голова.

Рибалки смикнули сіті, і риба посипалася в човен.

– Гарний улов! – сказав один рибалка. – Дякувати старому Каарелу.

– Так-то воно так! – відповів інший рибалка. – Та нам, щоб усі до самої путини були ситими, треба б три таких улови. Чи не закинути, друзі, ще раз сіті?

– Що ти, що ти! – сказав наймолодший рибалка. – Згадай, що наказав Каарел: будьте задоволені тим, що пошле вам саме море.

– Ну, старим і малим багато не треба, – засміявся голова. – А нам соромно буде, якщо повернемося з човном, не повним до країв.

І рибалки знову закинули сіті.

Але цього разу їм не пощастило. Порожні сіті витягли ловці. Жодної рибки не зловили.

Зажурилися рибалки, а голова сказав:

– Це тому, що ми не розв'язали третього вузла на хустці старого Каарела. Самі бачите – не проста у нього хустка. Кожен вузол приманює щастя. Залишився ще один, розв'яжемо і його. Тоді вже доверху буде повний наш човен.

– Ой, голово, – сказав тоді найстаріший рибалка, – адже Каарел велів не чіпати цього вузла.

– Ну, ти теж старий, – відповів голова, – а у старих відома приказка: до трьох разів долю не питай. Але ж і по-іншому кажуть: тільки дурні від щастя відмовляються.

– Теж вірно, – сказали рибалки. – Ех, що буде, те буде! Розв'язуй, голово, вузла!

А у голови давно вже хустка напоготові. Смикнув він останнього вузлика і розв'язав його. І тут море зашуміло, хвилі піднялися за кормою, а поплавці на сітях так і затанцювали.

– Ну, пішла риба! – сказав голова. – Хіба не правду я вам казав!

Зраділи рибалки, ледве дочекалися, поки прийшов час тягти сіті. І знову, як і того разу, сіті здалися їм дуже важкими. Але рибалки – міцний народ. Дружно налягли вони на канати і висмикнули сіті. І що ж? У сітях билася одна-єдина рибина. Це була напрочуд велика щука, а хвіст у неї був тупий, наче його відрубали сокирою.

– Оце страхіття! – здивувалися рибалки і з досадою кинули щуку в човен.

Тим часом сонце вже стало спускатися до води. Хвилі заспокоїлися перед заходом сонця.

Як раптом якісь голоси рознеслися по затихлому морю. Рибалки схопилися і подивилися навколо.

"Кого це ще злидні передчасно вигнали в море?" – подумали вони.

Але ніде не було видно жодного човна.

– Мабуть, це кричала чайка, – сказав голова.

Аж тут дзвінко й протяжно заграв ріжок, наче пастух у селі скликав стадо. Потім жіночий голос запитав:

– Чи всі вдома?

А дзвінкий дівочий голос відповів:

– Усі вдома. Тільки безхвостого козла немає.

І знову заграв ріжок, ще голосніше, ще протяжніше.

У човні раптом забилася щука, вона на всю широчінь роззявляла свого зубатого рота і щосили розштовхувала інших риб. Але голова пхнув її чоботом, а товаришам голосно крикнув:

– Піднімайте якір! Щось не подобається мені все це! Підемо скоріше звідси.

Рибалки підняли якір і повернули човен до рідного берега.

Але що за дива! Скільки не налягали вони на весла – човен не рушав з місця. Море наче холодцем застигло, дно човна ніби приросло до води. Рибалки дружно піднімали весла, а човен і на вершечок не посувався вперед.

Усю ніч промучилися рибалки. Вони то кидали, зневірившись, весла, то знову починали гребти, але ніщо не допомагало. Здавалося, жодна сила не може зрушити човна.

На світанку, тільки-но зачервоніло на сході, знову почулися дивовижні голоси:

– Чи всі прокинулися, чи всі зібралися?

– Усі прокинулися, усі зібралися, тільки безхвостого козла досі немає!

І знову заграв ріжок і тоненько задзвеніли дзвіночки. А в човні раптом заворушилася риба. З самого дна, звиваючись, виповзла дивна щука, розкрила свого зубатого рота і заплескала зябрами.

– Що за неспокійне чудовисько! – пробурчав голова і раптом подумав: "А чи не в ній уся справа? Чи не на неї там чекають?".

Тут голова схопився з лавки, узяв щуку і кинув її за борт.

І одразу ж десь далеко, може, на дні моря, хтось заплескав у долоні і весело закричав:

– Дивіться, дивіться, безхвостий козел пливе додому! Он як поспішає, навіть бульбашки пускає!

Більше рибалки нічого не чули. Здійнявся такий страшенний вітер, так завирували хвилі, що рибалки навіть один одного не могли розчути.

Човен зірвало з місця і понесло по хвилях.

Цілий день кружляли рибалки у бурхливому морі. Човен то злітав високо вгору, ніби хотів піднятися до хмар, то провалювався глибоко-глибоко вниз, мало не на самісіньке дно моря. Такої бурі, мабуть, і старі люди не пам'ятали на своєму віку.

Під вечір човен прибило до скелястого острова. Рибалки вистрибнули на берег і абияк витягли човна на сушу.

– Що це за острів? – питали вони один одного. – Куди це нас занесло?

Тут з-за скель вийшов до них маленький дідок. Спина у нього була зігнута колесом, а біла борода падала мало не до землі.

– Це острів Хіу-маа, – сказав старий. – Не дивно, що ви його не знаєте. Рідко хто запливає сюди із власної волі.

Старий повів рибалок до дерев'яної хатини за скелями, обігрів, нагодував, а потім спитав:

– Хто ви такі й звідки? І навіщо так рано вийшли рибалити?

– Що ж нам було робити! Спорожніли наші комори, голод настав у селищі, – відповіли рибалки і розповіли старому все, що з ними було. Тільки про одне вони промовчали – про те, що розв'язали третього, забороненого вузла на хустці старого Каарела.

Старий вислухав їх і сказав:

– Колись я знав вашого Каарела. Він хоробрий і мудрий рибалка. Море для нього – наче рідна домівка. Знаєте, куди він направив ваш човен? Прямо до вигону морської господині. Там пасе вона свою рибу. Але риба її хитра і розумна – ніколи не попадається в сіті. У ваші сіті потрапили лише ті риб'ячі зграї, що запливають здалеку погодуватися разом зі стадами морської господині. А от як безхвоста щука забрела у ваші сіті – ніяк не збагну. Чим це ви її приманили?

Тоді зрозуміли рибалки, від якої біди хотів їх уберегти Каарел, але нічого не відповіли старому. Важко було у них на серці. Буря на морі не вщухала, вітер так і завивав у димарі, і великі бризки стукали у віконце. Мабуть, не на один день ця негода.

Дідок поклав рибалок у кутку хатини на старі сіті, і вони заснули міцним сном.

На світанку він розбудив рибалок. Буря все так само ревіла за вікном, і хвилі гримали об скелі. Рибалки зовсім зажурилися.

– Що ж нам робити? – запитали вони старого. – Отак нам ніколи не вибратися звідси... А вдома чекають голодні діти.

– Нічого, – відповів старий. – Може й виберетеся. Ну ж бо, дайте мені хустку старого Каарела.

Голова знехотя вийняв хустку і віддав її старому.

Подивився дідок на хустку і похитав головою.

– Колись я вже бачив її. Тільки, здається мені, було на ній три вузли. Два вузли – самі кажете – ви розв'язали, а де ж третій вузол?

Що було робити рибалкам? Не криючись, усе розповіли вони старому.

Спохмурнів той.

– Погані ви моряки! – сказав він. – Старого Каарела ви не послухалися і мене обдурити хотіли.

Соромно стало рибалкам, низько опустили вони голови.

– Ну, годі – сказав старий, – бачу, що ви й так покарані. Заради старого Каарела, заради ваших голодних дітей допоможу вам.

Тут дід узяв хустку, зав'язав на ній вузол і сказав:

– Дивіться ж, щоб надалі ваше слово завжди було міцне, як цей вузол.

І тільки він затягнув петлю – вітер за вікном враз ущух, і хвилі вляглися в морі, наче й не було бурі.

Рибалки подякували старому і пішли до свого човна.

Старий проводив їх до самого берега і, коли підняли вітрило, махнув рукою, ніби на прощання. І одразу ж легкий вітер надув вітрила, і човен понесло по тихому морю.

Того ж дня рибалки припливли до свого селища.

З радістю зустріли їх друзі та рідні.

А улову вистачило до самої путини.

Усе добре, що добре закінчується. Але рибалки ніколи не забували одержаного уроку. З того часу слово моряка таке саме міцне, як і морські вузли, які вони зав'язують на канатах.

Та й ви частіше згадуйте цю казку: адже не тільки моряки мають бути вірними своєму слову.

Автор: Естонська народна казка; ілюстратор: Шатунов В.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова