|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
За добро добром
Хакаська народна казка
У переказі В.Гурова
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Ільїна
Колись давно жив один юнак-звіролов Ак-ол. Поставив він юрту, покриту берестом. Ловив у тайзі чорних соболів та видр, рудих лисиць та пістрявих рисей.
Одного разу на полюванні підібрав Ак-ол яструба із перебитим крилом.
– Допоможи, не дай мені пропасти! – почав благати яструб людським голосом.
Приніс його юнак до своєї юрти, годував, напував, лікував цілющими травами. І зажило у яструба крило.
– Дякую тобі, Ак-оле! Прийде час, і за добро я відплачу тобі добром!
Виніс Ак-ол яструба з юрти. Розправив той могутні крила, злетів та й полетів у синє небо.
Вирушив Ак-ол на полювання. Ходить по тайзі увесь день. Не летять від нього птахи, не тікають звірі. Гарне було полювання. Час вже йти до свого стійбища.
Підходить Ак-ол до річки, до могутнього й веселого Єнісею, хоче перепливти на інший берег. Але немає його берестяного човна.
- Невже господар води пожартував зі мною? - гадає Ак-ол.
Тут піднявся з води вихор, обернувся на Господаря води діда Суг-тая:
- Допоможи мені здолати Болотяного царя! Він отруює воду в джерелах, перетворює озера на трясовини. Завтра я з ним битимуся.
- Як же тобі допомогти, діду? - запитує Ак-ол.
- На світанку над озером почне підніматися блакитний туман - це я. А від болота - жовтий. Це Болотяний цар. Тумани зів'ються - це ми почнемо боротьбу. Поціль гарненько та вистрелюй у жовтий туман.
Переночував Ак-ол на березі. Тільки-но здійнялася зоря, як над озером піднявся блакитний туман, а над болотом - жовтий... Почали вони рости і звилися, переплелися, наче аркан.
"Пора!" - подумав Ак-ол і підняв рушницю. Але ніяк не може прицілитися: хвилюється - як би не влучити випадково у Суг-тая! А жовтий туман перемагає - притиснув блакитний майже до самої води.
"Най будь що буде! - вирішив юнак. - Більше не можна чекати!" Та й вистрілив.
Упав жовтий туман, перетворився на величезну жабу. Очі - як величезні чавунні чаші, волосся - як чорні змії, замість вух - каміння, обросле мохом, висить.
Тут загуркотіла земля, розступилася, і не стало більше Болотяного царя...
А блакитний туман опустився біля Ак-ола і перетворився на Господаря води.
- Молодець, Ак-оле! Ходімо зі мною, я віддячу тобі. Нічого не пошкодую для тебе!
Повів він Ак-ола до своєї юрти, став його пригощати. Сидять вони на білій повстині, про всякі справи балакають.
- Зранку ти знайдеш свого човна там, де залишив його, - говорить Суг-тай. - А ще можеш взяти у мене будь-які три речі, які тільки побажаєш.
Ліг Ак-ол спати. І тільки-но почав засинати, як прилетів яструб, спустився до нього через димар у юрту, сів біля узголів'я.
- Послухай моєї поради, Ак-оле! - говорить яструб. - Господар запропонує тобі і рушницю, і коней, і золото. Ти їх не бери, а попроси чахле ягня, руде цуценя і три верхні жердини його юрти.
Вранці юнак став збиратися додому:
- Є у мене своя гора, хоч і не висока, є у мене своя річка, хоч і не глибока. Сумно мені без них! Час мені додому вертатися, діду.
Став Господар викладати перед Ак-олом подарунки. Поклав дорогоцінні рушниці, привів прудких коней, насипав на повстину купу золота. Але нічого не бере Ак-ол - пам'ятає слова яструба.
- Що ж ти нічого не береш? - запитує його дідусь Суг-тай.
- Хочу попросити у тебе чахле ягня, руде цуценя та три верхні жердини твоєї юрти.
Зблід Господар води, але дотримав свого слова. Привів він чахле ягня, зняв три верхні жердини зі своєї юрти та покликав руде цуценя.
- Бережи це цуценя дужче за власне око!
Підняв юнак ягня та жердини собі на плечі, підкликав цуценя та й пішов додому. Йде та гадає:
- Невже оце цуценя дорожче за коней, рушниці та золото?
Раптом прилетів яструб:
- Послухай моєї поради, Ак-оле! Годуй це цуценя разом із собою, укладай спати собі за пазуху. А прийдеш до стійбища, прив'яжи ягня за ногу, жердини зв'яжи кінцями та лягай під ними спати.
Послухав юнак яструба: дорогою годував цуценя зі своєї миски, укладав спати собі за пазуху.
А прийшов до свого стійбища, прив'язав ягня за ногу, зв'язав жердини та й ліг під ними ночувати.
Прокинувся Ак-ол - немає за пазухою рудого цуценя. Бачить: стоїть нова юрта, вкрита білою повстиною, а навколо пасуться і коні, і верблюди, і вівці. А біля юрти - дівчина стоїть, гарна, як сонце.
Простягла красуня руку до Ак-ола:
- Вітаю, мій наречений!
Зрадів юнак:
- Хто ти? - запитує.
- Я Чибек, дочка Суг-тая, твоє руде цуценя. Батько перетворив мене на цуценя, щоб ти мене не випросив.
- А чахле ягня?
- Чахле ягня - це худоба, що пасеться навколо.
- А жердини?
- Жердини - оця біла юрта.
Тут налетів вихор і перетворився на Господаря води.
- А тепер ми з тобою, Ак-оле, пограємо - будемо ховатися! Якщо ти знайдеш мене, дочка моя залишиться з тобою. Якщо я тебе знайду, вона повернеться додому. Приходь шукати мене!
Замислився Ак-ол: шкода йому втратити красуню. Та й дівчині хоч і шкода батька, але не хочеться розлучатися з коханим.
- Біля річки стоять три тополі. Найвища з них і є батько, - шепоче вона.
Узяв Ак-ол сокиру та й пішов до трьох тополь. Удав, ніби збирається зрубати найвищу з них.
Злякався Господар води, перетворився на діда, закричав:
- Не рубай! Тепер моя черга тебе шукати!
Повернувся юнак додому, а дівчина перетворила його на голку та й сіла біля юрти шити.
Шукав його Суг-тай, шукав, не зміг знайти Ак-ола.
- Гаразд, - говорить, - шукай мене знову!
Тричі ховався Суг-тай, і тричі Чибек підказувала Ак-олу, де його знайти.
Тричі ховала вона юнака, і жодного разу не зміг знайти його Суг-тай...
Нарешті, не витримав Господар води.
- Ак-оле! - закричав він, - не знайшов я тебе! Де ти? Покажися!
- Ось я, діду!
- Переміг ти мене, Ак-оле! Чи не допомагала ти йому, Чибек? Що поробиш... Якщо сходить сонце, то хіба затулиш його сяйво долонею? Залишайся з Ак-олом. Живіть щасливо!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова