|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Іван-Зоря
Грузинська народна казка у переказі Е.Гіоргадзе
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Л.Фернандес
Жив колись бідний коваль.
Пішла якось ковалева жінка по воду, бачить – несе річка яблуко.
Дістала вона те яблуко та й принесла додому. Одну половинку чоловікові дала, а другу сама з'їла.
Через деякий час, на світанку, народився у них син. Назвали його Іван-Зоря.
Не встигли батьки його як слід розгледіти, як він полетів на небо.
Літає Іван-Зоря між зірок та хмар.
А в тому місті жив один цар. І була в нього дочка-красуня.
Одного разу цар сказав:
– Дочко, чого увесь час сидиш вдома, піди, подивися на світ, на людей.
Тільки вона вийшла, як набігли чорні хмари, пролунав грім, блимнула блискавка.
Прилетів дев, схопив її, посадив собі на плече та й полетів геть.
Засумував, зажурився цар. Надіслав гінців по всій країні – оголосити про нещастя та шукати улюблену дочку.
Якось прийшла до царя старенька та й каже:
– В одного коваля є син, Іван-Зоря, який увесь час живе в небі. Він може відшукати твою дочку.
Прийшов царевий посланець до дружини коваля, обіцяла вона прислати сина до царя.
На світанку прилетів син. Мати й говорить:
– Синку, побудь сьогодні вдома, наш цар запрошує тебе в гості.
Знав Зоря: якщо хоч один проведе він на землі, то ніколи не зможе більше літати, але не зміг відмовити матері та й погодився.
Зустрів його цар із великою пошаною, а потім запитав:
– Ти в небі літаєш, усе бачиш, чи не знаєш, де моя дочка?
Іван-Зоря відповів:
– Одного разу я бачив, як летів страшний дев і на плечі у нього сиділа дівчина.
Тоді цар сказав:
– Знайдеш мою дочку, віддам її за тебе, а після моєї смерті усе царство залишу тобі.
Вирушив Іван-Зоря на пошуки красуні.
Бачить: під горою вхід у печеру.
Увійшов він до печери, а там спить залізний дев.
Стрельнув у нього Зоря з лука. Прокинувся переляканий дев, впав навколішки та й просить:
– Побратаємося, Іване-Зоря! Якщо я тобі знадоблюся – я тобі допоможу.
– Покажи мені шлях до Мерзенного дева, інакше стену тобі голову з плечей! – наказав йому Іван-Зоря.
Відповів заліз ний дев:
– Піднімись на цю гору, там тільки одна дорога. Вона приведе тебе до Мерзенного дева.
Став підніматися Іван-Зоря по скелястій горі.
На верхівці гори починалася дорога, по якій він вирушив в путь.
Довго йшов Іван-Зоря, на третій день прийшов він до мідного замку.
Увійшов він всередину, а там нікого немає. Ліг він на ліжко та й заснув.
Увечері під'їхав мідний дев до замку. Спіткнувся його кінь, захрипів.
– Ах, ти, проклятущий, – кричить дев на коня. – Хіба Іван-Зоря на тебе чекає?
Розбудили крики Івана-Зорю. Вийшов він назустріч мідному деву.
Говорить йому дев.
– Чи ти мені друг, чи ворог?
– Який я тобі друг, – відповів Іван-Зоря, – зустрічай ворога!
Замахнувся дев величезним мечем, вивернувся Зоря, а меч начисто зрізав усі дерева навколо.
Замахнувся Іван-Зоря і одним ударом стенув голову деву.
Сів Іван-Зоря на коня мідного дева і вирушив далі на пошуки красуні.
На сьомий день під'їхав він до срібного замку.
Пустив коня пастися, а сам ліг відпочити.
Бачить: їде по дорозі срібний дев.
Біля замку заіржав під девом кінь, захрипів, став дибки.
– Ах, ти, проклятущий! – кричить дев на коня. – Це що, на тебе Іван-Зоря вдома чекає?
Побачив дев Івана-Зорю, закричав:
– Друг ти мені чи ворог?
– Ворог, – відповів Зоря.
Метнув дев величезний спис. Увернувся Зоря, а спис, встромившись у скелю, розбив її.
Змахнув Іван-Зоря мечем, та й одним ударом стенув деву голову.
Сів Іван-Зоря на коня срібного дева та продовжив свій шлях.
На дванадцятий день підійшов він до золотого палацу.
У вікні палацу сидить дівчина, та така гарна, що очей не можна відвести.
Бачить Іван-Зоря, що замкнені золоті ворота на міцні засуви. Метнув Іван-Зоря величезний камінь і розлетілися ворота.
– Біжимо скоріше, поки не прилетів Мерзенний дев, – просить царівна.
– Я мушу вбити цього дева, – відповів Іван-Зоря та приліг відпочити під деревом.
Увечері повернувся Мерзенний дев на золотому коні. Шаленіє кінь під девом, брикається, задкує.
Вийшов Зоря деву назустріч. Натягнув тятиву лука щосили.
– Пожалій мене, Іване-Зоря, – заблагав дев, – до кінця моїх днів служитиму тобі!
– Багато горя ти приніс людям і ще більше принесеш, якщо залишися живий, – сказав Іван-Зоря та випустив стрілу.
– Уразила стріла насмерть Мерзенного дева.
Сіли Іван-Зоря і царівна на золотого коня і полетіли додому.
Зрадів цар, побачивши живою свою улюблену дочку.
З усіх кінців царства запросив він гостей на весілля царівни та Івана-Зорі.
Після смерті царя усе царство дісталося їм. Довго жили вони, не відаючи горя й печалі.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова